Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №161/12643/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/12643/26 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.

Провадження № 22-ц/802/1130/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого за заявою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» в особі Луцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» про видачу судового наказу з метою стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2026 року в складі судді Гриня О. М.,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2026 року Луцька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1

15.06.2026 Луцький міськрайонний суд Волинської області видач судовий наказ яким стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» в особі Луцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком станом на 01 травня 2026 року в розмірі 2 522 гривні 81 копійка. Також стягнути з ОСОБА_1 на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» в особі Луцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 266 гривень 24 копійки.

26.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про скасування судового наказу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернути особі, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказує, що ухвала суду винесена при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення, зокрема місцевий суд залишив поза увагою той факт, що заявник є учасником бойових дій, а тому відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору за подання заяви.

Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки позивачем оскаржується ухвала суду про повернення заяви, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 07.08.2026 тобто, дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 170 ЦПК України визначено вимоги щодо форми та змісту заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Згідно з частиною 5 статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною 1 цієї статті.

Згідно з частиною 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Вирішуючи питання про повернення заяви, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що до заяви про скасування судового наказу не додано квитанцію про сплату судового збору.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Системний аналіз наведених норм закону з урахуванням правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що у кожному випадку суди мають враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до неї особи).

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 750/15121/21.

Як вбачається з наданої до суду першої інстанції копії посвідчення серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Зі змісту позовних вимог убачається, що спір стосується стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги зі споживача на користь надавача послуги.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 750/15121/21 (провадження № 61-9453св23) виклала правовий висновок про те, якщо фізична особа - відповідач є учасником бойових дій та має пільги, визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме зі сплати вартості наданих житлово-комунальних послуг у розмірі 75 %, то у справі, предметом якої є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги на користь надавача послуг, така фізична особа - відповідач звільняється від сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25 (провадження № 61-12120 сво 25) дійшов наступного висновку.

«Законодавець, формулюючи у пункті 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» правову норму - правило поведінки для суду, використав розмежування статусу учасників справи, не вказавши в ній слово «позивач», як в інших нормах цього Закону. Саме таким чином визначається прийом законодавчої техніки з метою з`ясування дійсного змісту сформульованої правової норми.

За загальним правилом, якщо правова норма надає якесь право або гарантію особам приватного права, то зміст такої норми повинен тлумачитись або буквально або розширено, проте не може тлумачитись звужено. Правозастосовний орган не може шляхом звуженого тлумачення зменшувати обсяг наданих законодавцем прав або гарантій.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що апеляційний суд, визнаючи апеляційну скаргу неподаною з підстави несплати ним судового збору на рішення суду, яким з нього, як з учасника бойових дій, стягнуто заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки він є відповідачем, а не позивачем у справі, допустив звужене тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», що є неправильним».

Виходячи з викладеного, можна дійти висновку про те, що ОСОБА_1 учасником бойових дій, тому на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, зокрема, і за подачу заяви про скасування судового наказу.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що заяву про скасування судового наказу подано та складено з дотриманням вимог статті 170 ЦПК України, а тому висновок суду першої інстанції про повернення заяви є безпідставним.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржену ухвалу необхідно скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (для вирішення питання про відкриття провадження).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 389 ЦПК України апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 червня 2026 року в цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді