Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №495/4602/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/4602/26

№ провадження 2-а/495/72/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

03 серпня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/4602/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Білгород-Дністровському адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справ про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:

скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R539938 від 21.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок;

закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУПАП, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв?язку з закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП строків, передбачених частиною 9 статті 38 КУпАП;

скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R539934 від 21.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок;

закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стислий виклад позицій позивача та відповідача

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційним номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» - 051020210640429500025, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Позивач), перебуває на військовому обліку військовозобов?язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач).

Постановою тимчасово виконуючого обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R539938 від 21.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУПАП, та наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок, а у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною.

Фактичною підставою послугувало те, що Позивач не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії.

Крім того, постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R539934 від 21.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок, а у разі сплати протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу, постанова вважатиметься виконаною.

Фактичною підставою послугувало те, що Позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Водночас, представник позивача вважає, що на момент винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення були відсутні правові підстави для накладення на позивача адміністративного стягнення.

Так, позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУПАП, яке полягало у не проходженні особою раніше визнаної обмежено придатною до військової служби медичного огляду військово-лікарської комісії у визначений мобілізаційним законодавством строк, 05.06.2025 року, а враховуючи вказані відомості, що внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, службові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 виявила вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, 19.12.2025 року, у зв`язку із чим в цей же день за цією причиною й звернулись до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання Позивача та доставки його до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

В оскаржуваній постанові зазначено про порушення Позивачем вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 24 березня 2024 року № 3621-IX в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, якими установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов?язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов?язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов?язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов?язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Факт виявлення Відповідачем ознак адміністративного проворушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, 19.12.2025 року підтверджується електронним військово-обліковим документом, який роздрукований від 17.05.2026 року, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» - 051020210640429500025 (мобільний застосунок «Резерв +»).

Відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно із п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Так, Позивачем вчинене адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУПАП, 05.06.2025, а виявлено дане адміністративне правопорушення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 19.12.2025 року, та в цей же день службові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулись до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання Позивача та доставки його до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, з моменту виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУПАП (19.12.2025 року виявлено), та на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення вже минуло понад три місяці, що взагалі унеможливлювало провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності згідно п.7 ч. 1 ст.247 КУпАП.

У зв?язку з цим, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, про що мала бути винесена відповідна постанова, без накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, можливо констатувати, що в даному випадку відсутні підстави для накладення на Позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 4.3 ст. 210-1 КУпАП, водночас у Відповідача були наявні законні підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно п.7 ч.1 ст. 274 КУпАП.

Також постановою тимчасово виконуючого обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R539934 від 21.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУПАП, та наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок.

Будь-які повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивачу в належний спосіб вручено не було, що мало враховуватись при вжитті заходів забезпечення у справі про адміністративне правопорушення, та винесенні оскаржуваної постанови.

Зокрема, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та безпосередньо у Відповідача відсутні належні документальні докази того, що:

Повістка про виклик одержана під особистий підпис Позивачем, або одержана під відеозапис, або складено акт встановленої форми, в тому числі із застосування відеозапису, про відмову одержати таку повістку;

Повістка вручена оператором поштового зв`язку або в поштовому повідомленні наявна відмітка про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних та/або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

За відсутності факту належного вручення повістки про виклик до ТЦК та СП із зазначенням строку, та місця прибуття, а також мети виклику, Позивач об?єктивно не міг виконати свій обов?язок, визначений п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про порушення якого взагалі не конкретизовано в оскаржуваній постанові, та з?явитись у визначений день та час до відповідного ТЦК та СП.

Таким чином, можливо констатувати, що в даному випадку взагалі відсутні подія адміністративного правопорушення, а в діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, що було підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно п.1 ч.1 ст.274 КУпАП.

Відповідач з позовом не погодився, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24.02.2022 виник обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, але позивач протягом всього часу не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таке ставлення до не виконання Законів та правил військового обліку дало змогу позивачу уникнути призову на військову службу по мобілізації.

Зазначає, що відповідач належним чином викликав позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак позивач проігнорував повістки про виклик.

Крім того, позивач постанови про його притягнення до адміністративної відповідальності отримав 21.05.2026 особисто, шляхом електронної взаємодії через застосунку «Резерв+», в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. ОСОБА_1 визнав себе винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Також позивач свідомо ухилявся від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби з 2022 року в умовах воєнного стану.

У додаткових поясненнях представник позивача звертає увагу на те, що відзив на позовну заяву слід вважати неподаним, оскільки до 19.06.2026 року включно вказана заява по суті справи до суду не надходила, доказів правомірності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності до суду не надано у визначений процесуальним законом строк не надано, клопотань (заяв) про поновлення та/або продовження процесуальних строків не заявлено.

Також звертає увагу, що з наданим відзивом на позовну заяву, який надійшов поза межами встановлено судом строку та строку розгляду цієї категорії справ, надано повістка від 22.11.2024 року про необхідність з`явитись 05.12.2024 року о 14:00 годин за адресою, де як сам зазначає Відповідач вони більше не здійснюють свою діяльність після обстрілу 22.06.2025 року, а здійснюють свою службову діяльність за іншою адресою.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

02 червня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі відкрито спрощене позовне провадження.

22 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

16 липня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача надав до суду заяву, у якій розгляд справи просить провести без участі сторони відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційним номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» - 051020210640429500025, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Позивач), перебуває на військовому обліку військовозобов?язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою тимчасово виконуючого обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R539934 від 21.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, громадянина України ОСОБА_4 визнано винним у скоїнні адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУПАП, та накладено на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок. Установлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. /а.с. 91/

Постановою тимчасово виконуючого обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R539938 від 21.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, громадянина України ОСОБА_4 визнано винним у скоїнні адміністративне правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУПАП, та накладено на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок. Установлено, що ОСОБА_1 не прийшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ« Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл. та поліцейський на соціальний захисти», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію./а.с.94/

17.05.2026 позивач повідомив про порушення ним законодавства про оборону, мобілізацію, мобілізаційну підготовку, а саме: не прибуття за повісткою до РТЦК та СП./а.с. 89/

ОСОБА_1 надсилалась судова повістка № 1350357 про необхідність явки до ТЦК та СП для уточнення даних. /а.с. 920/

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, відносно позивача складено постанови про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 21 травня 2026 року №№ R539938, R 539934.

Щодо постанови від 21 травня 2026 року № R539938.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Позивач є громадянином України, перебуває на військовому обліку, а отже є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Об`єктом адміністративного правопорушення є порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації, а об`єктивною стороною – його порушення в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

У п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» зазначено: установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто дійсно, враховуючи фактичні обставини справи, ОСОБА_1 до 05 червня 2025 року мав пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Однак, надаючи оцінку строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи дійсно встановлено, що порушення ВО ОСОБА_1 виявлено 19.12.2025, оскільки саме у цей день ІНФОРМАЦІЯ_4 внесено звернення до органів Національної поліції.

Відповідно до ч.1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у ч.ч.9, 10 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, ч.9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, невиконання позивачем обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом проходження повторного медичного огляду до конкретної дати.

Початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 06 червня 2025 року.

Однак, спірна постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП прийняті 21 травня 2026 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч.9 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Щодо спірної постанови від 21 травня 2026 року № R539938.

Громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

За правилами пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, наведений нормативно-правовий акт дійсно у певних випадках дозволяє констатувати належне оповіщення військовозобов`язаного чи резервіста про обов`язок прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки навіть у разі неотримання ним повістки, проте виключно у випадках:

- відмови військовозобов`язаного чи резервіста від отримання такого документа, зафіксованої належним чином;

- повернення відповідної поштової кореспонденції, адресованої військовозобов`язаному чи резервісту, з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність його за місцем проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку або зазначеним особою під час оновлення військово-облікових даних.

Суд погоджується із доводами представника позивача щодо відсутності у матеріалах справи належних доказів вручення та отримання позивачем повістки.

Матеріали справи містять опис поштового вкладення до рекомендованого поштового відправлення ОСОБА_1 повістки від 22.11.2024 № 1350357, втім не містять інформації щодо отримання такого повідомлення позивачем або ж причин повернення цього повідомлення.

Крім того, дійсно з повістки від 22.11.2024 про необхідність з`явитись 05.12.2024 о 14:00 годин вбачається обов`язок явки за адресою, де як сам зазначає відповідач вони більше не здійснюють свою діяльність після обстрілу 22.06.2025.

Враховуючи викладене, всебічно, повно та об`єктивно розглянувши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору, суд вважає обґрунтованими вимоги позовної заяви і в цій частині.

Так, згідно частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об`єктивності, та у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, з огляду на те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, відповідачем не спростовано презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, не надано доказів щодо отримання позивачем повістки про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , зворотного повідомлення від установи поштового зв`язку про надсилання повістки, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Також відповідно до частини першої ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справ про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R539938 від 21.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУПАП, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв?язку з закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП строків, передбачених частиною 9 статті 38 КУпАП.

Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R539934 від 21.05.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_4 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2026 року.

Суддя