Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №464/8804/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 464/8804/25

Провадження № 2/450/1139/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

за участю представника позивача Арутюнової Н. Ф.

представника третьої особи Телічак Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Арутюнова Наталія Федорівна, до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний нотаріус Шостої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Соломія Гнідець, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання права власності у порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Арутюнова Наталія Федорівна, до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний нотаріус Шостої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Соломія Гнідець, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання права власності у порядку спадкування, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку із кадастровим номером 4623684400:13:001:0096 площею 1,2762 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської сільської ради Львівського (колишнього Пустомитівського) району Львівської області.

В обґрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входили квартира, житлові будинки, а також декілька земельних ділянок, розташованих на території Львівського району Львівської області. За життя спадкодавець заповіту не залишила, у зв`язку з чим позивачка як спадкоємець за законом звернулася до Шостої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було відкрито спадкову справу № 306/2023. Зазначає, що державним нотаріусом їй були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, житлові будинки та більшість земельних ділянок, які входили до складу спадкового майна. Разом з тим у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо земельної ділянки площею 1,2762 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва було відмовлено. Підставою для відмови, згідно з листом державного нотаріуса від 06.11.2025 року, стало те, що до спадкової справи не було подано витяг з Державного земельного кадастру, а у відомостях Державного земельного кадастру була відсутня інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036. Позивачка вказує, що з метою з`ясування причин неможливості оформлення спадкових прав звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про надання витягу з Державного земельного кадастру та інформації щодо співпадіння земельних ділянок з кадастровими номерами 4623684400:13:000:0036 та 4623684400:13:001:0096. Із отриманої відповіді встановлено, що земельна ділянка площею 1,2762 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 099759, мала зарезервований кадастровий номер 4623684400:13:001:0096. Водночас у 2013 році під час державної реєстрації земельної ділянки їй було присвоєно новий кадастровий номер 4623684400:13:000:0036, який був зазначений у свідоцтві про право на спадщину, виданому ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 . За твердженням позивачки, у подальшому відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4623684400:13:001:0096 були автоматично перенесені до Державного земельного кадастру, що призвело до виникнення 100-відсоткового перетину із земельною ділянкою, якій раніше було присвоєно кадастровий номер 4623684400:13:000:0036. У зв`язку із виявленою технічною помилкою відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036 були перенесені до архівного шару, оскільки фактично йшлося про одну й ту ж земельну ділянку. Позивачка зазначає, що її мати набула право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування після смерті своєї матері – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.08.2013 року, витягом зі Спадкового реєстру та витягом з Державного реєстру речових прав. На її переконання, розбіжності у кадастрових номерах виникли виключно внаслідок технічної помилки під час ведення Державного земельного кадастру, а не через зміну об`єкта права власності чи припинення права спадкодавця на спірну земельну ділянку. У зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачка вважає, що позбавлена можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку. Посилаючись на положення статті 16 ЦК України та пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначає, що за наявності відмови нотаріуса оформлення спадкових прав можливе лише у судовому порядку, у зв`язку з чим просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на зазначену земельну ділянку. У зв`язку із вищенаведеним, просить позовні вимоги задоволити.

27.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником третьої особи – Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Телічак Ю. В. подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що згідно з даними Державного реєстру земель ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 1,2762 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Миколаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 099759. Вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 4623684400:13:001:0096. Зазначає, що станом на 01.01.2013 року відомості про зазначену земельну ділянку не були перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру у зв`язку з переходом від попередньої системи обліку земель до функціонування Державного земельного кадастру. Разом з тим 10.06.2013 року на підставі заяви ОСОБА_1 та технічної документації із землеустрою було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з аналогічними характеристиками, якій присвоєно кадастровий номер 4623684400:13:000:0036. Представник третьої особи вказує, що 13.08.2013 року державним нотаріусом Підгірняк Н. С. ОСОБА_2 як спадкоємцю після смерті ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу якої увійшла зазначена земельна ділянка площею 1,2762 га, при цьому у свідоцтві був зазначений кадастровий номер 4623684400:13:000:0036. Крім того, зазначає, що 21.05.2015 року на виконання доручення Держгеокадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4623684400:13:001:0096 були автоматично перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру, унаслідок чого виник 100-відсотковий перетин із земельною ділянкою, зареєстрованою під кадастровим номером 4623684400:13:000:0036. На думку третьої особи, таке дублювання не свідчить про існування двох окремих земельних ділянок, а є наслідком технічної помилки при веденні Державного земельного кадастру. Також зазначає, що на виконання доручення Держгеокадастру від 03.11.2023 року № 24-28-0.215-1242/2-23 щодо виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036 були перенесені до архівного шару у зв`язку з повним співпадінням її меж із земельною ділянкою з кадастровим номером 4623684400:13:001:0096. При цьому представник третьої особи звертає увагу, що перенесення відомостей до архівного шару означає втрату відповідною земельною ділянкою статусу актуального об`єкта Державного земельного кадастру, а її кадастровий номер не може використовуватися у цивільному обороті. Відомості про таку земельну ділянку зберігаються в архівному шарі Державного земельного кадастру на постійній основі із зазначенням інформації про державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття ними статусу архівних. Крім того, зазначає, що програмне забезпечення Державного земельного кадастру не передбачає технічної можливості відновлення кадастрового номера 4623684400:13:000:0036 після його перенесення до архівного шару, у зв`язку з чим формування витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з таким кадастровим номером є неможливим. Також повідомляє, що відомості про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036 у порядку інформаційної взаємодії до Державного земельного кадастру не надходили.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Арутюнова Н. Ф. позов підтримала з підстав, викладених у ньому, просила позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Уповноважений представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області – Телічак Ю. В. у судовому засіданні підтримала письмові пояснення, поклавшись на їх мотиви.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи належним повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань до суду не скеровували.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з`ясувавши думку учасників судового процесу, викладену в поданих ними заявах, докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, із копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25.05.2023 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , у віці 67 років, про що було складено актовий запис № 3226.

За час свого життя ОСОБА_2 своїми майновими правами на випадок смерті не розпорядилася в цілому чи частково, заповіту не склала (копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 73577724 від 15.08.2023 року).

У відповідності до норм ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України у день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

ОСОБА_2 , за час свого життя крім іншого набула право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4623684400:13:000:0036 площею 1,2762 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської сільської ради Львівського (колишнього Пустомитівського) району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13.08.2013 року, зареєстроване в реєстрі за № 1-845 державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н. С. (спадкова справа № 133/2012), відповідно витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 34835781 від 13.08.2013 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7922583 від 13.08.2013 року.

В даному випадку слід зазначити, що згідно матеріалів спадкової справи № 306/2023, номер у Спадковому реєстрі 71088643, заведеної 15.08.2023 року після померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернулась у Шосту Львівську державну нотаріальну контору Львівської області окрім іншого, із наміром отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 1,2762 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради Львівського району (раніше - Пустомитівського району) Львівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 4623684400:13:000:0036, реєстраційний номер ОНМ - 132218746236.

З цією метою ОСОБА_1 подано для підтвердження складу спадкового майна наступні документи, а саме: Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 13.08.2013р., ОСОБА_4 , державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області за реєстровим № 1 – 845; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 7922583, сформований 13.08.2013 р., ОСОБА_4 , державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області, реєстраційний номер ОНМ - 132218746236.

Разом з тим, у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № HB-0001013732024, сформованого 22.04.2024 р. відсутні відомості про власника земельної ділянки та інформація про правовстановлюючий документ.

Згідно відповіді з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10.10.2025 р. № К-628/0-705/6-25 вбачається, що сформувати витяг з ДЗК на земельну ділянку з кадастровим № 4623684400:13:000:0036 неможливо у зв?язку з перенесенням відомостей про земельну ділянку з кадастровим № 4623684400:13:000:0036 до архівного шару у зв?язку з 100% перетином та співпадінням координат поворотних точок меж із земельною ділянкою з кадастровим № 4623684400:13:001:0096, що було здійснене на дорученням Держгеокадастру від 03.11.2023р. № 24-28-0.215-1242/2-23.

У зв`язку із цим державним нотаріусом Шостої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Соломією Гнідець листом від 06.11.2025 року за вих. № 891/02-14 повідомлено позивача про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,2762 га з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036, оскільки при вчиненні нотаріальної дії нотаріус зобов`язаний перевірити склад спадкового майна та витребувати відомості з Державного земельного кадастру. Зазначено, що позивачем не подано витягу з Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки, а за результатами інформаційної взаємодії з Державним земельним кадастром відомості про таку земельну ділянку відсутні. У листі також зазначено, що згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036 були перенесені до архівного шару у зв`язку зі стовідсотковим перетином та співпадінням координат поворотних точок меж із земельною ділянкою з кадастровим номером 4623684400:13:001:0096, унаслідок чого сформувати витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036 є неможливим. З огляду на відсутність у спадковій справі всіх необхідних документів, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, державний нотаріус дійшла висновку про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначену земельну ділянку та роз`яснила позивачу право звернутися до суду за захистом своїх прав і визнанням права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Як і зазначила представник Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та підтвердила у судовому засіданні, розбіжність між кадастровими номерами 4623684400:13:000:0036 та 4623684400:13:001:0096 виникла внаслідок технічної помилки під час перенесення відомостей до Державного земельного кадастру. За її поясненнями, йдеться про одну і ту ж земельну ділянку, а дублювання кадастрових номерів не свідчить про існування двох окремих об`єктів нерухомого майна. У зв`язку з виявленням стовідсоткового перетину земельних ділянок відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036 були перенесені до архівного шару, внаслідок чого формування витягу з Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки є технічно неможливим, а програмне забезпечення Державного земельного кадастру не передбачає можливості відновлення такого кадастрового номера після його архівування. При цьому представник третьої особи наголосила, що зазначені обставини є наслідком технічної особливості ведення Державного земельного кадастру та не свідчать про виникнення двох різних земельних ділянок.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України у склад спадщини ОСОБА_2 , крім іншого, увійшло право власності на зазначені вище майнові права.

Згідно статті 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 (позивач), факт родинних відносин стверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (прізвище змінено у зв`язку із укладенням шлюбу із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 20.10.2001 року, який в свою чергу було розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.2011 року) та чоловік ОСОБА_7 факт родинних відносин стверджується свідоцтвом про одруження (видане повторно) серії НОМЕР_4 від 22.12.2003 року, однак такий, згідно заяви від 15.08.2023 року за вх. № 927, наявної в матеріалах спадкової справи № 306/2023, у встановлений законодавством строк, від належної йому частки спадщини відмовився в користь дочки ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, які б претендували на прийняття спадщини за законом судом встановлено не було.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець за законом або за заповітом, який постійно не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, для її прийняття має подати за місцем відкриття спадщини нотаріусу або іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав таку заяву і не доведе, що цей строк був пропущений з поважної причини, він вважається таким, що не прийняв спадщини.

Ці норми встановлюють обов`язок подати заяву про прийняття спадщини лише для тих спадкоємців, які не проживали постійно зі спадкодавцем на час його смерті. Якщо така особа не подає заяву і не обґрунтує причини пропуску строку, вона втрачає право на спадщину.

Натомість, як зазначено у ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який проживав постійно із спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину автоматично, якщо не відмовився від неї у встановлений строк.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За п. 23 ППВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка площею 1,2762 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.08.2013 року, увійшла до складу спадщини після її смерті. При цьому неможливість оформлення позивачем спадкових прав у нотаріальному порядку обумовлена не відсутністю у спадкодавця права власності на спірне майно, а виключно технічною помилкою, допущеною під час ведення Державного земельного кадастру, внаслідок якої щодо однієї і тієї ж земельної ділянки виникла розбіжність у кадастрових номерах 4623684400:13:000:0036 та 4623684400:13:001:0096.

Як підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, зазначена розбіжність виникла внаслідок особливостей перенесення відомостей до Державного земельного кадастру та не свідчить про існування двох окремих земельних ділянок. Навпаки, йдеться про один і той самий об`єкт нерухомого майна, а перенесення відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036 до архівного шару було здійснено з метою усунення технічного дублювання після встановлення стовідсоткового співпадіння її меж із земельною ділянкою з кадастровим номером 4623684400:13:001:0096.

Суд також бере до уваги, що відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не була пов`язана із відсутністю у спадкодавця права власності на спірну земельну ділянку чи відсутністю у позивача права на її спадкування, а зумовлена виключно неможливістю отримання витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4623684400:13:000:0036, відомості про яку були переведені до архівного шару, а програмне забезпечення Державного земельного кадастру не передбачає можливості відновлення такого кадастрового номера.

Відповідно до статті 204 Земельного кодексу України ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр базується, зокрема, на принципах законності, об`єктивності, достовірності, повноти відомостей, їх офіційності та внесення виключно на підставі і відповідно до вимог законодавства.

Частиною третьою статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до зазначеного порядку забезпечується єдність методології ведення кадастру, уніфікація процедур обліку земельних ділянок, а також функціонування програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру здійснюється державними кадастровими реєстраторами, у тому числі у випадках виявлення технічних помилок, допущених під час внесення відомостей або їх автоматизованого перенесення з інших інформаційних систем. Крім того, відповідно до вимог законодавства, а також нормативно-правових актів, що регулюють функціонування Державного земельного кадастру, кадастровий номер є унікальним ідентифікатором земельної ділянки, у разі виявлення невідповідності кадастрових номерів або накладення земельних ділянок державний кадастровий реєстратор зобов`язаний вжити заходів щодо усунення таких невідповідностей.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями. Перенесення відомостей до архівного шару означає втрату такою земельною ділянкою статусу актуального об`єкта Державного земельного кадастру та неможливість подальшого використання її кадастрового номера у цивільному обороті.

Таким чином судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняла спадщину, окрім іншого й на земельну ділянку із кадастровим номером 4623684400:13:001:0096 площею 1,2762 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської сільської ради Львівського (колишнього Пустомитівського) району Львівської області, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги: те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набула право власності на спадкове майно; те, що спадкодавець за час свого життя не розпорядилася спадковим майном на випадок своєї смерті, те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; інший спадкоємець першої черги відмовився від спадщини, у свою чергу позивач у встановлений шестимісячний законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на інше спадкове майно, та ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, те, що обставини склалися так, що в іншому крім судового порядку позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Таким чином, представлені суду докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на предмет їх достовірності та допустимості, а також їх достатності та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені обставини судом свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. 259,263,265,268,273 ЦПК України, ст. 392,1216-1218,1220,1222,1223ЦК України, суд

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Арутюнова Наталія Федорівна, до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний нотаріус Шостої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Соломія Гнідець, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання права власності у порядку спадкування, – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4623684400:13:001:0096 площею 1,2762 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської сільської ради Львівського (колишнього Пустомитівського) району Львівської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 24.07.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук