Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №569/22410/23 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/22410/23

Провадження № 22-ц/4815/1513/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання – Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

скаржник – ОСОБА_1 ,

стягувач – ОСОБА_2 ,

особа, дії якої оскаржуються – Державний виконавець ВДВС у м. Рівному

Львівського міжрегіонального управління

Міністерства юстиції України Холоденко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Савіним Олегом Сергійовичем на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2026 року (постановлена у складі судді Харечка С.П.) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 , через представника – адвоката Савіна О.С, звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

Скаргу обґрунтовував тим, що постановою державного виконавця від 05 червня 2024 року відкрито виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, що продовжує навчання.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27 травня 2026 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 6767 грн 94 коп. в зв`язку з наявністю заборгованості по сплаті аліментів, що перевищує один рік.

Постанова про накладання штрафу є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до військового квитку серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 був мобілізований до Збройних сил України з 08 березня 2023 року.

Рішення суду по справі № 569/22410/23 яким було стягнуто аліменти було винесено заочно тобто ОСОБА_1 не було відомо про справу яка розглядається.

В подальшому державний виконавець направив виконавчий лист для виконання у військову частину в якій проходив службу ОСОБА_1 , проте, з невідомих причин аліменти не стягувалися з боржника.

Таким чином відсутній будь-який умисел на несплату аліментів, оскільки вказані

обставини не залежали від волі боржника, а питання стягнення цілком було покладено на бухгалтерію військової частини.

В той же час державному виконавцеві було відомо місце проходження служби ОСОБА_1 , проте, жодних дій направлених на стягнення аліментів, або з`ясування причини їх не сплати державним виконавцем вчинено не було.

Просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу від 27 травня 2026 року по виконавчому провадженню № 75221159 винесену старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Холоденко Людмилою Андріївною про накладання штрафу у розмірі 6787 грн. 94 коп на ОСОБА_1 ; при підготовці справи до розгляду витребувати відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України матеріали виконавчого провадження № 75221159.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду мотивована тим, що справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на постанову державного виконавця про накладення на нього штрафу.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Савіна О.С. оскаржив її в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі вказує, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження" № 4833-ІХ від 07 квітня 2026 року були внесені зміни до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".

З 07 квітня 2026 року ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" викладена в наступній редакції: "рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку".

В той же час відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що скарга підлягає розгляду виключно в порядку адміністративного судочинства є хибним.

Просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції – для продовження розгляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку заявник звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державно виконавця відділу ДВС у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Холоденко Л.А., вчинені нею під час винесення постанови про накладення штрафу від 27 травня 2026 року у виконавчому провадженні № 75221159 з виконання заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/22410/23 від 18.01.2024 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчання.

Тобто скаржник просить скасувати постанову про накладення на нього штрафу, яка винесена за наслідком виконання рішення про стягнення з нього аліментів у справі № 569/22410/23.

Зі змісту частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби при виконанні постанов про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

В свою чергу, згідно частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, вказаною нормою не передбачено оскарження до адміністративного суду самих постанов про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 447 ЦПК України, справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскілки судом першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, порушено норми процесуального права, постановлена ним ухвала від 08 червня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 19, 379, 381-384 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Савіним Олегом Сергійовичем задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2026 року скасувати.

Справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.