Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №756/11757/26 — Оболонський районний суд міста Києва

07.08.2026 Справа № 756/11757/26

Справа № 756/11757/26

№ 3/756/3356/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі судді Ковальової В.М., за участі секретаря судового засідання Бура М.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника Шаповал О. В., розглянула матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи невідоме, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, –

УСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду міста Києва 07.07.2026 надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 686833 07.06.2026 о 18:50, за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 3А, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився за допомогою технічного приладу драгер Alcotest ARHK 0479, проба позитивна – 2.19 проміле, чим порушив пункт 2.9.а. Правил дорожнього руху України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП України за ознаками керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника.

Під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення соба, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник — адвокат Шаповал О.В., вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнали та просили провадження у справі закрити. На обґрунтування своєї позиції зазначили, що матеріалами справи не підтверджено належними та допустимими доказами факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який на момент прибуття працівників поліції перебував у нерухомому стані. Також посилалися на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу та недоведеність наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння.

Сторона захисту вказувала на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду та направлення до закладу охорони здоров`я, зазначаючи, що належної пропозиції пройти огляд у встановленому законом порядку ОСОБА_1 не висловлювалося, а відтак не зафіксовано і його чіткої та однозначної відмови від такого огляду. Крім того, звертала увагу на фрагментарність відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, відсутність безперервної відеофіксації події, а також на допущені, на думку сторони захисту, порушення процесуальних прав ОСОБА_1 . Посилаючись на положення Конституції України, КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та відповідну судову практику, сторона захисту вважала, що сукупність наявних у справі доказів не доводить поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим просила закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Окремо сторона захисту посилалася на закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Норми права, що підлягають застосуванню.

У рішенні у справі «О`Галлоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини вказав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та керувати ними, тим самим погодилися нести певну відповідальність і виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з п. 2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП України керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 266 КУпАП України огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 1 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Диспозиція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за альтернативні діяння, одне з яких - керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Ознаками алкогольного ( наркотичного ) сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу І зазначеної Інструкції).

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Позиція суду за наслідками розгляду справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.

Протокол у цій справі складено уповноваженими особами, він містить усі необхідні реквізити, підстав вважати його неналежним доказом не встановлено.

Щодо наданих відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 07.06.2026, що був досліджений у судовому засіданні, суд зазначає наступне.

Досліджені у сукупності відеозаписи, на думку суду свідчать про те, що працівниками поліції було дотримано всіх законних вимог щодо їх дій при складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , порушень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з переглянутого відеозапису виявлено не було.

Судом з наданих до суду доказів встановлено, що 07.06.2026 о 18:50, за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 3А, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився за допомогою технічного приладу драгер Alcotest ARHK 0479, проба позитивна – 2.19 проміле.

Покликання сторони захисту на те, що відсутній факт керування, що унеможливлює складання протоколу за ст. 130 КУпАП спростовується відеозаписами, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №686833 від 07.06.2026. Так з відеозапису з нагрудних камер встановлено, що під час спілкування з поліцейськими на місці дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, на запитання працівника поліції: «звідки й коли приїхали?» повідомив працівникам поліції, що приїхав з роботи додому.

Також з відеозапису вбачається, що водієві надано запаковану трубочку для проходження освідування за допомогою газоаналізатору, та проведено його тестування на справність.

З чеку Drager Alcotest від 07.06.2026 та акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07.06.2026, встановлено, що за результатами огляду у ОСОБА_1 виявлено позитивну пробу 2.19 % проміле.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (наказ МВС / МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735) передбачено, що встановлення стану алкогольного сп`яніння проводиться з використанням поліцейським спеціальних технічних засобів, показання яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. З принципу дії алкотестера Драгер слідує, що він фіксує вміст алкоголю не в крові (як зазначено в Інструкції № 1452/735), а в видихаючих парах етанолу в повітрі. В Інструкції із застосування такого алкотестера так і зазначено: портативний цифровий аналізатор парів етанолу в повітрі, що видихається.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським на місце зупинки, відповідно до вимог Інструкції, зазначені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. В матеріалах справи також наявна роздруківка показників результатів огляду, з якими ОСОБА_1 не погодився.

Заперечень під час освідування та підписання вказаних документів від водія не надходило.

Згідно технічних характеристик приладу «Drager Alkotest», границі допустимої похибки під час експлуатування приладу у діапазоні від 0 до 0,8 проміле можуть складати +/ - 0,06 проміле.

Статтею 8 пунктом 5 Венської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Україною ще 25 квітня 1974 року (з урахуванням закону про правонаступництво), визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом.

У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г. чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг.(проміле) на літр повітря, що видихається.

З урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав ОСОБА_1 перевищував гранично допустиму норму у десять разів, передбачену нормами права.

Згідно з п. п. 1, 3 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Як вбачається з матеріалів справи та доданого відеозапису, огляд водія ОСОБА_1 проводився за його згодою, ОСОБА_1 був оглянутий за допомогою приладу драгер Alcotest ARHK 0479, який показав позитивну пробу (2.19 % проміле), у подальшому після отримання результатів ОСОБА_1 з результатами не погодився.

Відомостей про порушення порядку застосування спеціального технічного засобу під час розгляду справи не встановлено. Калібрування приладу проведено 28 травня 2024 року, згідно законодавства калібрування приладів за допомогою яких здійснюється огляд водіїв на стан алкогольного сп`яніння проводиться один раз на рік.

Під час розгляду справи ані ОСОБА_1 , ані його захисник не клопотали про витребування документів на спеціальний технічний засіб Alcotest Drager № 6820.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Таким чином, в підтвердження провини ОСОБА_1 до протоколу серії ЕПР1 № 686833 від 07.06.2026 додано належні та допустимі докази: акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07.06.2026 за результатами якого проба позитивна 2.19 % проміле, тест 4227, результат огляду 2.19% проміле; пояснення свідка; відео з нагрудного реєстратора працівника поліції, які досліджено судом у сукупності з письмовими матеріалами, та не встановлено невідповідностей в діях працівників поліції.

Щодо доводів сторони захисту

Суд не приймає доводи ОСОБА_1 та його захисника про недоведеність вини та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 07.06.2026 о 18:50 у м. Києві по вул. Героїв Дніпра ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проведено із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, результат якого становив 2,19%.

Зазначений результат підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому зафіксовані виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а також роздруківкою Drager Alcotest 6820, прилад № ARHK-0479, тест № 4227, відповідно до якої результат тестування становить 2,19 %. При цьому акт містить зазначення про згоду ОСОБА_1 з результатами огляду, а роздруківка приладу - його підпис.

За таких обставин доводи захисту щодо не направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я та порушення порядку проведення медичного огляду не стосуються фактичних обставин, покладених в основу обвинувачення, оскільки ОСОБА_1 інкримінується не відмова від проходження огляду і не перебування у стані наркотичного сп`яніння, а керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, встановленому за результатами проведеного огляду. З матеріалів справи вбачається, що такий огляд фактично проведений, його результат становив 2,19 %, а ОСОБА_1 із результатом погодився.

Не спростовують висновків суду й доводи про те, що на момент спілкування з працівниками поліції автомобіль перебував у нерухомому стані. Факт керування транспортним засобом до прибуття працівників поліції підтверджується не лише адміністративними матеріалами, а й письмовими поясненнями очевидця, який повідомив про обставини руху автомобіля та поведінку його водія. Отже, перебування автомобіля у нерухомому стані вже після його зупинки не виключає попереднього керування ним ОСОБА_1 .

Посилання захисту на фрагментарність відеозаписів також не є достатньою підставою для визнання недоведеними обставин правопорушення, оскільки відеозапис є одним із доказів та оцінюється судом не ізольовано, а в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, результатом тестування Drager, письмовими поясненнями та іншими матеріалами справи.

Таким чином, доводи сторони захисту фактично спрямовані на надання іншої оцінки доказам, однак не спростовують зафіксованого результату огляду — 2,19 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився, та сукупності інших доказів щодо факту керування ним транспортним засобом. Підстав для висновку про відсутність події або складу адміністративного правопорушення за наведеними стороною захисту обставинами суд не встановив.

Посилання сторони захисту на закінчення строків накладення адміністративного стягнення суд вважає безпідставними. Відповідно до спеціального положення ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Як убачається з матеріалів справи, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення вчинено 07 червня 2026 року, тоді як справа розглядається судом 07 серпня 2026 року, тобто в межах установленого законом річного строку. Відтак передбачені п. 7 ст. 247 КУпАП підстави для закриття провадження у зв`язку із закінченням строків, установлених ст. 38 КУпАП, відсутні.

У сукупності з наведеним, та враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд вважає що ОСОБА_1 порушив пункт 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вбачає у діях правопорушника ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння».

Відповідно до ст. 33КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Судом не встановлені обставини, які пом`якшують відповідальність правопорушника.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суддя вважає необхідним та достатнім застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами.

Статтею 36 КУпАП передбачено право державного виконавця, а також сторін виконавчого провадження, звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Зі змісту вказаної норми слідує, що підставою вирішення судом питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Разом з тим, питання відстрочки виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу врегульовано частиною другою статті 301 КУпАП, відповідно до якої відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 304 КУпАП, питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Статтею 33 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

За вимогами частини 1 статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо вона не була звернута до виконання протягом 3х місяців з дня винесення.

У разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. При цьому нормами КУпАП передбачено лише розгляд питання про відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, а розстрочка сплати штрафу даним кодексом не передбачена.

Звертаючись до суду з вищевказаною заявою, заявник зазначає, що перебуває в несприятливій фінансовій ситуації, у зв`язку з чим просить розстрочити йому сплату штрафу, тобто фактично відстрочити виконання постанови про накладення адміністративного стягнення в частині сплати штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 слід задовольнити та відстрочити йому виконання постанови про накладення адміністративного стягнення в частині сплати штрафу в розмірі 17000 грн.(сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) на строк 12 (дванадцять) місяців зі сплатою штрафу рівними частинами по 1416,66 гривень щомісяця, в зв`язку з його скрутним матеріальним становищем.

Крім того, відповідно до положень ст.40-1КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судового збіру у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 130, 251, 252, 256, 283-285 КУпАП, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відстрочити виконання постанови про накладення адміністративного стягнення в частині сплати штрафу в розмірі 17000 грн.(сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) на строк 12 (дванадцять) місяців зі сплатою штрафу рівними частинами по 1416,66гривень щомісяця, встановивши наступний графік погашення заборгованості: до кожного 8 числа чергового місяця, тобто до 08 серпня 2027 року включно, у зв`язку з його скрутним матеріальним становищем.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП України штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у разі несплати штрафу у зазначений строк постанова підлягає примусовому виконанню в порядку ст. 308 КУпАП України зі стягненням подвійного розміру штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було оскаржено.

Суддя В. М. Ковальова