Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №463/6074/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/6074/26

Провадження №3/463/1239/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Львів

Суддя Личаківського районного суду м. Львова – Стрепко Н.Л., з участю захисника особи, відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення Ганича І.М., особи, відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зі слів працюючого менеджером по роботі з ВІП-клієнтами ТОВ «Нова Пошта», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №139342 від 17 червня 2026 року ОСОБА_1 16 червня 2026 року о 21:30 год. у АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 психологічного характеру, що виражалося у принижуванні, образах нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, чим завдав шкоду психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Також згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №320241 від 17 червня 2026 року ОСОБА_1 16 червня 2026 року о 21:30 год. у АДРЕСА_2 , у присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 психологічного характеру, що виражалося у принижуванні, образах нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, чим завдано шкоду психологічному здоров`ю потерпілого, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Матеріали справ надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 29 червня 2026 року та неодноразово були призначені до розгляду в судових засіданнях.

7 липня 2026 року на адресу суду надійшли письмові пояснення захисника особи, відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 щодо вказаних вище протоколів. Вказує у таких, що твердження про нібито вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно членів його сім`ї є необгрунтованими та не підтвердженими належними, допустимими і достовірними доказами. Зазначає зокрема, що ОСОБА_1 характеризується у суспільстві позитивно, як добропорядний, чесний та відповідальний громадянин. Відомостей про його асоціальну поведінку, зловживання правами чи неналежне ставлення до членів сім`ї належним чином не встановлено. Він виявляє інтерес до життя дитини, її стану здоров`я, навчання, успішності та загального розвитку. Така поведінка свідчить про його небайдужість до дитини та прагнення брати участь у її вихованні. Вважає, що відсутність належних доказів вчинення домашнього насильства у поєднанні з позитивною характеристикою ОСОБА_1 та його участю в житті дитини свідчать про безпідставність відповідних тверджень. Також звертає увагу на вимоги до змісту протоколів, складених за ст. 173-2 КУпАП.

5 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення на вказані вище протоколи. Вказує у таких, що зі складеними протоколами не погоджується повністю, вважає їх завідомо безпідставними, сфальсифікованими та такими, що підлягають закриттю у зв`язку з повною відсутністю в його діях складів правопорушень. Зокрема звертає в таких увагу на наявність упередженого мотиву обмови у зв`язку з тим, що на даний час у Золочівському районному суді Львівської області триває розгляд справи про розірвання шлюбу між ним та його дружиною ОСОБА_5 , в якому ухвалою суду за його клопотанням всупереч проханню дружини їм було надано строк на примирення, чим дружина незадоволена, відкрито висловлює намір відібрати у нього сина та спільне майно. Вважає, що події 16 червня 2026 року були заздалегідь спланованою провокацією з боку дружини з метою штучного створення негативних матеріалів для використання їх у судовому процесі. Стверджує, що непорозуміння у їх родині тривають останні три роки виключно через те, що його дружина ОСОБА_5 вчиняє систематичне фізичне та психологічне насильство над їх малолітнім сином ОСОБА_6 , жорстоко кричить на нього та б`є, коли він перебуває на роботі, син панічно її боїться, шукає захисту виключно у нього, спить з ним в кімнаті. Вважає, що заляканий стан дитини був використаний матір`ю, яка повернулася додому о 21:40 у стані сп`яніння, вчинила скандал та під погрозами побоїв змусила дитину обмовити батька. Вказує, що факт примусу дитини повністю підтверджується двома оригіналами записок сина, які він крадькома написав і передав йому під час приїзду поліції. Зазначає, що жодного насильства щодо сина він не вчиняв. Звертає увагу на те, що патрульними було проведено «бесіди» (опитування) з його малолітнім сином 2018 року народження у нічний час – з 22:25 год. до 01:16 год. з участю дружини в стані сильного алкогольного спяніння та за повної відсутності дитячого психолога, педагога чи законного представника (батька). Вважає, що докази, отримані від малолітньої особи з грубим порушенням процесуальних гарантій та під психологічним тиском, є юридично нікчемними. Також зазначає, що працівниками патрульної поліції порушено закон при винесенні термінового заборонного припису, оскільки в формі оцінки ризиків уповноваженим поліцейським за результатами обчислення балів було визначено низький підсумковий рівень небезпеки, та відповідно до пункту 7 Порядку, затвердженого Наказом МВС №201/51, винесення термінового заборонного припису за умови встановлення низького рівня небезпеки категорично заборонено, однак поліцейськими було застосовано до нього обмежувальні заходи. Також вказує, що було здійснено грубу фальсифікацію відомостей у формі оцінки ризиків, а саме у такій патрульні безпідставно, упереджено та завідомо неправдиво на прохання нетверезої, на його думку, дружини та її психологічним тиском на сина вказали про наявність у нього «випадків спроб суїциду» та «вживання наркотиків». Окрім того вважає, що поліцією навмисно пошкоджено докази, а саме до матеріалів справи долучено оптичний диск із відеозаписами нагрудних камер патрульних поліцейських екіпажу «Омега 102», камери №471794 та № 471522, однак дослідженням вказаного носія встановлено що на вісьмох файлах відеозапису, які фіксують на його думку неадекватну, агресивну та нетверезу поведінку його дружини ОСОБА_5 , працівниками поліції повністю вилучено (витерто) звуковий супровід. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня письмова заява від його дружини про вчинення правопорушення, патрульними безпідставно та неправомірно вказано час конфлікту 21:30 год., тоді як на бодікамерах зафіксовано час 22:30, а також у протоколах по батькові його дружини вказано як « ОСОБА_7 », тоді як вона є ОСОБА_8 .

У зв`язку з наведеним просить провадження у справах про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Окрім того 5 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо обох протоколів аналогічне за своїм змістом вказаним вище запереченням.

Також 5 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими, в яких з аналогічних мотивів просить визнати відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських №471794 та №471522 від 16 червня 2026 року неналежними та недопустимими доказами у справах, виключити вказані відеозаписи та отриману на їх основі форму оцінки ризиків із числа доказів у справі.

При цьому також 5 серпня 2026 року ОСОБА_1 було подано до суду клопотання про безпосереднє дослідження відеодоказів у судовому засіданні, а також клопотання про долучення до матеріалів справ електронного доказу - аудіозапису подій від 16 червня 2026 року на матеріальному носії та його текстової розшифровки (стенограми аудіозапису), а також роздруківки з системи Helsi від 16 червня 2026 року та оригіналів з ксерокопіями двох записок малолітнього ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 7 серпня 2026 року особа, відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та його захисник Ганича І.М. надали пояснення аналогічні поданим запереченням, категорично заперечили наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, у зв`язку з чим провадження у справі просили закрити. Подали в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи письмові промови.

Захисник особи, відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення Зачепіло З.Я. в судове засідання 7 серпня 2026 року не з`явилась, матеріали справи містять заяву останньої про розгляд справи без її участі.

Потерпіла ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання 7 серпня 2026 року не з`явилась, про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи, будь яких заяви чи пояснень щодо складених протоколів не подала.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та наявні у ній докази, приходжу до наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

При цьому пунктом 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 визначено, що у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.

Відтак оскільки вказані вище адміністративні матеріали складені стосовно тієї самої особи щодо одних і тих же подій, такі одночасно розглядаються в одному суді одним суддею, а тому дані справи слід об`єднати в одне провадження.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

З огляду на ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Також положеннями частини 2 вказаної статті Кодексу передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Так пунктом 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Так відповідно до п. 14 такої психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому згідно п. 2 такої дитиною, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), є особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.

При цьому дитина вважається такою яка постраждала від домашнього насильства, зокрема у разі, якщо така стала свідком (очевидцем) такого насильства, тобто дій кривдника щодо іншої особи – потерпілого, які потягли за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могли спричинити таку шкоду.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Конфлікт і сварка не завжди є проявом домашнього насильства.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Сварка це гостра суперечка, що супроводиться взаємними докорами, образами.

Конфлікт - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Побутова сварка — це конфлікт між членами родини або людьми, які проживають разом, що виникає на основі спільних побутових проблем.

Відтак побутова сварка та домашнє насильство — не одне й те саме. Конфлікт — це спосіб розв`язати спірне питання. Він виникає випадково та нерегулярно, сторони діють без злого умислу, однаково впливають на процес, є спільне прагнення вирішити спірне питання. Під час домашнього насильства порушуються права постраждалого, а кривдника все влаштовує. Воно відбувається періодично, регулярно. Дії кривдника умисні — для контролю, завдання болю тощо

Про психологічне насильство можуть свідчити постійні крики, образи, погрози, ігнорування, знецінення, надмірний контроль чи маніпуляції. Воно часто призводить до тривожності, страху, безсоння або депресії.

Так протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД №139342 та №320241 від 17 червня 2026 року ОСОБА_1 вміняється вчинення 16 червня 2026 року о 21:30 год. у АДРЕСА_2 , домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_2 психологічного характеру в присутності неповнолітнього сина ОСОБА_3 . В таких зазначено, що насильство відносно дружини виражалося у принижуванні, образах нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, чим було завдано шкоду її психологічному здоров`ю.

Разом з тим, ч. 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Так, в суті зазначених правопорушень вказано, що домашнє насильство вчинено щодо « ОСОБА_2 », разом з тим в графі «Потерпілий» протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №139342 від 17 червня 2026 року зазначено, що потерпілою є « ОСОБА_5 ».

Адміністративні матеріали не містять заяви потерпілої про вчинення щодо неї адміністративного правопорушення, письмових пояснень такої, а також копій документів, які б надавали можливість встановити її дійсні анкетні дані.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ. Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 1 серпня 2018 року № 654, терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ. Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року № 369/180, залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.

Так до матеріалів справ долучено термінові заборонні приписи стосовно кривдника серії ЕТ №110885 та №110886 від 16 червня 2026 року, складені щодо ОСОБА_1 , однак в таких теж заначено, що насильство вчинялось щодо « ОСОБА_2 ».

При цьому адміністративні матеріали містять форму оцінки ризиків, складену за результатами бесіди з « ОСОБА_2 », згідно з яким ризик вчинення ОСОБА_1 щодо такої домашнього насильства є низьким. Аналогічно в формі оцінки ризиків, складеній за результатами бесіди з малолітнім ОСОБА_3 ризик вчинення щодо такого домашнього насильства ОСОБА_1 є низьким.

Окрім того, судом досліджено долучені до адміністративних матеріалів відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських №471794 та №471522 та встановлено, що відеозаписи з реєстратора №471794 не містять звукового супроводу. Хоч положення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, не містять прямої вимоги щодо наявності звукового супроводу в відеозаписі, що здійснюється поліцейським на портативний відеореєстратор під час виконання ним своїх повноважень, однак оскільки на вказаному записі відображена процедура оформлення адміністративних матеріалів поліцейськими, зокрема надані сторонами пояснення, зміст яких суд не може встановити у зв`язку з відсутністю звукового супроводу, відтак такі є неналежним доказом та не можуть братись судом до уваги.

При цьому з дослідженого відеозапису з реєстратора №471522 встановлено, що при прибутті працівників поліції на місце заявниця вказувала, що чоловік «б`є її в хаті, погрожує їй кулаком», тобто повідомляла про вчинення щодо неї насильства фізичного характеру. ОСОБА_1 при спілкуванні з працівником поліції пояснив, що конфлікт відбувся через те, що він хотів подивитись щось в телефоні дружини, вказував що між ними розглядається спір в суді про розірвання шлюбу, він хоче зберегти сім`ю, а дружина проти. При цьому працівник поліції в спілкуванні з ОСОБА_1 вказував, що не вбачає ознак вчинення щодо заявниці фізичного насильства та розуміє, що цей виклик ймовірно вчинений нею у зв`язку з розглядом справи про розлучення, однак пояснював, що вони зобов`язані скласти протокол про адміністративне правопорушення у разі наявності виклику про вчинення домашнього насильства. Також на даному відеозаписі зафіксовано складення форми оцінки ризиків вчинення ОСОБА_1 насильства щодо сина та з такого вбачається, що вказані в такій відомості були заповнені зі слів заявниці, а не дитини.

З врахуванням наведеного вище судом не беруться до уваги зазначені вище термінові заборонні приписи стосовно кривдника, оскільки такі були складені з порушеннями та на основі ймовірно недостовірних відомостей.

Також судом було досліджено наданий ОСОБА_1 аудіозапис подій, що передували виклику поліції. При цьому суд не бере до уваги долучену стенограму аудіозапису, оскільки така не в повній мірі відповідає змісту такого, та даний запис досліджується судом безпорсередньо.

Так з вказаного аудіозапису судом встановлено, що 16 червня 2026 року конфлікт між ОСОБА_1 та його дружиною в присутності дитини відбувся у зв`язку з тим, що дружина пізно повернулась додому, ймовірно на фоні ревнощів. ОСОБА_1 спочатку спокійно просив дружину пояснити де вона була та чому пізно повернулась, однак у зв`язку з тим, що така ухилялась від надання чіткої відповіді та вказувала, щоб він сам перевірив камери будинку, почав вимагати, щоб вона розблокувала свій телефон та показала на ньому відео з таких, оскільки він сам не має доступу. Через це між ними розпочалась сварка на підвищених тонах, в ході якої обидві сторони висловлювали взаємні докори, ображали одне одного, вживали нецензурну лексику та погрожували один одному, після чого дружина пригрозивши ОСОБА_1 викликом поліції вийшла з квартири. З вказаного звукозапису вбачається, що між ОСОБА_1 та його дружиною відбулась побутова сварка. Факт заподіяння домашнього насильства даним аудіозаписом не підтверджується.

При цьому суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що його дружина перебувала того вечора у стані сп`яніння, а також вчиняє насильство щодо дитини, оскільки такі не підтверджуються жодними доказами та не є предметом дослідження у даній справі. Також судом не беруться до уваги надані ОСОБА_1 копії записок дитини, оскільки суд не може підтвердити чи спростувати їх достовірність, складеними протоколами не вміняється вчинення ОСОБА_1 безпосередньо насильства до дитини, а стосунки дитини з мамою не є предметом дослідження у даній справі.

З врахуванням наведеного вище суд звертає увагу на те, що насильство в сім`ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Разом з тим, суперечка в ході побутової сварки, під час якої відбулись описані в протоколі про адміністративне правопорушення події, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, не є об`єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.

Саме по собі вживання образ та погроз на адресу осіб, із числа передбачених статтею 3 Закону України №2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства.

Суд звертає увагу на те, що висловлювання образ та погроз в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Враховуючи наведене вище та оскільки будь-яких належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства психологічного характеру щодо дружини, адміністративні матеріали не містять та такі не здобуто в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слід закрити у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При цьому, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №320241 від 17 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП було складено у зв`язку з вчиненням домашнього насильства до дружини в присутності сина, однак судом встановлено відсутність в його діях ознак вчинення домашнього насильства до дружини, відтак провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП також слід закрити у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 173-2, 245, 247, 180, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

справу №463/6074/26, провадження №3/463/1239/26, та справу №463/6077/26, провадження №3/463/1240/26, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єднати в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі єдиний унікальний номер №463/6074/26, провадження №3/463/1239/26.

Клопотання про закриття провадження у справі – задовольнити.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.

Суддя: Стрепко Н.Л.