Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №450/1599/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1599/26

Провадження № 2/450/1830/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-екплуатаційного відділу м. Львова про визнання права на приватизацію та зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в :

у провадженні судді Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-екплуатаційного відділу м. Львова про визнання права на приватизацію та зобов`язання до вчинення дій, в якому позивачі просять суд визнати право на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов`язати орган приватизації Квартирно - експлуатаційний відділ м. Львова розглянути питання передачі в приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири за адресою АДРЕСА_1 в порядку визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову зазначають, що вони разом із батьком на підставі ордера № 3, виданого 23.01.2001 року Стрийською квартирно-експлуатаційною частиною (району), отримали право на зайняття двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , у якій із зазначеного часу зареєстровані та постійно проживають. Зазначають, що 20.02.2026 року звернулися до відповідача як до органу приватизації із заявою про передачу зазначеної квартири у приватну власність, до якої долучили всі документи, передбачені пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396. Однак листом від 27.02.2026 року відповідач повернув подані документи без розгляду, мотивуючи це ненаданням документів, які б підтверджували невикористання ними права на приватизацію державного житлового фонду в період від дня народження до дати реєстрації у спірній квартирі. Позивачі вказують, що виконати таку вимогу є неможливим, оскільки з моменту народження вони проживали разом із батьками, які були зареєстровані при військовій частині та винаймали житло у військовому містечку, а первинна реєстрація їх місця проживання здійснена саме у спірній квартирі ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження цих обставин посилаються на сторінки книги реєстрації при військовій частині, довідки АТ «Ощадбанк» про невикористання житлових чеків, а також медичні довідки, які підтверджують перебування позивачів на обліку в амбулаторії сімейної медицини с. Солонка з моменту народження. Крім того, позивачі зазначають, що вимога відповідача про надання довідки щодо участі або неучасті у приватизації державного житлового фонду є незаконною, оскільки пунктом 18 зазначеного Положення визначено вичерпний перелік документів, які подаються громадянами для приватизації житла, і такий перелік не містить довідки про участь чи неучасть у приватизації державного житлового фонду. На їхню думку, відповідач не був наділений повноваженнями вимагати подання документа, не передбаченого законодавством, а відтак безпідставно повернув подані документи без розгляду. Посилаючись на частину другу статті 19 Конституції України, положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, а також правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20.06.2018 року у справі № 200/18858/16-ц, позивачі вважають дії відповідача протиправними та такими, що порушують їхнє право на приватизацію займаного житла. У зв`язку з цим просять суд захистити їх порушене право шляхом задоволення заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила суд такий задоволити.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задоволити.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав на адресу суду про розгляд справи без його участі, при вирішенні поклався на розсуд суду.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно Витягу з реєстру Солонківської територіальної громади від 19.02.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 25.01.2001 року, згідно Витягу з реєстру Солонківської територіальної громади від 19.02.2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований також за адресою АДРЕСА_1 з 25.01.2001 року.

Вказане знаходить своє підтвердження також із відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданій ОСОБА_1 від 20.02.2026 року за вих. № 69.

Відповідно до розпорядження/листа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова від 23.12.2025 року за вих. № 575/14/6553, підписаного начальником відділу полковником ОСОБА_3 , у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача ОСОБА_4 запропоновано переоформити особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 на його доньку – ОСОБА_1 відповідно до ст. 106 Житлового кодексу України.

Позивачі 20.02.2026 року, як наймачі, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 , звернулись до керівника органу приватизації КЕВ м. Львова із заявою про передачу в приватну спільну сумісну власність квартири, що займає ОСОБА_1 разом із членами сім`ї на умовах найму у рівних частках: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . До заяви було додано копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України заявника і членів його сім`ї, документи щодо присвоєння реєстраційних номерів облікових карток платників податків, документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Згідно відповіді начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова полковника ОСОБА_5 за вих. № 575/14/1069 від 27.02.2026 року, адресованої ОСОБА_6 , за результатами розгляду заяви від 20.02.2026 року щодо оформлення передачі у приватну власність квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено, що порядок та перелік документів, необхідних для приватизації житла, визначені Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396. У відповіді зазначено, що серед поданих позивачами документів відсутні документи, які підтверджують невикористання ОСОБА_7 права на приватизацію державного житлового фонду за період з 02.11.1997 року по 25.01.2001 року, а ОСОБА_2 — за період з 16.08.1999 року по 25.01.2001 року. При цьому роз`яснено, що таким документом є довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання, яка підтверджує невикористання права на приватизацію державного житлового фонду. Також у листі зазначено, що відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожен громадянин має право безоплатно приватизувати займане ним житло лише один раз у межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою, а тому у разі використання позивачами чи членами їх сім`ї права на безоплатну приватизацію за попереднім місцем проживання питання передачі спірної квартири у приватну власність не може бути вирішене позитивно. У зв`язку з цим відповідач повідомив, що рішення щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 буде прийнято лише після подання позивачами документів, які підтверджують невикористання ними права на приватизацію державного житлового фонду за вказаний період.

Відповідно до довідки АТ «ОЩАДБАНК» від 25.02.2026 року, за підписом керуючого ТВБВ № 10013/0122 ОСОБА_8 , виданій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що списки на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 , в Банк не надходили, погашення приватизаційних чеків не проводилось.

Відповідно до довідки АТ «ОЩАДБАНК» від 25.02.2026 року, за підписом керуючого ТВБВ № 10013/0122 ОСОБА_8 , виданій ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що списки на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 , в Банк не надходили, погашення приватизаційних чеків не проводилось.

До матеріалів справи позивачем долучено також технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) № НОМЕР_1 у будинку квартирного типу (гуртожитку), що за адресою: АДРЕСА_4 , інвентаризаційна справа № 49774 від 16.02.2026 року, виготовлений на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із експлікації приміщень квартири АДРЕСА_2 , складається із: коридору – 4,6 кв. м., санвузла – 2,7 кв.м., кухні – 5,8 кв.м., житлової кімнати – 17,0 кв.м., житлової кімнати – 11,0 кв.м., гардеробної – 2.2 кв.м. Всього по квартирі – 43,3 кв.м., в тому числі житлової площі – 28,0 кв.м., допоміжної - 15,3 кв.м.

В матеріалах також є копія ордера № 3 від 23.01.2001 року, видана капітану ОСОБА_4 , в якому вказано членів сім`ї: дружину – ОСОБА_9 , 1975 року народження, дочку – ОСОБА_10 , 1997 року народження, сина – ОСОБА_11 , 1999 року народження, на право зайняття двох кімнат площею 31 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .

Таким чином в матеріалах справи наявні Витяги з реєстру Солонківської територіальної громади про реєстрацію позивача у квартирі АДРЕСА_2 , а також інформація про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не брали участі в приватизації житла державного житлового фонду, а також, що позивачі у даній справі, приватизованого житла в населеному пункті с. Липники та с. Солонка не мають, участі в приватизації не брали.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У цій статті гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, ст. 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією, хоча держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається ст. 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору, про що зазначено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.05.2021, справа № 750/2176/17.

В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні заходи не встановлені, то особа має право обрати спосіб з передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, слід виходити із його ефективності. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення (захисту) в обраний спосіб.

Щодо характеру спірних правовідносин та наявності порушеного права позивача суд керується наступними нормами.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно ст. 3 приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 зазначеного Закону, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Випадки безоплатної передачі квартир (будинків) незалежно від розміру їх загальної площі передбачені ст. 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Частиною 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 вказаного Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 в справі № 200/18858/16-ц.

Судом встановлено, що КЕВ м. Львова як органом приватизації відмовлено позивачам у передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують невикористання ними за період із 02.11.1997 року по 25.01.2001 року житлових чеків на приватизацію державного житлового фонду.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачі вселилися до спірної квартири на законних підставах, з 23.01.2001 року зареєстровані та безперервно проживають у ній, добросовісно користуються житлом понад 25 років, а тому набули право на його приватизацію відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». При цьому суд враховує, що неподання позивачами документів, які вимагав відповідач на підтвердження невикористання житлових чеків за період з дати їх народження до 25.01.2001 року, зумовлене об`єктивною неможливістю їх отримання, оскільки до реєстрації у спірній квартирі вони проживали разом із батьками, які були зареєстровані при військовій частині та піднаймали житло у військовому містечку. Разом із тим, факт спільного проживання позивачів із батьками та невикористання ними права на приватизацію державного житлового фонду підтверджується наявними у матеріалах справи сторінками книги реєстрації при військовій частині, довідками АТ «Ощадбанк» про невикористання житлових чеків, а також медичними документами про перебування позивачів на обліку з народження в амбулаторії сімейної медицини с. Солонка.

За таких обставин покладення на позивачів обов`язку подати документи, отримання яких є об`єктивно неможливим, за наявності інших належних та допустимих доказів, що підтверджують відповідні обставини, є надмірним формалізмом та не відповідає завданню забезпечення ефективної реалізації права громадян на приватизацію житла. Відтак суд вважає, що відмова відповідача в оформленні права власності на квартиру в порядку приватизації з підстав ненадання зазначених документів є незаконною, необґрунтованою та такою, що безпідставно порушує житлові права позивачів, а тому такі права підлягають судовому захисту.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд враховує, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 750/13452/19(провадження № 61-17389св20) висловив правову позицію відносно ефективного способу захисту у подібній справі.

Зокрема, Верховний Суд визнав правильним застосування способу захисту порушених прав шляхом зобов`язання відповідача виконати повний обсяг всіх передбачених чинним законодавством юридично значимих дій, спрямованих на приватизацію житла.

За таких обставин, з врахуванням вищезазначених норм права щодо можливості суду обрати спосіб захисту, який не суперечить закону, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з метою ефективного захисту прав позивачів, враховуючи заявлені позивачами вимоги та обставини, на яких ґрунтується заявлений позов, суд вважає, що для ефективного захисту порушених прав позивачів за встановлених судом обставин слід визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача розглянути питання передачі в приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 47, 55 Конституції України, ст. ст. 7,10,12,13,18,76-82,133,141,211,247,259,263-268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-екплуатаційного відділу м. Львова про визнання права на приватизацію та зобов`язання до вчинення дій, – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати орган приватизації Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова ( м. Львів, вул. Батуринська, 2, ЄДРПОУ: 07638027) розглянути питання передачі в приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», з врахуванням висновків суду.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (м. Львів, вул. Батуринська, 2, ЄДРПОУ: 07638027) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у загальному розмірі 2662 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук