Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №199/49/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №199/49/24

2/760/8149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі: Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Куксов Станіслав Анатолійович про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська з зазначеним позовом до держави України в особі: Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Куксов С.А. про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивувала тим, що 23 липня 2023 року інспектором 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Куксовим С.А. щодо неї було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7385313. Відповідно до цієї постанови вона була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2023 року у задоволені її позову до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7385313 від 23 липня 2023 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Вказує на те, що під час складання на неї постанови вона зазначала душевних страждань, глибоке емоційне хвилювання та перебувала у стресовому стані. Біль, стрес, страждання, емоційне напруження, порушення звичайного способу життя, які завдані протиправним рішенням про накладення адміністративного стягнення, призвели до часткової втрати працездатності, оскільки навіть спілкуватись з людьми протягом всього часу на шляху до відновлення справедливості було нестерпно.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції на її користь 15000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року справу передано для визначення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, судді, яким вирішуватиметься питання про відвід.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2024 року ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2024 року про передачу справи за підсудністю залишено без змін.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 335/6977/22.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представником Департаменту патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити в задоволенні позову.

Зазначено, що 23 липня 2023 року близько 15 години 02 хвилин поліцейським Управління було винесено постанову серії ЕАС № 7385313 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 340 гривень. Вказана постанова обґрунтована тим, що позивач в м. Дніпрі по вул. Бориса Кротова, неподалік буд. 35, керуючи транспортним засобом марки «TOYOTA RAV 4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 76 км/год. у населеному пункті, чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 26 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TRUCAM 008376. Таким чином, під час оформлення адміністративного матеріалу відносно позивача поліцейські діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством. Поліцейськими відносно позивача були вчинені певні процесуальні дії, направлені на фіксацію ознак адміністративного правопорушення та визначені нормами чинного законодавства, з метою реалізації повноважень поліції, забезпечення повного та об`єктивного розгляду уповноваженим органом питання щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення та необхідності його притягнення до адміністративної відповідальності. А відтак, такі дії не можуть бути розцінені як неправомірні чи протиправні, натомість такі дії поліцейських є законними, оскільки вчинені на підставі та у суворій відповідності до зазначених вище норм чинного законодавства. Отже, враховуючи викладене, на відповідача не може бути покладено й обов`язку щодо відшкодування шкоди, яка нібито була завдана такими діями. При цьому, дії поліцейських зі складання адміністративних матеріалів, зокрема щодо позивача, не визначені чинним законодавством як неправомірні чи незаконні (навпаки, передбачені як виключна компетенція поліцейських), а також не визнані такими уповноваженими органами у встановленому порядку. Відтак, твердження позивача в її позовній заяві про незаконність дій поліцейських за таких умов є надуманими та безпідставними. Жодних дій, які б виходили за межі наданих повноважень та могли б потягти за собою наслідки у вигляді заподіяння моральної шкоди, поліцейськими не вчинялось. в даному випадку на наявні між сторонами правовідносини не можуть бути розповсюджені вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки поліцейський, діями якого позивачу нібито заподіяна шкода, не є посадовою особою будь-якого з таких органів та його дії, якими, як стверджує позивач, завдано моральної шкоди, жодним чином не пов`язані з оперативно-розшуковою діяльністю, здійсненням досудового розслідування або виконанням завдань та функцій прокуратури чи суду. Крім того, дослідивши питання обґрунтованості витрат треба врахувати, що справа не обтяжена кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, оскільки явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката.

З письмових пояснень позивача вбачається, що вона підтримує викладене у позові та просить його задовольнити. Зазначено, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у зразковій справі № 335/6977/22 лише підтверджує наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі. За висновками Великої Палати Верховного Суду у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу. Однак, в даному випадку притягнення позивача до адміністративної відповідальності постанова (за аналогією з протоколом) по справі про адміністративне правопорушення не відповідала вимогам закону (ст. 283 КпАП України), що встановлено постановою від 21 грудня 2023 року по справі № 199/6332/23.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 23 липня 2023 року інспектором 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Куксовим С.А. щодо неї було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7385313. Відповідно до цієї постанови вона була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2023 року у задоволені її позову до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7385313 від 23 липня 2023 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до ст. 251 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов`язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до такого протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.

Під час складення протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюють її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.

Велика Палати Верховного Суду також вже досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки.

Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до ст. 251 КпАП України є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Застосовним до розглядуваної справи є також висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19, про те, що факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в ДТП. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.

Отже, на уповноважену особу підрозділу поліції під час оформлення матеріалів ДТП покладено обов`язок зафіксувати всі обставини її скоєння з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду.

Водночас на патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме

Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.

Своєю чергою оцінку доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, із залученням експерта і спеціаліста, а також за допомогою інших доказів.

Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов`язані з розглядом такого протоколу судом.

Протокол про адміністративне правопорушення, який є офіційним процесуальним документом, складається уповноваженою особою у встановленій формі і повинен містити відомості, потрібні для розгляду справи по суті, зокрема зазначення характеру адміністративного правопорушення та нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке правопорушення.

Водночас, протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов`язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.

Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлює, зокрема, чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до ст. 256 КпАП України, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд оцінює правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, чи складено його відповідно до ст. 256 КпАП України уповноваженою на те особою та чи діяв патрульний поліцейський під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до закону в межах покладених на нього функцій та завдань, про що зазначає у своїй постанові.

Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема ст. 256 КпАП України, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Отже, відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення (близький за змістом висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16).

Відсутність у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, висновків суду про невідповідність (суперечність) дій працівників патрульної поліції вимогам закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не перешкоджає зверненню особи до суду з вимогами про відшкодування шкоди за очевидно протиправні чи навіть свавільні дії поліцейських.

У справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

У наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій працівників поліції (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції як обов`язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.

У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

При не встановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22.

За таких обставин, суд вважає, що сам факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про реальне завдання особі моральної шкоди.

У такому випадку, особа може й не нести моральні переживання, оскільки наявність таких переживань чи страждань носить індивідуальний характер для кожної особи.

Таким чином, позивач повинна надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Разом з тим, позовна заява не містить жодного посилання на те, в чому саме полягали моральні переживання чи страждання позивача, їх обсяг, а також не доведено та навіть не вказано, за яких обставин чи якими діями або бездіяльністю відповідачів заподіяна позивачу моральна шкода при вирішенні питання про накладення на неї штрафу.

За таких обставин, суд вважає, що доводи позивача про необхідність відшкодування їй моральної шкоди не знайшли своє підтвердження.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 16, 23, 1173, 1174 ЦК України, статтями 247, 251, 252, 256 КпАП України, ст. 56 Конституції України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до держави України в особі: Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), третя особа інспектор 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Куксов Станіслав Анатолійович (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: