Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №541/4584/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/4584/25 Номер провадження 22-ц/814/2672/26Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Лобов О.А., Чумак О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року, постановлене суддею Черковим В.Г.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

25.11.2025 ОСОБА_1 звернулася в Миргородський міськрайонний суд Полтавської області з позовом, у якому просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово 50% понесених нею витрат у сумі 41 369,50 грн та періодично, до досягнення дитиною повноліття, - 50% вартості навчання за місяць – 1 282,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що із 01.11.2007 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який було розірвано рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27.11.2009 (справа №2-1202/2009).

Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розлучення батьків залишилася проживати разом із нею, матір`ю, на користь якої на утримання дочки відповідачем сплачуються аліменти у частці від його доходу.

Зазначає, що наразі дочка здобуває медичну освіту за освітньою програмою «Стоматологія ортопедична». Вартість навчання за період із 01.09.2023 по 30.06.2026 сукупно склала 71 440,00 грн, зокрема, за період із 01.09.2023 по 30.06.2025 помісячно 2 290,00 грн, а із 01.09.2025 по 30.06.2026 – 2 564,00 грн.

Окрім цього, для забезпечення повноцінного здобуття дочкою фахової медичної освіти нею придбано інструменти та матеріали для навчання сукупною вартістю 18 397,05 грн, а також понесено витрати на репетитора з математики вартістю курсу 10 850,00 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.11.2025 справу передано за підсудністю на розгляд до Гадяцького районного суду Полтавської області.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.03.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не підтверджено належними доказами, що розмір аліментів на утримання дочки не покриває витрат на її навчання, а також погодження навчального закладу та джерело фінансування освіти з відповідачем.

Позивачка оскаржила указане судове рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що наявні у справі докази підтверджують, що дитина навчається за освітньою програмою «Стоматологія ортопедична», що є здобуттям професійної освіти та потребує спеціальних інструментів та матеріалів; спрямоване на розвиток наявних здібностей дитини, таких як біологія, анатомія, практичні навички, дрібна моторика. При цьому такі витрати не є побутовими та не покриваються аліментами, між тим, є необхідними для реалізації прав дитини на освіту та розвиток.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, помилково ототожнивши «особливі обставини» виключно з надзвичайними випадками, а також безпідставно відхиливши надані нею докази, як підтверджують необхідність таких витрат для розвитку здібностей, а також реальну потребу у підготовці до НМТ.

Просить урахувати позицію Верховного Суду, сформовану у справі №545/819/19 від 01.04.2019, за змістом якої відсутність попереднього погодження витрат не є юридичним фактом, який виключає обов`язок відповідача брати участь у таких витратах, а тому не могла бути покладена судом в основу відмови у позові.

Зазначає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не встановив матеріальне становище відповідача, а також застосував помилковий підхід щодо співвідношення аліментів і додаткових витрат.

Також просить урахувати, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем поза межами строку, визначеного процесуальним законом, а при його врахування судом не було перевірено належним чином дотримання процесуальних прав сторін, що призвело до порушення принципу рівності учасників процесу.

Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 24.04.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

05.05.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача – адвоката Зачепіло З.Я. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване, а 27.07.2026 – заперечення на апеляційну скаргу.

20.05.2026 позивачем подано до апеляційного суду відповідь на відзив, а 19.06.2026 – додаткові пояснення.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 ; батьки: ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 , про шо в Книзі реєстрації народжень 17.03.2008 зроблено відповідний актовий запис за №4./а.с.28/

На виконання виконавчого листа №2-757, виданого 18.08.2008 Гадяцьким районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) батька дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 09.06.2008 до повноліття дитини, державним виконавцем Охтирського ВДВС складено розрахунок заборгованості./а.с.79-85/

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 27.11.2009 (справа №2-1202/2009) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.11.2007 у відділі РАЦС Лебединського РУЮ Сумської області, актовий запис №15 – розірвано.

Неповнолітню дитину – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір`ю ОСОБА_1 ./а.с.26, 27/

26.07.2023 між Полтавським державним медичним університетом та ОСОБА_1 укладено договір №40/2023-11 ЗТН-1 про надання освітніх послуг, за яким університет бере на себе зобов`язання: зарахувати вступника на навчання на перший курс після виконання вимог умов прийому на навчання для здобуття фахової передвищої освіти, правил прийому та укладення договору; здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою стоматологія ортопедична за спеціальністю 221, стоматологія для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра; забезпечити створення належних умов для дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії відповідно до законодавства (п.1.2. договору).

Загальний строк навчання становить 2 роки 10 місяців (п.1.6. договору)./а.с.6-7/

01.08.2023 між Полтавським державним медичним університетом та ОСОБА_1 укладено договір №40/2023-11 ЗТН-1 про надання платної освітньої послуги. Цей договір є невід`ємним додатком про надання освітніх послуг від 26.07.2023 №40/2023-11 ЗТН-1 за освітньою програмою «Стоматологія ортопедична». Предметом цього договору є фінансові зобов`язання замовника щодо оплати освітньої послуги, що надається здобувачу Університетом (п.1.1, п.1.2 договору).

Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 68 700,00 грн. Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: 1) 2023-2024 навчальний рік – 22 900,00 грн; 2) 2024-2025 навчальний рік -22 900,00 грн; 3) 2025-2026 навчальний рік – 22 900,00 грн (п.3.1, п.3.2 договору).

Оплата за цим договором проводиться: щороку – до 05.09., нового навчального року; щосеместрово – до 05.09. кожного осіннього семестру та до 05.01. кожного весняного семестру; щомісяця – до 05 числа поточного місяця (п.3.5 договору).

Пункт 6 договору містить відомості про реквізити сторін, а також особу здобувача: ОСОБА_3 ./а.с.5-5/

25.08.2025 між Полтавським державним медичним університетом, замовник освітньої послуги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (здобувач) укладено додаткову угоду до договору №40/2023-11 ЗТН-1 від 01.08.2023 про надання платної освітньої послуги про наступне:

Сторони домовилися відповідно до наказу ректора від 25.06.2025 №269 та підпункту 2.2.2.пункту 2.2 розділ 2 договору розмір плати за надання платних освітніх послуг у 2025/2026 навчальному році та наступних навчальних роках збільшується за офіційно визначений рівень інфляції за 2024 календарний рік, який становить 112%, укласти цю додаткову угоду та змінити такі пункти договору:

3.1. Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 71 440,00 грн.

3.2. Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: 2023-2024 навчальний рік – 22 900,00 грн; 2024-2025 навчальний рік – 22 900,00 грн; 2025-2026 навчальний рік – 25 640,00 грн./а.с.8/

На підтвердження оплати навчання позивачем надано платіжні інструкції: 03.08.2023 – 2 290,00 грн; 02.09.2023 – 2 290,00 грн; 02.10.2023 – 2 290,00 грн; 04.11.2023 – 2 290,00 грн; 04.12.2023 – 2 290,00 грн; 04.01.2024 – 2 290,00 грн; 02.02.2024 – 2 290,00 грн; 03.03.2024 – 2 290,00 грн; 02.04.2024 – 2 290,00 грн; 01.05.2024 – 2 290,00 грн; 01.09.2024 – 2 290,00 грн; 02.10.2024 – 2 290,00 грн; 03.11.2024 – 2 290,00 грн; 02.12.2024 – 2 290,00 грн; 02.01.2025 – 2 290,00 грн; 02.02.2025 – 2 290,00 грн; 02.03.2025 – 2 290,00 грн; 01.04.2025 – 2 290,00 грн; 01.05.2025 – 2 290,00 грн; 03.06.2025 – 2 290,00 грн; 02.09.2025 – 2 564,00 грн; 02.10.2025 – 2 564,00 грн; 04.11.2025 – 2 564,00 грн; а всього 53 492,00 грн./а.с.11-23/

ОСОБА_1 сплачено ФО-П ОСОБА_4 в рахунок оплати навчання по математиці сплачено кошти: 02.02.2025 - 4 950,00 грн; 28.02.2025 – 5 900,00 грн, а всього 10 850,00 грн; також на придбання супутніх для навчання товарів – 900,00 грн./а.с.9-10, 24/

Відповідач ОСОБА_2 має двох синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ./а.с.69/

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів щодо вибору платного навчання для доньки та його погодження із батьком дитини, а також, що розмір вже стягнутих аліментів не покриває витрат на утримання дитини з урахуванням такого навчання. При цьому районний суд виходив із того, що підготовка до складання НМТ не є додатковими витратами на утримання дитини, а посилання позивача на часті хворобу доньки та проведене хірургічне втручання не підтверджені доказами.

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, зводяться до загального цитування норм матеріального права та практики Верховного Суду безвідносно до фактичних обставин цієї справи.

Частинами першою, другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Так, одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі №6-1489цс17 сформовано висновок, що Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №183/1679/17, від 12.12.2019 у справі №756/4947/17-ц, від 01.04.2020 у справі №521/16268/18, від 08.12.2021 у справі №607/12170/20 викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті.

Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів законодавства України свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2022 у справі №761/27222/10.

У постанові від 04.12.2019 у справі №320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України наведені висновки щодо застосування положень статті 185 СК України підлягають врахуванню у справах про стягнення додаткових витрат на дитину.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що здобуття фахової передвищої освіти донькою сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на платній основі не є тими додатковими витратами, які викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України, а є витратами на утримання дитини, тобто аліментами, які вже стягнуті з відповідача.

Крім того, позивачка не довела можливість відповідача, на утриманні якого перебуває ще двоє дітей, сплачувати такі заявлені нею у позові витрати.

Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №369/11745/16-ц від 10.01.2019, №720/1119/17 від 17.01.2019, №205/4622/16-ц від 30.01.2019, №756/4947/17-ц від 12.12.2019, №484/2230/17 від 31.01.2020, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для застосування.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно застосував наведені норми матеріального права, а також позицію Верховного Суду сформовану у справі №336/1488/19 від 26.08.2020, за змістом якої навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. При цьому у спірних правовідносинах доведенню підлягає існування особливих обставин, які зумовили необхідність платного навчання дитини, мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини. Тоді як підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором для підготовки до вступу до вищого навчального закладу, придбання посібників, не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять (постанова Верховного Суду у справі №761/27222/20 від 29.04.2022).

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо невірного посилання судом у рішенні на вказані правові позиції Верховного Суду є безпідставними, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

При цьому апеляційний суд ураховує, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи щодо необхідності стягнення додаткових витрат, залежно від особистих, індивідуальних особливостей дитини. Таких особистих, індивідуальних особливостей у дитини позивачкою не доведено, а судом не встановлено.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Наведений процесуальний обов`язок позивачем не виконано та не надано належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували погодження з відповідачем вибору платного навчання, а також, що розмір вже стягнутих аліментів не покриває витрат на утримання дитини з урахуванням такого навчання, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що здобуття дитиною фахової передвищої освіти є позитивним фактом, який має враховуватися, як особлива обставина, що потребує додаткових матеріальних витрат, є необґрунтованими, оскільки зазначене не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та, відповідно, бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Зокрема, в контексті того, що при визначенні підставності стягнення додаткових витрат врахуванню підлягають матеріальні можливості та бажання обох батьків, а також погодження такого вибору із батьком.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела наявності особливих обставин, які б свідчили про необхідність понесення додаткових витрат.

Інші доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки зводяться до довільного трактування норм матеріального права на власну користь. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду судом апеляційної інстанції не в становлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді О.А. Лобов

О.В. Чумак