Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №711/11657/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1188/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/11657/25 Категорія: 310020000 Казидуб О.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що вона є повнолітньою донькою відповідача ОСОБА_1 . Їй виповнилося 18 років, вона продовжує навчання у Черкаському Національному університеті ім. Б. Хмельницького, студентка 2 курсу, форма навчання – денна.

Позивач також зазначила, що вона не має постійного доходу, не працює, витрати на навчання, проїзд, харчування та проживання є суттєвими. Відповідач матеріальної допомоги не надає, домовитись мирним шляхом не вдалося.

Просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент її навчання та не більше ніж до досягнення 23 років, починаючи з дня подання до суду цієї заяви.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти, в зв`язку з її навчанням, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітків та доходів, щомісячно, починаючи з 10 грудня 2025 року та продовжувати до закінчення нею навчання в Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького, тобто, до 30 червня 2028 року.

Рішення суду мотивовано тим, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, незалежно від форми навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.

Наявність у відповідача на утриманні інших дітей та матері не звільняє його від обов`язку утримання свою повнолітню дочку, яка продовжує навчання. При цьому, судом установлено наявність у відповідача постійного доходу, який дозволяє надавати матеріальну допомогу позивачу.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом обставин справи, просить його змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів з 1/4 частини усіх видів заробітку та доходів на 1/6.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у нього на утриманні перебувають ще двоє дітей шкільного віку, а також непрацездатна матір. Тому вважає, що обґрунтованим та справедливим розміром аліментів є саме 1/6 частина його заробітку.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, що, відповідно до Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2 . В графі «батько» вказаний – « ОСОБА_1 ».

Відповідно до Довідки № 151 від 30.07.2025 року, виданої деканом психологічного факультету Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, ОСОБА_2 навчається в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького для здобуття освітнього ступеня бакалавр на 2 курсі, спеціальність 053 Психологія, освітня програма «Практична психологія», за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб, денна форма навчання психологічного факультету. Наказ про зарахування від 16.08.2024 року № 451-с. Термін навчання 3 роки 10 місяців. Дата закінчення навчання 30 червня 2028 року.

Також, як вбачається з Договору про навчання у закладі вищої освіти № 10.9/15.2-10 від 16 серпня 2024 року, укладеного між Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького та ОСОБА_2 , фінансування навчання здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб. Тобто, позивач навчається на платній основі.

ОСОБА_2 навчається на очній формі навчання.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, судом установлено, що ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_1 , на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжувала навчання, не працювала, не була заміжньою. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_3 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.

У той же час, колегією суддів при перегляді судового рішення та перевірці доводів апеляційної скарги взято до уваги надані відповідачем докази на підтвердження його можливості надавати матеріальну допомогу позивачу.

Так, відповідно до копії Пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи.

В матеріалах справи є Інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 року по 31.01.2026 року, наданої на запит суду першої інстанції, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував дохід, а саме, заробітну плату від ТОВ «Національна горілчана компанія».

Наразі на утриманні відповідача знаходяться двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також на його утриманні знаходиться його матір ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ураховуючи усі вищевикладені обставини та той факт, що позивач є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу і на його утриманні перебуває ще двоє неповнолітніх дітей та непрацездатна матір, колегія суддів вважає, що розумним та справедливим розміром аліментів є 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, які будуть достатніми для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, відповідатиме реаліям сьогодення та забезпечить баланс інтересів одержувача, платника аліментів, а також його неповнолітніх дітей.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 5 закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення аліментів.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позову та задоволенням апеляційної скарги в повному обсязі, застосувавши вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку про компенсацію за рахунок держави на користь відповідача 1331,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2026 року – змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти, в зв`язку з її навчанням, в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітків та доходів, щомісячно, починаючи з 10 грудня 2025 року та продовжувати до закінчення нею навчання в Черкаському національному університеті ім. Богдана Хмельницького, тобто, до 30 червня 2028 року.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1331,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді