Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №466/6179/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа №466/6179/26

Провадження №3/466/2041/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Федорів О.П., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, є фізичною особою-підприємцем, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 05 червня 2026 року близько 11.00 год, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своїх двох дітей – неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: виражався нецензурною лексикою, голосно кричав, чим завдав шкоди їхньому психічному здоров`ю.

Крім того, ОСОБА_1 05 червня 2026 року близько 11.00 год, за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру без нанесення тілесних ушкоджень відносно свого неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: кричав, висловлювався нецензурною лексикою, та штовхав, чим завдав шкоди психічному здоров`ю сина.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав. Надав пояснення про те, 05 червня 2026 року він прийшов у будинок, де проживають його діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з матір`ю. ОСОБА_8 поговорити з молодшим ОСОБА_5 щоб забрати його і спільно провести час. Зазначив, що у нього з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 існує непорозуміння, адже вони вважають, що краще знають, що потрібно ОСОБА_5 і не дають йому, батькові, спілкуватись з дитиною. Тож коли він прийшов на АДРЕСА_2 , усі діти були на кухні, почали переконувати його в тому, що ОСОБА_5 не хоче з ним їхати. Почалась суперечка і він попросив, щоб ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вийшли з кухні. ОСОБА_7 не захотів і пішов на ескалацію. При цьому, жодних доказів того, що він вчиняв якесь насильство щодо сина ОСОБА_7 у матеріалах справи немає, немає жодних побоїв чи синців. Вище живота руки ніхто не піднімав. Пояснив також, що він нікого не обзивав, можливо вжив гострі слова, щоб старші діти не заважали йому забрати ОСОБА_5 . Зауважив, що у них з колишньою дружиною тривалий конфлікт, у який втягнуті діти. За намовляннями матері, діти почали записувати його на диктофон, що вважає ненормальним будуванням відносин. Просив закрити провадження у справі.

Захисник Богданов О.В. у судовому засіданні подав клопотання про закриття провадження у справі. Зазначив, що першопричиною звернення до поліції та складення надуманих протоколів є намагання ОСОБА_10 збільшити частку при поділі спільного майна подружжя. Вказав на те, що діти постійно провокують конфлікти та що цьому їх навчила мати. На долученому аудіозаписі зафіксована словесна перепалка з дітьми, адже вони повинні поважати старших. Після прослуховування аудіозапису вказав на те, що вживане батьком слово «хрін» стосується рослини, яку споживають, а ОСОБА_1 жодних нецензурних слів не використовував і дітей не ображав. На записі відсутні будь-які ляпаси, удари, звуки розбитої посуди чи схожі звуки, які б свідчили про застосування фізичного насильства. Тому вважає, що між батьком та його неповнолітніми дітьми і малолітнім сином виник лише побутовий конфлікт, а не домашнє насильство.

У судовому засіданні надали пояснення потерпілі діти.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надала пояснення про те, що у день, зазначений у протоколі, батько ОСОБА_1 прийшов зранку у будинок, де вони проживають з матір`ю. У цей час там був її хлопець, якого батько вигнав, а вона з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишались снідати на кухні. У них з батьком часті сварки і напружені відносини. Вважає, що батько до неї негативно ставиться, за що їй образливо. Приходить забирати наймолодшого ОСОБА_5 і прагне з ним спілкуватись. Вона впевнена, що ОСОБА_5 не завжди це подобається і вона, як старша сестра, прагне його захистити та, виходячи з його реакції і поведінки, оберігає його, коли батько починає на нього тиснути у спілкуванні. У той день вона залишила увімкнутим диктофон про всяк випадок, бо боялась конфлікту. Зайшовши в кухню, батько почав їх з ОСОБА_7 виганяти та у процесі штовхнув ОСОБА_7 . ОСОБА_7 налякався, ОСОБА_5 сидів наляканий з широко відкритими очима. Потім батько продовжив кричати на них. Зазначила, що їй було неприємно та що вона відчувала страх, загрозу з боку батька.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пояснив, що у той день батько прийшов зранку до них. Він, ОСОБА_7 , у цей момент снідав. Спочатку батько спілкувався нормально, а потім почав кричати, взяв його за плечі і виштовхнув у коридор. Він відчував загрозу і боявся, що батько буде продовжувати його бити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надав пояснення про те, що він дуже боїться батька. Зазначив, що він не може відмовити батькові кудись з ним іти через страх. У той день, про який йде мова, він теж злякався, а батько переконував його поїхати разом з ним. Бачив як тато штовхнув ОСОБА_7 і думав, що це може повторитись. Підтвердив, що тато кричав і що йому було дійсно страшно.

Законний представник потерпілих – мати ОСОБА_10 пояснила, що 05 червня 2026 року ОСОБА_1 прийшов до них додому та переконував наймолодшого ОСОБА_5 їхати з ним до родичів. При цьому знав, що у дитини випускний з четвертого класу. Зазначила, що ОСОБА_1 знає, що діти його записують після одного конфліктного випадку. Додатково вказала на те, що у той день, коли ОСОБА_1 виганяв дітей з кухні, сам пригощався їхньою їжею.

Представники потерпілих ОСОБА_11 у судовому засіданні 22 липня 2026 року та ОСОБА_12 у судовому засіданні 05 серпня 2026 року просили притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, адже вважають, що в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_12 зауважив, що мова про провокацію конфлікту з боку дітей йти не може, оскільки ОСОБА_1 дорослий та повинен контролювати свою поведінку.

У судовому засіданні 05 серпня 2026 року допитана як свідок інспектор сектору ювенальної превенції відділу превенції Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_13 надала показання про те, що вона складала протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 02 липня 2026 року. Зазначила, що у їхньому відділі превенції знають цю сім`ю, адже неодноразово складали протоколи за зверненням матері. Раніше колеги складали протоколи за вчинення домашнього насильства, але усі провадження були закриті, мабуть, через те, що колеги не приходили у судові засідання. Сама вона вперше безпосередньо брала участь у роботі зі сім`єю. Вказала на те, що мати дітей звернулась зі заявою про вчинення правопорушення, додавши звукозапис та документи щодо відвідування психолога з дітьми. Вона, ОСОБА_13 особисто відбирала пояснення у дітей та усі діти описали докладно те, як відбувався конфлікт у них вдома 05 червня 2026 року. На підставі відібраних пояснень та долучених доказів вона склала протоколи про адміністративні правопорушення. Вважає неприпустимим спілкування з дітьми на підвищених тонах та у спосіб, який здійснив ОСОБА_1 , та що зафіксовано на аудіозаписі.

Свідок ОСОБА_13 висловила припущення щодо причин закриття попередніх проваджень, пов`язане з неявкою уповноважених осіб у судові засідання. Оскільки це припущення не підтверджене матеріалами відповідних справ і не є предметом дослідження в цьому провадженні, суддя не бере його до уваги при оцінці доведеності обставин справи, що розглядається, та використовує показання свідка лише в частині, яка стосується безпосередньо обставин відібрання пояснень у дітей та збирання доказів у поточній справі.

Згідно з вимогами ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно зі статтею 19 Конвенції про права дитини держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

У судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу троє дітей – ОСОБА_2 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 проживають з матір`ю ОСОБА_16 . Інших двоє дітей проживають з батьком ОСОБА_1 . Колишнє подружжя взаємно сплачують аліменти на утримання дітей.

Мати звернулась до лікаря психолога у Центр сучасної медицини для дорослих і дітей «Веселка», де лікар провела консультації з трьома дітьми. Щодо ОСОБА_5 у висновку консультації від 15 червня 2026 року зазначено про порушення емоційно-вольових процесів внаслідок психотравмуючої ситуації в сім`ї, у проективних методиках виявляються глибинні негативні емоції по відношенню до тата, страх залишитись без мами, страх «коли я один», «страх, що мене заберуть», страх агресії.

Щодо ОСОБА_17 під час консультації 16 червня 2026 року виявлено глибинні негативні емоції по відношенню до тата, образи на його холодність, приниження та знецінення. Страх через агресивну поведінку тата та незахищеність у будинку, де проживає зараз. Переживання за братів та їх захист. У висновку – порушення емоційно-вольових процесів як наслідок довготривалої психотравмуючої ситуації в сім`ї.

Щодо ОСОБА_7 під час консультації 18 червня 2026 року виявлено порушення емоційно-вольових процесів. Глибинні негативні емоції, які спровоковані агресивною поведінкою тата, його байдужістю до життя сина. Розказує про теплі стосунки із сестрою, мамою, братом. Переживає за безпеку брата. Висновок – порушення емоційно-вольових процесів внаслідок тривалої психотравмуючої ситуації в сім`ї.

Захисник представив суду копії постанов у справах про адміністративні правопорушення, дві з яких знеособлені, однак учасники судового засідання підтвердили, що усі стосуються ОСОБА_1 .

Постановами Шевченківського районного суду м.Львова від 18 листопада 2025 року (справа №466/8957/25), від 25 листопада 2025 року (справа №466/8955/25), від 19 грудня 2025 року (справа №466/9905/25), від 19 грудня 2025 року (справа №466/9904/25) провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У протоколах, за наслідками розгляду яких винесені ці постанови, описані події 09 вересня 2025 року та період часу з 26 вересня 2025 року по 02 жовтня 2025 року.

Сторона захисту також надала лист Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 09 квітня 2025 року, згідно з яким встановлено, що наявні складні життєві обставини, які мають вплив на дітей сім`ї ОСОБА_18 . Діти ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 взяті на облік як діти, які опинились у складних життєвих обставинах. Щодо дітей ОСОБА_22 , ОСОБА_23 складні життєві обставини відсутні, проте є ризик потрапляння в такі обставини.

Під час судового засідання проведено прослуховування доданого до протоколу аудіозапису. Учасники визнали, що аудіозапис здійснила донька ОСОБА_24 , на ньому зафіксовано частину спілкування батька ОСОБА_1 з трьома дітьми на кухні за адресою місця проживання дітей з матір`ю. Інцидент розпочинається з того, що батько висловлює незадоволення тим, що молодший син ОСОБА_5 не поїхав з ним на вихідні. Він емоційно зневажливо коментує поведінку колишньої дружини ОСОБА_25 та вимагає від старших дітей звільнити кухню. У процесі цього батько кричить на старшого сина ОСОБА_7 «вийди з моєї кухні», «вийди з хати», «не маєте поваги до батька, то пішли всі на (нецензурне слово)». На самому аудіозаписі зафіксовано метушню, чути звуки руху крісел та емоційні репліки дітей: «Ти б`єшся... Чо ти б`єшся?», у цей момент чути ОСОБА_26 : «Тато, чого ти кричиш на нього?».

У судовому засіданні діти підтвердили, що розцінили це як прояв психологічного насильства щодо усіх них та фізичного насильства щодо ОСОБА_7 .

Після того як син ОСОБА_7 залишає кухню, тон розмови стає дещо спокійнішим, але батько продовжує висловлювати образу на колишню дружину та намагається переконати ОСОБА_5 , що той перебуває під її негативним впливом. Запис завершується раптовим спалахом роздратування батька в бік доньки ОСОБА_17 , яка в цей момент перебувала на кухні.

Запис демонструє високий рівень психологічної напруги, авторитарний і роздратований тон спілкування батька з дітьми та використання образливих ярликів на адресу матері.

При цьому суддя не приймає доводи захисника про те, що окремі висловлювання ОСОБА_1 не є нецензурною лексикою або можуть мати інше лексичне значення, а також зауваження про те, що висновок лінгвістичної експертизи у матеріалах відсутній. Зі змісту аудіозапису вбачається використання ОСОБА_1 грубих та принизливих висловлювань щодо дітей, а також агресивної манери спілкування. Домашнє насильство психологічного характеру може проявлятися не тільки через використання нецензурної лайки, а й через крики, приниження, залякування, словесну агресію та інші форми поведінки, здатні викликати у дитини почуття страху, емоційної незахищеності чи психологічних страждань.

Доводи сторони захисту про те, що конфлікт був спровокований дітьми, суддя відхиляє. Навіть якщо між сторонами існували тривалі сімейні конфлікти, а діти висловлювали незгоду з поведінкою батька чи здійснювали аудіозапис розмови, такі обставини не можуть виправдовувати агресивну поведінку повнолітньої особи щодо неповнолітніх дітей та не виключають складу адміністративного правопорушення.

Щодо епізоду застосування фізичного насильства відносно ОСОБА_4 суддя враховує, що всі троє дітей повідомили про штовхання ОСОБА_7 батьком. Сторона захисту, зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що «Ніхто з нас - ні ОСОБА_7 , ні я - вище живота рук не підняв», на аудіозаписі – лише звук пересування стільця. Захисник зазначив, що між сторонами був побутовий конфлікт. Потерпілі кваліфікують епізод як застосування сили у формі штовхання. Суд надає перевагу версії потерпілих з таких підстав. Аудіозапис, здійснений у реальному часі, фіксує фрази «Ти б`єшся... Чо ти б`єшся?» та реакцію Юлії «Тато, чого ти кричиш на нього?», та що відповідає описаній дітьми послідовності подій і виключає версію про пізнішу узгоджену вигадку. Пояснення усіх трьох дітей щодо цього епізоду є деталізованими та відповідають одне одному в частині, яка не могла бути результатом попередньої змови (зокрема, реакція наляканого ОСОБА_5 , який на момент подій не був безпосереднім учасником штовхання, але описав його як сторонній спостерігач). Дослідивши усі наявні докази, суд доходить висновку, що контакт мав характер примусового фізичного впливу, а не нейтрального жесту, і хоча він не спричинив тілесних ушкоджень, це охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає відповідальність за насильство, що не спричинило тілесних ушкоджень.

Посилання сторони захисту на постанови суду, якими раніше були закриті провадження щодо ОСОБА_1 , не впливають на вирішення цієї справи, оскільки вони стосуються інших подій, що мали місце в інший час, та були ухвалені за іншими фактичними обставинами. Відсутність складу адміністративного правопорушення у попередніх епізодах не свідчить про відсутність такого складу у подіях від 05 червня 2026 року.

Крім того, суддя враховує висновки психолога щодо кожної дитини та звертає увагу на те, що консультації психолога були ініційовані матір`ю дітей після досліджуваних подій, а тому оцінює ці висновки не як самостійний доказ факту насильства 05 червня 2026 року, а як докази психоемоційного стану дітей, що узгоджуються з їхніми безпосередніми поясненнями в судовому засіданні. Сторона захисту не заявляла клопотань про призначення повторної або незалежної психологічної експертизи та не надала доказів, які б ставили під сумнів кваліфікацію чи об`єктивність лікаря-психолога. За таких умов відсутні підстави для критичної переоцінки цих висновків, однак суд враховує їх у сукупності з іншими доказами, а не як вирішальний доказ.

Суддя зауважує, що сам ОСОБА_1 підтвердив наявність словесного конфлікту з дітьми, не заперечував, що вимагав від ОСОБА_17 та ОСОБА_7 залишити кухню, визнав використання різких висловлювань, пояснюючи їх емоційністю ситуації. Його пояснення у цій частині не спростовують, а частково підтверджують встановлені в судовому засіданні обставини.

Оцінивши всі досліджені докази відповідно до вимог ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, доходжу висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру щодо неповнолітньої ОСОБА_17 та малолітнього ОСОБА_5 , а також психологічного і фізичного насильства без заподіяння тілесних ушкоджень щодо неповнолітнього ОСОБА_7 є доведеною належними, допустимими та достатніми доказами.

Про настання негативних наслідків для психічного здоров`я потерпілих свідчать їхні безпосередні пояснення про пережитий страх, відчуття небезпеки та емоційне напруження, що узгоджується з іншими доказами у справі.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При призначенні адміністративного стягненнявраховую відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також те, що правопорушення вчинене щодо трьох дітей, один із яких зазнав також фізичного впливу, дії правопорушника характеризувалися підвищеним ступенем суспільної шкідливості, а тому суд вважає за необхідне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.5 Закону України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. в дохід держави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складений 07 серпня 2026 року.

Суддя О.П. Федорів