Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №521/4180/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/4180/26

Провадження № 3/521/1835/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Гуревського В.К., при секретарі Турава Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу, що надійшла з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

До Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшли матеріали справи за протоколом серії ЕПР1 №609408 від 08 березня 2026 року, складеного відносно ОСОБА_1 , за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609408 від 08 березня 2026 року, вбачається, що 28 лютого 2026 року об 17 годинні 38 хвилин водій ОСОБА_1 , в м. Одесі по вулиці Богдана Хмельницького, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ Славута», державний номер НОМЕР_2 , в стані наркотичного сп`яніння, що встановлено згідно огляду, який проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КМП «ООМЦПЗ» ООР, медичним висновком № 000390, складеним 28 лютого 2026 року о 18 годині 45 хвилин, дата заповнення 06 березня 2026 року, та зафіксовано на відео № 474566, № 474930, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

За даним фактом відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609408 від 08 березня 2026 року, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Представник ОСОБА_1 Савченко В`ячеслав Анатолійович надав до суду клопотання про закриття провадження відносно ОСОБА_1 , за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не перебував у стані наркотичного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння є недійсним, не керував транспортним засобом. Доказами, наявними в матеріалах справи, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Щодо відсутності факту керування транспортним засобом.

Матеріали справи містять відеозаписи, переглядом яких було встановлено, що жоден запис не містить в собі інформації про керування ОСОБА_1 жодним автомобілем. Також факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не підтверджено жодним іншим доказом.

Факт керування автомобілем може бути доведений: показами потерпілих або свідків правопорушення, які підтвердять, що саме ця особа керувала транспортним засобом; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Матеріали справи не містять будь які фактичні дані та допустимі докази, того, що ОСОБА_1 , керував автомобілем. На відеозаписах зафіксовано лише спілкування ОСОБА_1 , з працівниками поліції. ОСОБА_1 стверджує, що в зазначений час не керував транспортним засобом, транспортний засіб був у нерухомому стані припаркований без порушення правил дорожнього руху на узбіччі.

Огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог чинного законодавства та є недійсним.

1) Поліцейським не було виявлено ознаки сп`яніння.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Крім того обов`язковим є доведення підстав для такого огляду особи.

Так, працівники поліції перед тим, як пропонувати огляд на встановлення стану наркотичного сп`яніння, не повідомили ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані сп`яніння.

Ознаки сп`яніння не повідомляються в усному порядку, а ті, що зазначені у письмових матеріалах, не відповідають реальним обставинам справи, є надуманими.

З даного приводу, розглядаючи справу, Іваничівський районний суд Волинської області у своїй постанові від 03 липня 2024 року (справа № 156/482/24) звернув увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак сп`яніння. Крім того, має бути встановлено факт роз`яснення прав особи, а також виявлення та фіксація ознак сп`яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.

За наведених обставин, у конкретному випадку, можна говорити, що зазначення працівниками поліції ознак сп`яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи.

З наявного у справі відеозапису, водій поводив себе адекватно, відповідав на усі поставлені питання, нормально реагував на події, що відбувалися. З відеозапису взагалі не вбачається дій поліцейського щодо виявлення ознак сп`яніння.

Наведені обставини, ставлять під сумнів інформацію про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Заява працівника поліції, що у водія наявні ознаки наркотичного сп`яніння, була нічим не обґрунтована. Відеозапис проводився у денний час, при денному освітленні, водій мав звичайний вигляд, усвідомлював свої дії, чітко вимовляв фрази, одягнений у чистий одяг, колір обличчя був природним.

Перевірка поліцейським реакції зіниць водія не проводилася.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Якщо проведення такого огляду вимагалося працівниками поліції без видимих на те ознак, відмова від проходження медичного огляду правових наслідків не породжує.

Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, а як наслідок і порушення працівниками порядку огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

2) Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ч. 2-5 статті 266 КУпАП, вважається недійсним.

У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 28 лютого 2026 року підзахисний адвоката Лященко А.І., проходив огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП«ООМЦПЗ» ООР за результатом огляду надано висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 від 06 березня 2026 року.

З відеозапису вбачається, що лікарем проведено експрес тест та не виявлено жодних наркотичних речовин.

Однак незважаючи на вказане дослідження, а також без жодних правових підстав, лікарем незаконно було направлені біологічний зразок сечу на додаткове лабораторне дослідження.

Відповідно до абзацу 4 пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №1452, для дослідження на наркотичні, психотропні та лікарські засоби у другий набір ємностей відбирається не менше ніж 80 мл сечі та 20 мл крові.

Приймаючи незаконне та безпідставне рішення про направлення біологічного середовища на подальші лабораторні дослідження, лікарем порушено прямі приписи вказаної інструкції, оскільки лікарем не було відібрано зразки крові у ОСОБА_1 та відповідно не було їх направлено на дослідження.

Таким чином лабораторне дослідження проведено з порушенням Інструкції, є незаконним, а тому висновок за результатом огляду, яким встановлено стан сп`яніння в силу приписів пункту 21 Інструкції є недійсним.

Лікарем було проведено лабораторні дослідження (непередбачені Інструкцією №1452), які визначили, що у біологічному середовищі ОСОБА_1 не виявлено наркотичних речовин.

Більше того, в порушення приписів пункту 19 Висновок складений за відсутності поліцейського та не видавався ОСОБА_1 . Підпис про ознайомлення нанесений на висновку є підробленим, оскільки ОСОБА_1 06.03.2026 р. не міг отримати та ознайомитися з висновком, оскільки в цей час перебував на військовій службі відповідно до посвідчення про відрядження з 01.04.2026 р. по 20.04.2026 р. в м. Кам`янець-Подільському.

За таких підстав, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, висновок щодо результату медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння був складений з порушенням вимог Інструкції, а тому є недійсним.

Щодо порушення прав ОСОБА_1 на захист.

Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП став висновок від 06.03.2026 р. №000390.

Таким чином, поліцейський, з 06.03.2026р. не мав жодних перешкод щодо складання протоколу саме протягом 24 годин у присутності ОСОБА_1 . Жодних підстав для відкладення такої процесуальної дії у поліцейського не було.

Отже, цей протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його було складено уповноваженою посадовою особою пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення, що в свою чергу тягне за собою недопустимість такого протоколу, оскільки він був оформлений з порушення порядку, встановленого цим Кодексом.

Крім того, з матеріалів адміністративної справи випливає, що під час їх оформлення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була опитана, їй не було вручено протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього докази, а отже ОСОБА_1 не був ознайомлений з пред`явленим йому звинуваченням належним чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно нього було складеного за його відсутності.

Разом з цим слід зазначити, що під час складання даного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не був запрошений інспектором поліції для проведення відповідної процесуальної дії, оскільки в матеріалах справи немає відповідних повідомлень про вручення поштового відправлення останньому, а отже слід констатувати, що йому не були роз`яснені його права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, не надано можливість подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Зазначена бездіяльність уповноваженої посадової особи негативно впливає на процесуальне положення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в умовах рівноправності та змагальності сторін є недопустимим.

Таким чином, складання даного протоколу про адміністративне правопорушення відбулось через значний проміжок часу від дати вчинення правопорушення та виявлення у водія стану сп`яніння, при цьому його оформлення відбулось без присутності такої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в результаті чого даному водієві не були роз`яснені його процесуальні права, передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, що мало місце у зв`язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не було складено відразу після виявлення відповідного протиправного діяння інспектором патрульної поліції.

Також матеріали справи, в тому числі відеозапис, не підтверджують того факту, що посадовою особою органу поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП особі, яка притягується до адміністративної відповідальності роз`яснені її права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, що є обов`язковою умовою складання протоколу (ст. 256 КУпАП).

Таким чином, посадовою особою порушений порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема вимоги ст. 256 КУпАП.

З огляду на відсутність поважних причин, які б пояснювали вказані події під час оформлення даного протоколу, слід вважати дії патрульного поліції непослідовними, оскільки належним було б складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення відразу після його виявлення та закріплення відповідних доказів про його вчинення уповноваженою посадовою особою.

Отже, дії співробітників поліції не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм. Дотримання даного принципу є необхідним для того, щоб виключити будь-які ризики свавілля, наприклад, як в даному випадку, уповноваженою посадовою особою безпідставно не було складено правопорушення. протокол відразу після виявлення адміністративного правопорушення.

Чинним законодавством не передбачено будь-яких випадків зволікання у часі оформлення протоколів у побідних справах відносно водіїв у яких було виявлено стан сп`яніння, у зв`язку із чим складання протоколу через значний проміжок часу від дати виявлення правопорушення є недопустимим та не відповідає принципу законності. Допущенні інспектором патрульної поліції порушення при складанні цього протоколу про адміністративне правопорушення позбавляють суд можливості здійснити повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративне правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті, з`ясування її обставин та прийняття рішення по ній.

Права встановлені ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції ОСОБА_1 не роз`яснені.

Провадження під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, без забезпечення прав і законних гарантій особи, що притягується до адміністративної відповідальності із суворим дотримання законності (ст.7 КУпАП) призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, право знайомитися з матеріалами справи, на підставі яких уповноважена особа приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, заявляти клопотання, подавати докази по справі, тощо

Суттєво порушений поліцейським порядок притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, призводить до того, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не можна вважати законним і таким, що проведене у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

З наведених норм слідує, що у випадку порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення такий протокол не може вважатись належним та допустимим документом, фактично актом обвинувачення у справі, оскільки при його складанні не були дотриманні вимоги ст. 256 КУпАП та порушенні законні права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

За вказаних обставин протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом у справі та не може свідчити про доведеність вини ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності, його представника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як передбачено ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

Адміністративним правопорушенням, згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Для виявлення правопорушення транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто, до зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли транспортний засіб рухається. Саме по собі знаходження особи у транспортному засобі чи біля нього у стані сп`яніння не має наслідком склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, так як така особа не керує транспортним засобом.

Аналогічний висновок викладений у постанові Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 509/3281/23, якою було закрито провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності особи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також визначає спеціального суб`єкта водія транспортного засобу.

Основною ознакою суб`єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом.

Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

В постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Отже, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Однією з обов`язкових умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є обставина керування транспортним засобом.

Така обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові у постанові Одеського апеляційного суду від 07 червня 2024 року у справі № 947/33322/23.

ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом у будь-якому стані сп`яніння та зазначає, що він не керував транспортним засобом взагалі, оскільки транспортний засіб стояв з аварійним сигналом.

Доказів, якими було б спростовано доводи ОСОБА_1 щодо не керування транспортним засобом матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту протоколу вбачається, що доказ законної зупинки т/з «ЗАЗ Славута», державний номер НОМЕР_2 відсутній, до протоколу додано відеозаписи з портативного відеореєстратора №474566, №474930, однак відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 .

Натомість у протоколі наданому до суду, зазначено, що водій керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння. Жодного доказу, який би підтверджував факт керування водієм транспортного засобу до суду не надано.

З вищевикладеного, вбачається, що матеріали адміністративної справи ґрунтуються на припущеннях поліцейських, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Крім того, із дослідженого судом відеозапису не вбачається факту вручення ОСОБА_1 направлення, роз`яснення йому порядку проходження медичного огляду або наслідків відмови від його проходження, та співробітниками поліції не були роз`ясненні права. Матеріали справи також не містять підтвердження отримання особою такого направлення, підпису про його вручення чи інших належних та допустимих доказів ознайомлення особи з відповідним документом.

Суд також враховує, що поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції була адекватною та відповідала обстановці: він чітко відповідав на поставлені запитання, виконував вимоги поліцейських, а наведені у протоколі ознаки наркотичного сп`яніння не знайшли свого належного підтвердження іншими доказами у справі.

У відповідності до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в його діях складу правопорушення, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15 травня 2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Додатково суд звертає увагу на те, що сам по собі факт складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення не є безумовним доказом вини особи. Протокол є лише джерелом відомостей, які підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами. У даному випадку наведені у протоколі обставини не знайшли свого об`єктивного підтвердження належними та допустимими доказами, а наявні у справі суперечності не були усунуті органом, який склав адміністративні матеріали.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року вказує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення повинно випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак, у вказаній справі вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, що свідчить про відсутність в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (n. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку із зазначеним, викладені у протоколі обставини залишають місце «розумному сумніву», що випливає із сукупності ознак та не спростованих достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених презумцій вини ОСОБА_1 .

Виходячи з викладеного, та керуючись ст. ст. 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити згідно п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду (судді) у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Головуючий Гуревський В.К.