Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №755/11027/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11027/26

Провадження №: 3/755/4429/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А. В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10 липня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов?язків, передбачених ст.150 СК України, а саме: не забезпечила належних умов для проживання та утримання малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , тривалий час взагалі не займається вихованням дітей.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила. Клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Зокрема, оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 було розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України (сторінці Дніпровського районного суду міста Києва).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заборона зловживання правом закріплена у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитися як таке, що надає право займатися діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на скасування чи обмеження визнаних прав і свобод у більшому обсязі, ніж передбачено Конвенцією.

Приписи КУпАП, зокрема стаття 268 цього Кодексу, визначаючи коло процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, не містять положень, що дозволяли б ухилятися від явки до суду. Зазначена особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої права та сприяти судовому розгляду в межах строків, визначених статтею 38 КУпАП.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно за своєю природою потребує регулювання державою (рішення ЄСПЛ у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).

Отже суд вжив усіх необхідних заходів для повідомлення особи та забезпечення її явки в судове засідання тому вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до вимог ст.268 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, копії паспорта, пояснень, актів обстеження умов проживання, свідоцтв про народження, - дійшов таких висновків.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною 1 ст.184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Нормами ст.245 КУпАП передбачено ряд завдань серед яких є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з рапорта інспектора Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, що малолітні діти ОСОБА_1 проживають окремо від матері. Останній раз вона до них їздила давно: доньку бачила близько двох років тому, а сина - з квітня 2026 року. (а.с.7-8).

Матеріали справи також містять письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких вона зазначила, що її старша дитина проживає зі своєю хрещеною матір`ю, оскільки остання має більше досвіду у вихованні дітей, тому вона лише сплачує їй кошти на утримання дитини, а менша дитина проживає зі своїм біологічним батьком (а.с.7).

За таких обставин суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки саме таке стягнення є необхідним і достатнім для її виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Окрім цього, згідно зі ст.40-? КУпАП, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, у розмірі, визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Також ч.1 ст.307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи особи або за місцезнаходженням її майна в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.33, 40-?, 184 ч.1, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КУпАП, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 00 копійок.

Згідно з ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у встановлений законом строк, відповідно до ст.308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу, а також витрати на виконавче провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п?ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови перебіг строку давності звернення до виконання зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя Андрій КУРИЛО