Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №705/7728/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1170/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/7728/25 Категорія: 310000000 Годік Л. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі АТ «КредоБанк») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 21 січня 2020 року ОСОБА_1 уклала із АТ "Кредобанк" кредитний договір № CL-256697, за умовами якого АТ "Кредобанк" зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування ним, сплачувати комісію та інші передбачені договором платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Також ОСОБА_1 прийняла на себе обов`язок повернути АТ "Кредобанк" кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим договором та додатковими договорами.

Своїх зобов`язань за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 26 листопада 2025 року у неї виникла заборгованість у розмірі 25 059,03 грн, яка складається з наступного: 15 803,50 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 255,53 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, які банк просив суд стягнути з відповідача разом із судовим збором у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором № CL-256697 від 21 січня 2020 року у розмірі 25 059,03 грн та судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Ухвалюючи рішення суд вважав доведеним, що сторони уклали кредитний договір № CL-256697 від 21 січня 2020 року в письмовій формі, узгодили розмір кредитних коштів, строк та умови кредитування. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не оспорювала факту укладення нею кредитного договору та умов кредитування, не спростувала розрахунок заборгованості, наданий АТ "Кредобанк". Відтак, суд дійшов висновку, що сторонами погоджено умови договору, у тому числі в частині нарахування процентів за користування кредитом.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неправильне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів, що містяться в матеріалах цивільної справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що АТ «Кредобанк» невірно, в бік зменшення реально виплачених позичальником в періоди 2020-2025 років сум, розраховано суми платежів, зроблених ОСОБА_1 на користь позивача, що призвело до умисного завищення непогашеної суми боргу та, як наслідок, постановлення судом першої інстанції судового рішення, яке не відповідає дійсним обставинам справи та реальному розміру заборгованості.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно та неповно встановив обставини справи в частині з`ясування фактичних даних про особу відповідача, зокрема не з`ясував пенсійний вік відповідача (76 років) та вплив похилого віку, стану здоров`я та наявність воєнного стану в Україні на фактичну можливість здійснювати погашення заборгованості.

Скаржник також вказує про те, що загострення захворювань ускладнюють пересування скаржника по місту та позбавляють можливості в повному обсязі зібрати необхідні квитанції про здійсненні оплати в період 2020-2025 років, тому після покращення самопочуття скаржник зобов`язується підготувати та надати доповнення до апеляційної скарги з платіжними документами, які підтверджують виконання позичальником грошового зобов`язання та необхідність скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна надати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. (ч. 4 ст. 127 ЦПК України)

Положеннями ст. 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

01 травня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до апеляційного суду доповнення до апеляційної скарги (Вх.№5315/26-Вх) та окремим відправленням додаткові докази без супровідного листа чи заяви до документів (Вх.№5318/26-Вх) . При цьому, скаржником оскаржується рішення суду першої інстанції від 13 лютого 2026 року, копія якого отримана ОСОБА_1 09 березня 2026 року. (а.с. 52)

Апеляційний суд враховує, що доповнення до апеляційної скарги подані скаржником з пропуском строку, встановленого ч.1 ст. 364 ЦПК України, проте клопотання про поновлення строку на подачу доповнень апелянт не заявляє, у зв`язку із чим подані доповнення залишаються судом без розгляду.

До того ж, слід зауважити, що згідно з актом відділу організації діловодства та звернень громадян Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2026 року при здійсненні огляду доповнення до апеляційної скарги, яка надійшла від ОСОБА_1 , відсутній додаток, а саме доказ надсилання копій доданих до доповнення документів позивачу, тому скаржником подані доповнення з порушенням вимог ч. 2 ст. 364 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 25 059,03 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 січня 2020 року ОСОБА_1 уклала з АТ "Кредобанк" кредитний договір № CL-256697 (а.с. 7-8).

Відповідно до п. 1 договору АТ "Кредобанк" надав у власність ОСОБА_1 грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов?язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. Договір № CL-256697 від 21 січня 2020 року підписано власноручним підписом позичальника.

Відповідно до п.п.2.1.- 2.3 сума та валюта кредиту - 94 100, 00 грн; дата видачі кредиту – 21 січня 2020 року; строк кредитування - 60 місяців (терміном до 20 січня 2025 року).

Згідно з п. 4.1. договору за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 55% річних.

Відповідно до п. 6.1 та п. 6.2 договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені кредитним договором. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до графіку платежів. Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 4681,00 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення кредитного договору.

Згідно з п. 6.3. позичальник щомісячно здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається п.6.2 договору)

З метою досудового врегулювання спору ПАТ «Кредобанк» направило на адресу ОСОБА_1 13 жовтня 2025 року досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, проте заборгованість за кредитом погашена нею не була. (а.с. 27)

З детального розрахунку боргу ОСОБА_1 вбачається, що станом на 26 листопада 2025 року у неї виникла заборгованість у розмірі 25 059,03 грн, яка складається з наступного: 15 803,50 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 255,53 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Суд першої інстанції позовні вимоги АТ «Кредобанк» задовольнив, стягнув заборгованість за кредитним договором № CL-256697 від 21 січня 2020 року у розмірі 25 059,03 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.

В повному обсязі з рішенням суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором № CL-256697, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

ОСОБА_1 не надала суду доказів виконання своїх зобов`язань за договором у повному обсязі. А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із відповідачів на користь позивача заборгованості.

Разом з тим, суд першої інстанції неправильно визначився з періодом та розміром заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь АТ «Кредобанк».

Відповідно до положень ст.ст. 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

З наданого суду розрахунку вбачається, що АТ «Кредобанк» нараховувало заборгованість за процентами по кредиту з 21 січня 2020 року і по 20 листопада 2025 року у розмірі, передбаченому п. 4.1 договору (а.с. 28-29), тобто поза межами строку кредитування, який закінчився з 21 січня 2025 року.

Враховуючи досліджені докази, АТ «Кредобанк» мало право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами тільки по 20 січня 2025 року, які, згідно з наданим розрахунком, були погашені відповідачем. Після закінчення строку кредитування, права позивача були забезпечені положеннями п.п. 7.1 – 7.5 договору, проте вимог про стягнення неустойки чи інших нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України АТ «Кредобанк» не заявляло.

Відповідно, всього з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № CL-256697 від 21 січня 2020 року в розмірі 15 803,50 грн, що відповідає сумі заборгованості за тілом кредиту.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № CL-256697 від 21 січня 2020 року, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» з 25 059,03 грн до 15 803,50 грн, шляхом виключення із суми заборгованості нараховані відсотки на суму 9 255,53 грн.

Також підлягає зміні рішення суду першої інстанції і в частині розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» пропорційно до задоволених вимог (63,10 %) підлягає стягненню 1 528,53 грн судового збору за подання позовної заяви (2 422,40*63,10 %). Пропорційно до частини вимог, в задоволенні яких судом було відмовлено (36,90 %), з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 676 грн (4 542 грн. х 36,90 %) судового збору за подання апеляційної скарги. Таким чином, у силу положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України з АТ «Кредобанк» на користь відповідача слід стягнути 147,47 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року змінитив частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № CL-256697 від 21 січня 2020 року, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», та в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-256697 від 21 січня 2020 рокув розмірі 15 803,50 грн, з яких: 15 803,50 грн - заборгованість за тілом кредиту.

Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 147,47 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді: