Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №756/15071/24 — Оболонський районний суд міста Києва

Оболонський районний суд міста Києва

м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2є, 04212, (044) 418-73-60

Справа № 756/15071/24

Провадження № 1-кп/756/688/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024100050002649 від 09.08.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

УСТАНОВИВ:

07.08.2024 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував за адресою: АДРЕСА_2 , на першому поверсі, де у нього виник конфлікт з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відсутності світла у його під`їзді.

У цей момент, у тому ж самому місці в ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень на ґрунті неприязних відносин.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи навпроти потерпілого ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень останньому та бажаючи їх настання, на ґрунті неприязних відносин, наніс декілька ударів кулаком правої руки в область лівої щоки ОСОБА_5 , на що потерпілий ОСОБА_5 почав захищатися та відбиватися шлангом, який перебував у нього в руках, після чого ОСОБА_4 вийшов з під`їзду на вулицю та пішов у невідомому напрямку.

ОСОБА_5 також вийшов на вулиці з метою прийти до тями, у цей момент ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати вказаний злочинний умисел, повернувся до парадного входу під`їзду №2 та, зупинившись на відстані приблизно 5 метрів від потерпілого, взявши до правої руки камінь, умисно жбурнув його в область голови останнього, а саме в область лівої щоки та ока в результаті чого потерпілий втратив свідомість та впав на асфальтне покриття.

У ході нанесення ударів ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку, перелом лівого вилицево-орбітального комплексу, забійна рана лівої виличної ділянки, злам 7 зуба верхньої щелепи ліворуч на рівні шийки, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив обставини, час та місце вчиненого кримінального правопорушення, зазначив, що у нього виник словесний конфлікт із потерпілим на фоні відсутності електрики, він просив у потерпілого ключі від підвалу, щоб його відчинили, але той йому відмовив, у результаті чого він вдарив потерпілого декілька разів в обличчя, а потім кинув у нього камінь, завдавши тілесних ушкоджень. У вчиненому розкаюється, просив вибачення у потерпілого в судовому засіданні, обставини, викладені в обвинувальному акті не оспорює, зробив для себе правильні висновки.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий у судовому засіданні підтвердив обставини, вказані в обвинувальному акті, цивільний позов не заявив, зазначив, що у нього немає бажання призначення обвинуваченому суворого покарання. Водночас, він змалку знає обвинуваченого, і така злочинна поведінка обвинуваченого йому незрозуміла.

Суд, з`ясувавши в учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, пояснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши згоду учасників судового провадження, ухвалив визнати недоцільним дослідження всіх доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, обмежившись наданими обвинуваченим показаннями, а також документами, які характеризують особу обвинуваченого.

Суд дійшов висновку, що діяння обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а також особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, що виявилось у визнанні обвинуваченим своєї вини, позиції під час розгляду справи, осуду своєї поведінки.

Обставини, що обтяжують покарання, обвинуваченому не інкримінувались і судом не встановлені.

Із наданих документів встановлено, що ОСОБА_4 є раніше не судимим, за місцем проживання характеризується посередньо, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 .

У судовому засіданні прокурор просила суд призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі із застосуванням статті 75 КК України.

З урахуванням встановленої судом обставини, яка пом`якшує покарання, суд знаходить необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі у мінімальному розмірі санкції ч. 1 ст. 122 КК України, що буде необхідним і достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, з урахуванням відсутності в обвинуваченого судимостей, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без відбування ним покарання, а тому до призначеного судом покарання слід застосувати ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши обвинуваченого від призначеного основного покарання з випробуванням на певний строк, встановивши мінімальний іспитовий строк.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Клопотань про обрання запобіжного заходу не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази - відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому основного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

Згідно з ч.4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору і направити потерпілому.

Суддя ОСОБА_1