Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №465/2465/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/2465/26

2/465/3286/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

06.08.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді Мигаль Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Білінській С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 9200 грн, 1542,43 грн інфляційних втрат, 452,56 грн 3% річних та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що 19.06.2024 року у спеціально створеному робочому чаті «ЗБ база даних Розробник + Клевер Стаді» (учасники: позивач (акаунт ІНФОРМАЦІЯ_2), акаунт відповідача ОСОБА_2 та інші особи) відповідач ініціював питання щодо необхідності термінової оплати SSL-сертифіката. У вказаному листуванні відповідач: повідомив про необхідність перерахування грошових коштів саме на його реквізити; підтвердив суму - 9200 грн; визначив строк повернення 7 календарних днів (19.06.2024 ОСОБА_2 "Його ціна 9200, повернення через тиждень"); прямо зазначив, що у разі затримки платежів з боку третіх осіб забезпечить повернення коштів «власними силами». Таким чином, саме відповідач виступив ініціатором отримання коштів, визначив їх розмір, спосіб та строк повернення. 20.06.2024 року позивач, діючи добросовісно та покладаючись на письмові гарантії відповідача, перерахував 9200 грн на вказаний ним банківський рахунок. Факт перерахування підтверджується платіжною квитанцією, долученою до матеріалів справи. Після здійснення платежу відповідач підтвердив отримання коштів повідомленням: «Гроші прийшли, беремо в роботу», чим визнав факт надходження грошових коштів на його рахунок. Строк повернення коштів сплинув 27.06.2024 року. Надалі відповідач систематично ухилявся від виконання свого обов`язку, кожного разу надаючи нові обіцянки та переносячи строки повернення: 27.06.2024 «Трошки затримали, але поверну до вівторка-четверга»; 04.07.2024 «Крайній термін четвер наступного»;11.07.2024 - «Гроші будуть до кінця тижня, питання закриємо»; кінець липня 2024 «Все пам`ятаю, борг поверну». Таким чином, відповідач не лише визнав факт отримання коштів, а й неодноразово підтвердив наявність обов`язку їх повернути, прямо використовуючи термін «борг». Попри це, фактичне повернення грошових коштів не відбулося ні у встановлений строк, ні після численних нагадувань. грошові кошти у розмірі 9200 грн перебувають у володінні відповідача. Станом на день подання позову жодних доказів існування правової підстави для їх подальшого утримання не надано, обумовлена мета передачі коштів не реалізована, прострочення виконання триває понад півтора року. Фактична поведінка відповідача свідчить про набуття та збереження ним грошових коштів позивача без достатніх правових підстав та про умисне ухилення від їх повернення.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, просив задоволити. Пояснив, що відповідачу перераховувались грошові кошти за технічне обслуговування та допомогу йому як ФОП за послуги програмування. У телеграм каналі відповідач пояснював перерахунок коштів за технічними потребами. Потім відповідач запропонував здійснити переказ коштів та вказав, що кошти будуть повернуті через тиждень. Грошові кошти відповідачу він перерахував як фізична особа. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернення коштів, однак відповідач переносив строки повернення грошових коштів. Вважає, що дії відповідача свідчать про безпідставне збагачення. Крім цього, подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимог підтримав в повному обсязі, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив не подав, про причини не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Суд зі згоди представника позивача, обумовленою у клопотанні, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України, з урахуванням достатніх матеріалів про взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 20.06.2024 ОСОБА_1 перерахував на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 9200 грн на технічні потреби, що підтверджується квитанцією №7608839 від 20.06.2024.

Відповідно до змісту позовної заяви підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало твердження про те, що після перерахування ним відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 9200 грн останній не виконав домовленостей щодо надання послуг, у зв`язку із чим отримані кошти, на думку позивача, є безпідставно набутими та підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Згідно з копією переписки позивача з відповідачем у меседжері, відповідач 19.06.2026 ініціював питання щодо необхідності термінової оплати SSL-сертифіката та повідомив про необхідність перерахування грошових коштів в сумі 9200 грн на його реквізити. Визначив строк повернення 7 календарних днів. Відповідач зазначив, що у разі затримки платежів з боку третіх осіб забезпечить повернення коштів «власними силами». Відповідач підтвердив отримання грошових коштів від позивача. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів, на що відповідач 27.06.2024, 04.07.2024, 11.07.2024 просив відтермінувати повернення боргу.

ОСОБА_1 25.02.2026 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав, яку направив відповідачу засобами поштового зв`язку 25.02.2026.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз норм ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Судом встановлено, що між сторонами відсутні договірні зобов`язання, відповідач у переписці з позивачем у месенджері, яка долучена до матеріалів справи, визнав факт отримання грошових коштів в сумі 9200 грн, проте не повернув такі грошові кошти позивачу у визначений строк, а тому позовні вимоги є обгрунтовані, з відповідача необхідно стягнути 9200 грн, оскільки ОСОБА_2 ці кошти отримав безпідставно.

Щодо позовних вимог про стягнення 452,56 грн 3% річних та 1542,43 грн інфляційних втрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/3831/22, Велика Палата Верховного Суду досліджуючи обставини щодо початку періоду прострочення з часу безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, виснувала, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала".

На суму невиконаного грошового зобов`язання підлягає нарахуванню 3% річних та інфляційне збільшення боргу як міра відповідальності боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів з моменту, коли така підстава відпала.

Відповідно до розрахунку 3% річних, наданого позивачем розмір, 3% річних становить 452,56 грн за період з 28.06.2024 по 16.02.2026.

Згідно з розрахунком інфляційних втрат, наданим позивачем, інфляційні втрати становлять 1542,43 грн за період з 28.06.2024 по 16.02.2026.

Суд, оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, враховує, що такий був проведений із застосуванням відповідних формул, належним чином обґрунтований та мотивований. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки, наведені позивачем, відповідачем не надано контрозрахунку, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Дослідивши наявні у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення в повному обсязі. З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 9200 грн, інфляційні втрати у розмірі 452,56 грн за період з 28.06.2024 по 16.02.2026 та 3% річних у розмірі 1542,43 грн за період з 28.06.2024 по 16.02.2026, що разом становить 11194,99 грн.

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді судового збору в сумі 1311,20 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 141,258,259,263-265,273,274-279, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 9200 (дев`ять тисяч двісті гривень), інфляційні втрати у розмірі 452 (чотириста п`ятдесят дві гривні) грн 56 коп. за період з 28.06.2024 по 16.02.2026 та 3% річних у розмірі 1542 (одна тисяча п`ятсот сорок дві гривні) грн 43 коп. за період з 28.06.2024 по 16.02.2026, що разом становить 11194 (одинадцять тисяч сто дев`яносто чотири гривні) грн 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 1311,20 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно з загальним порядком оскарження, рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 06 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Мигаль Г.П.