Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №462/1925/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1925/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Залізничний районний м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі судових засідань: Каралюс Т.Р.,

за участі:

представника позивача – адвоката: Бельдій Н.В.,

представника відповідача – адвоката: Гораль В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,

в с т а н о в и в :

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бельдій Н.В. звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 270560,00 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 220000,00 грн. відшкодування моральної шкоди та покласти на відповідача судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 21:30 год. у приміщенні ресторану «Галицькі витребеньки» за адресою: АДРЕСА_1 , у ході раптово виниклого конфлікту, ОСОБА_2 умисно наніс ОСОБА_1 два удари кулаком правої руки в ділянку губ, чим заподіяв тілесні ушкодження. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2026 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 12, 49 КК України та закрито кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України, цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду. У зв`язку із спричиненням ОСОБА_2 . ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у вигляді рани в ділянці підборіддя посередині, відсутності 11 зуба на верхній щелепі та рухомості 21 зуба на верхній щелепі, рани на слизовій оболонці нижньої губи по середині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. У день звернення ОСОБА_1 до стоматолога було діагностовано відсутність 11 зуба, рухомість та біль 12 зуба, зміщення 21, 22 зубів. У подальшому було діагностовано хронічний генералізований парадонтит ІІ-ІІІ ст. в стадії ремісії. У зв`язку з тим, що протезування (коронки та імпланти) встановлювати ОСОБА_1 тільки у фронтальній ділянці було недоцільно та неможливо, через стан кістки на верхній щелепі (її відсутність), було прийнято рішення відновити зубний ряд верхньої щелепи за допомогою імплантації «All-on-4» та подальшого протезування. Вартість вказаного лікування загалом становить 270560 грн. Також, вказаним кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода, яка полягає у значному погіршенні стану здоров`я потерпілого, зокрема, загострилися його хвороби – цукровий діабет, набута серцева недостатність, ОСОБА_1 став інвалідом під впливом тяжких сердечних переживань. При цьому, ОСОБА_2 не вибачився перед потерпілим, не надав жодного відшкодування, затягував розгляд кримінального провадження у суді. Таким чином, моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у 220000 грн. Оскільки шкода, яка завдана протиправними діями відповідача, не відшкодована, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін.

11.05.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Гораль В.Р. подано відзив на позов, який прийнятий судом. У відзиві сторона відповідача заперечила позовні вимоги, мотивуючи тим, що поданий позов є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 вважає себе невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, кримінальне провадження закрито судом, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, що не є тотожним визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи. Оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення стороною обвинувачення не доведена та судом не встановлена, то відповідно й відсутні підстави для відшкодування шкоди.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні, викладеним у позові, просила такий задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив позов з підстав, викладених у позові, вказав, що ОСОБА_2 заперечує факт заподіяння ОСОБА_1 11.02.2024 року будь-яких тілесних ушкоджень. Зазначив, що сторона відповідача вважає позов недоведеним, просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, покази свідків, вивчивши матеріали справи, зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходив з наступного.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до долучених до матеріалів справи документів, 12.02.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України за фактом спричинення заявнику тілесних ушкоджень 11.02.2024 року близько 21:30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , номер кримінального провадження 12024142430000042. /т. 1 а.с.100/

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні №12024142430000042, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2024 року стосовно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, 11.02.2024 року, приблизно о 21:30 год., ОСОБА_2 , перебуваючи в приміщенні ресторану «Галицькі Витрибеньки», що за адресою: АДРЕСА_1 , у ході раптово виниклого конфлікту із потерпілим ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, діючи цілеспрямовано, незаконно, протиправно, умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю останньому, наніс два удари кулаком правої руки в ділянку губ потерпілого, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді: рани в ділянці підборіддя посередині, відсутності 11 зуба на верхній щелепі та рухомості 21 зуба на верхній щелепі, рани на слизовій оболонці нижньої губи по середині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України./т.1 а.с.113-115/

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні засвідчила, що вона здійснює підприємницьку діяльність з надання стоматологічних послуг як фізична особа підприємець та 12.02.2024 року у її стоматологічну клініку ДК Дент звернувся ОСОБА_1 зі скаргами на травмування зубів та у нього було діагностовано відсутність 11 зуба, рухомість та біль 12 зуба, зміщення 21, 22 зубів. У подальшому було діагностовано хронічний генералізований парадонтит ІІ-ІІІ ст. в стадії ремісії. У зв`язку з тим, що протезування (коронки та імпланти) встановлювати ОСОБА_1 тільки у фронтальній ділянці було недоцільно та неможливо, через стан кістки на верхній щелепі (її відсутність), а також, що він хворіє цуковим діабетом, було прийнято рішення відновити зубний ряд верхньої щелепи за допомогою імплантації «All-on-4» та подальшого протезування. Вартість вказаного лікування загалом становила 270560 грн., які було сплачено ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні засвідчила, що вона працює лікарем хірургом-стоматологом у стоматологічній клініці ДК Дент та проводила огляд ОСОБА_1 12.02.2024 року, якому було діагностовано відсутність 11 зуба, рухомість та біль 12 зуба, зміщення 21,22 зубів. У подальшому було діагностовано хронічний генералізований парадонтит ІІ-ІІІ ст. в стадії ремісії. У зв`язку з тим, що протезування (коронки та імпланти) встановлювати ОСОБА_1 тільки у фронтальній ділянці було недоцільно, оскільки не прижилися через хворобу пацієнта на цукровий діабет, було прийнято рішення відновити зубний ряд верхньої щелепи за допомогою імплантації «All-on-4» та подальшого протезування.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2026 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Гораля В.Р. задоволено, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження №12024142430000042 від 12.02.2024 року про його обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - залишено без розгляду.

Скасовано арешт накладений на майно обвинуваченого ухвалою суду від 29.08.2025 року, в межах даного кримінального провадження./т. 1 а.с. 96/.

Відповідно до ухвали суду від 25.02.2026 року, закриваючи кримінальне провадження та звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, суд керувався ст. 49 КК України.

Відповідно до положень ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Диспозиція статті 49 КК України сформульована таким чином, що звільненню від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності підлягає виключно особа, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України. Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК України.

При цьому, стаття 44 КК України однозначно вказує про те, що виключно особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21) зроблено висновок про те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України є нереабілітуючими обставинами, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну з його вини шкоду.

Відповідно до ст. 129 КПК України обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення.

Отже, в усіх інших випадках, у тому числі і у разі, коли кримінальне провадження було закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності з підстав ч.1 ст. 49 КК України питання про цивільно-правову відповідальність вирішується на загальних підставах.

Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які, у свою чергу, класифікуються за декількома критеріями: реабілітуючими та нереабілітуючими.

Реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину та до них відносяться такі підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримання, а нереабілітуючі вказують про вчинення особою кримінального правопорушення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.06.2022 року у справі №757/59501/19-ц, факт вчинення відносно особи кримінального правопорушення може бути встановлений й ухвалою суду при закритті кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.

Таким чином, доводи сторони відповідача про безпідставність позовних вимог з підстави, що вина відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України не встановлена вироком суду чи іншим судовим рішенням, а тому відсутні підстави для відшкодування завданої кримінальним правопорушення шкоди, суд відхиляє як такі, що суперечить нормам закону.

Так, кримінальне провадження №12024142430000042,відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2024 року про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України закрито за клопотанням сторони захисту, виправдувальний вирок не ухвалено.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. за №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Із долучених до матеріалів справи копій документів вбачається, що ОСОБА_1 12.02.2024 року звернувся до стоматологічної клініки ДК Дент зі скаргами на відсутність 11 зуба, рухомість та біль 12 зуба, біль та зміщення 21, 22 зубів внаслідок отриманої травми та йому було встановлено попередній діагноз: повний вивих 11 зуба, частковий вивих 21, 22 зубів, неповний вивих 12 зуба, генералізований парадонтит ІІ-ІІІ ст. в стадії ремісії. Необхідні обстеження: КТ верхньої та нижньої щелепи /т. 1 а.с.31/.

Відповідно до відповіді від 01.05.2025 року ФОП ОСОБА_3 на адвокатський запит у день звернення в пацієнта ОСОБА_1 було діагностовано відсутність 11 зуба, рухомість та біль 12 зуба, зміщення 21,22 зубів. В подальшому було діагностовано хронічний генералізований парадонтит ІІ-ІІІ ст. у стадії ремісії. У зв`язку з тим, що протезування (ставити коронки) та імплантувати пацієнта тільки у фронтальній ділянці було недоцільно та неможливо через стан кістки на верхній щелепі (її відсутність), було прийнято рішення відновити зубний ряд верхньої щелепи за допомогою імплантації «All-on-4» та подальшого протезування /т. 1 а.с.33/.

Із наданих суду копій рахунків та квитанцій встановлено, що загальний розмір витрат ОСОБА_1 на діагностування, лікування та протезування складає 270560,00 грн., з яких: 900 грн. – КТ верхньої та нижньої щелепи, 269660 грн. – витрати на видалення зубів, тимчасові коронки, встановлення імплантів, що підтверджено наданими суду доказами /т. 1 а.с.39-45/ та показаннями свідків.

Таким чином, тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці підборіддя посередині, відсутності 11 зуба на верхній щелепі та рухомості 21 зуба на верхній щелепі, рани на слизовій оболонці нижньої губи по середині, які згідно висновку судово-медичного експерта №38/2024 від 17.02.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень, знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку між діями відповідача та наслідками, які настали та потребували лікування.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення майнової шкоди є підставною, законною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 270560 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 220000 грн., суд виходить з такого.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі і гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що завдані йому тілесні ушкодження спричинили йому значне погіршення стану здоров`я, зокрема, загострилися його хвороби – цукровий діабет, набута серцева недостатність, ОСОБА_1 став інвалідом під впливом тяжких сердечних переживань. При цьому, ОСОБА_2 не вибачився перед потерпілим, не надав жодного відшкодування, затягував розгляд кримінального провадження у суді.

Спричинення позивачу моральної шкоди знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням.

Відтак, суд приходить до переконання, що відповідач своїми діями, які мали місце 11.02.2024 р. спричинив позивачу моральну шкоду.

Однак, суд не погоджується із розміром моральної шкоди, визначеним позивачем та виходить з такого.

Згідно п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15 грудня 2020 року у справі за № 752/17832/14-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Судом встановлено, що діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі, тривалому лікуванні, вимушеному протезуванні щелепи та спричинених таким душевних стражданнях.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 220000,00 грн., на думку суду, достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи сторони позивача про загострення його хвороби – цукровий діабет, набута серцева недостатність, а також те, що ОСОБА_1 став інвалідом під впливом тяжких сердечних переживань не приймаються судом на обґрунтування розміру моральної шкоди, що завдана діями відповідача, оскільки позивачем не доведено, що вказане перебуває у прямому причинному-наслідковому зв`язку із подіями, що мали місце 11.02.2024 року.

Так, відповідно до наданих суду документів, ОСОБА_1 хворіє цукровим діабетом з 2014 року, має хронічну ішемічну хворобу серця, із скаргами на погіршення самопочуття звертався у січні 2024 року, інвалідність встановлено позивачу 21.11.2025 року у зв`язку із загальним захворюванням, а також позивач у період з вересня 2024 року по жовтень 2025 року звертався до закладів охорони здоров`я для обстеження та лікування із рядом скарг та захворювань, що не пов`язані із лікуванням щелепи /т.1 а.с.48-77/.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є підставною, однак, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, із врахуванням характеру тілесного ушкодження, приходить до переконання, що розмір такої позивачем завищений, а тому, із врахуванням обставин справи вважає, що достатнім та справедливим є стягнення моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений при зверненні до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У зв`язку із наведеним заходи забезпечення позову - арешт на автомобіль TOYOTA COROLLA /1.6, 2006 року випуску, дата державної реєстрації 12.08.2006 року, номерний знак НОМЕР_1 та номер кузова НОМЕР_2 /, який на праві власності належить ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 / вжиті ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року у цивільній справі №462/1925/26, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст. 2, 4, 12,13, 81, 82, 141, 158, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) 270 560 /двісті сімдесят тисяч п`ятсот шістдесят/ гривень відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) 30000,00 /тридцять тисяч/ гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 /три тисячі триста двадцять вісім/ гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Заходи забезпечення позову - арешт на автомобіль TOYOTA COROLLA /1.6, 2006 року випуску, дата державної реєстрації 12.08.2006 року, номерний знак НОМЕР_1 та номер кузова НОМЕР_2 /, який на праві власності належить ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 / вжиті ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року у цивільній справі №462/1925/26, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 07.08.2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.