Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №569/28309/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/28309/25

Провадження № 22-ц/4815/1554/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання – Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не

заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету

Рівненської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Негрей Аллою Степанівною на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав, –

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , через представника – адвоката Негрей А.С., звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовувала тим, що вона є бабою малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня дитина зареєстрована та проживає разом з нею та прабабою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є її дочкою та онукою ОСОБА_4 .

Також, відповідач є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження дитини, відповідач покинула її на свою прабабу ОСОБА_4 . За місцем проживання відповідач відсутня фактично з народження дитини, місце її перебування невідоме.

Відповідач не бере участі у вихованні дитини, не забезпечує за нею належного догляду, не цікавиться станом здоров`я та розвитком дитини, не надає матеріальної допомоги та фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.

Після припинення спільного проживання відповідач залишила дитину на прабабу, яка через свій поважний вік та стан здоров`я не може повноцінно забезпечити догляд за малолітньою дитиною. Відповідач на зв`язок не виходить, не виявляє бажання забрати дитину чи брати участь у її вихованні.

Такі дії відповідача свідчать про систематичне ухилення від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Окрім того, 22 травня 2025 року заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі № 569/4106/25 задоволений позов Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в інтересах малолітніх дітей, відповідно до якого ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав щодо малолітніх дочки та сина. Рішення набрало законної сили. Тобто відповідач є особою, яка систематично, тривало та демонстративно проявляє повну байдужість до своїх дітей, свідомого нехтує своїми батьківськими обов`язками, не забезпечує нагальних потреб.

Просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов`язків вона може бути позбавлена батьківських прав відносно дитини.

Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Рішення мотивовано недоведеністю наявності достатніх підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, а тому суд вважав за необхідне попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , через представника адвоката Негрей А.С., оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення всупереч інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Однак, у даному випадку висновок органу опіки та піклування є повним, обґрунтованим, об`єктивним та детальним і був винесений виключно в інтересах дитини. Він містить дані про обставини існуючих правовідносин, поведінку матері дитини і її ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, причини ухилення від їх виконання, а також відсутність наміру брати участь у вихованні дочки в майбутньому.

Тобто висновок Органу опіки та піклування підлягав до врахування судом як обґрунтований.

Раніше орган опіки та піклування вже надавав відповідачці шанс виправити ставлення до виховання доньки, проте вона це ігнорувала, залишила дитину на прабабусю, яка через свій поважний вік та стан здоров`я не може повноцінно забезпечити догляд за малолітньою дитиною, на зв`язок не виходила не виявляла бажання забрати дитину чи брати участь у її вихованні.

Ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини носить умисний характер, про що свідчать наявні у справі докази.

Позовна заява у цій справі щодо позбавлення відповідачки батьківських прав не була єдиним провадженням про позбавлення відповідачку батьківських прав.

22 травня 2025 року заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/4106/25 задоволено позов Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в інтересах малолітніх дітей, відповідно до якого відповідачка позбавлена батьківських прав щодо малолітніх дочки та сина.

Відповідачка є особою, яка систематично, тривало та демонстративно проявляє повну байдужість до своїх дітей, свідомого нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Окрім того, після винесення рішення Рівненським міським судом, 25.05.2026 року відповідачка по справі ОСОБА_2 оформила заяву про те, що діючи добровільно та без будь-якого примусу, дає згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно її малолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з неможливістю виконувати батьківські обов`язки. Також не заперечує проти призначення опікуном її матері, позивача по справі ОСОБА_1 . Справжність підпису ОСОБА_2 засвідчила нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Круліковська О.А., який був зроблений в її присутності. Зазначена заява зареєстрована в реєстрі за №739 (копія заяви додається).

Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 вищезазначеною заявою висловила свою позицію щодо малолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично підтвердила своє небажання виконувати батьківські обов`язки щодо малолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачка у справі ОСОБА_1 є матір`ю відповідачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне 17 травня 1999 року, серії НОМЕР_1 , та Актовим записом про шлюб від 08 листопада 2013 року (а.с. 6, 7).

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27 червня 2025 року, серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 залишила дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на проживання з прабабусею ОСОБА_4 та самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо дитини.

У зв`язку з тим, що дитина залишилася без батьківського піклування, ОСОБА_3 наказом служби у справах дітей від 20 лютого 2026 року тимчасово влаштована в сім`ю баби ОСОБА_1 та проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання для дитини створені достатні умови для виховання і розвитку. Дитина має місце для сну, відпочинку. Вона забезпечена необхідним одягом, взуттям, харчуванням, іграшками, засобами гігієни.

Відповідно до інформації КНП ЦПМСД "Ювілейний" Рівненської міської ради дитина є задекларованим пацієнтом лікаря-педіатра ОСОБА_5 . Пацієнт у лікаря спостерігається з народження. За весь період медичного спостереження у КНП ЦПМСД "Ювілейний" усі медичні та щомісячні профілактичні огляди дитини здійснювалися в присутності прабаби ОСОБА_4 та баби ОСОБА_1 . Матір ОСОБА_2 на прийом до лікаря за увесь період медичного спостереження дитину супроводжувала тричі в присутності баби ОСОБА_1 та прабаби ОСОБА_4 .

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 22 травня 2025 року у справі № 569/4106/25 ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав стосовно двох старших дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заслухана судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивачки та бабою відповідачки, в судовому засіданні показала, що виховувала відповідачку з підліткового віку, оскільки позивач мала іншу сім`ю. Відповідач народила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забрала дитину з лікарні, однак залишила її у неї. Спочатку доглядом дитини займалася лише вона, а останніх два місяці також стала приймати участь і позивач. За весь цей час ОСОБА_2 навідувалася до дитини лише декілька разів, орієнтовно 5 разів за 11 місяців, однак з собою нічого не приносила. ОСОБА_2 дійсно позбавлена батьківських прав відносно двох старших дітей, але вони з дітьми та їх усиновлювачами не спілкуються.

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав позивачка покликалася на положення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) згідно якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-527/26 від 19.03.2026 року визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки мати, всупереч вимогам ст.ст. 150, 180 СК України, не виконує батьківські обов`язки щодо виховання малолітньої доньки (а.с. 42).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Зібраними у справі доказами підтверджується винна поведінка відповідачки ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає в свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов`язками, а саме: вона залишила дитину першого року життя; не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини; не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.

До відповідачки вже застосовувалися державою заходи попередження та впливу з метою стимулювання її до виконання батьківських обов`язків, зокрема вона вже позбавлена батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки стосовно меншої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім того, поведінка відповідачки ОСОБА_2 під час розгляду судом першої та апеляційної інстанції справи про позбавлення її батьківських прав свідчить про відсутність інтересу до збереження правового зв`язку з дитиною.

Згідно заяви відповідачки ОСОБА_2 від 25 травня 2026 року, що засвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською О.А. та зареєстрована в реєстрі за № 739, ОСОБА_2 , діючи добровільно та без будь-якого примусу, дала згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дочки – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку з неможливістю виконувати батьківські обов`язки, також не заперечує проти призначення опікуном її матері – ОСОБА_1 .

Оцінюючи усі наявні у матеріалах справи докази, особистість відповідачки та її поведінку щодо дитини, апеляційний суд дійшов висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст.164 Сімейного кодексу України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційний суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, можливості спілкування з дитиною, побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за умови зміни своєї поведінки.

Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав підлягає до задоволення, з відповідачки ОСОБА_2 підлягає до стягнення на користь позивачки судовий збір, сплачений нею за розгляд справи судом першої інстанції, у розмірі 1211,20 грн, та за розгляд справи судом апеляційної інстанції, у розмірі 1816,80 грн.

На підставі п. 1, 2 ст. 3, ст. 9, ч. 2 ст. 15, Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 5, 6 ст. 19, п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу та керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Негрей Аллою Степанівною задовольнити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2026 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн – судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1816,80 грн – судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 07 серпня 2026 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Ковальчук Н.М.