Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №335/8160/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8160/26 2-а/335/175/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., розглянувши, у порядку спрощеного письмового провадження, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2026 позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зеленої Р.В., через систему «Електронний суд» (сформовано 22.07.2026), звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №1088 від 13.07.2026, в якому зазначено наступне.

11 липня 2026 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) був затриманий та доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Особами, що перебували в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , які ймовірно є працівниками Відповідача, однак які не повідомляли своїх посад та прізвищ, в усній формі Позивачу було повідомлено, що стосовно нього буде винесено постанову про притягнення до відповідальності. Дати розгляду справи та будь-яких інших відомостей стосовно її розгляду повідомлено у жодній формі не було. Так, 13 липня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , за результатами чого винесено постанову №1088 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - постанова). Відповідно до постанови на Позивача накладено штраф у сумі 17 000 грн. У мотивувальній частині постанови вказано: “Під час загальної мобілізації громадянин ОСОБА_1 порушуючи вимоги абзаців 2, 4 частини 1, абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України “Про військовий облік та військову службу”, пунктів 2, 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, пунктів 21- 22, 69 “Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 протягом останнього року не пройшов медичний огляд, що проводиться з метою визначення придатності до військової служби, протягом останнього року". Також, в мотивувальній частині постанови зазначено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Вважають винесену постанову незаконною, такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з наступним.

Справу про адміністративне правопорушення розглянуто 13 липня 2026 року за відсутності Позивача та без попереднього складення протоколу про адміністративне правопорушення. Позивач не був присутнім під час розгляду стосовно нього справи про адміністративне правопорушення, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на присутність Позивача, та за текстом постанови відсутнє посилання на докази належного повідомлення Позивача про місце, дату та час розгляду справи стосовно нього. Отже, Відповідачем справу про адміністративне правопорушення було свідомо розглянуто за відсутності Позивача, чим порушене гарантоване Конституцією України право на захист, що є достатньою самостійною підставою для скасування постанови.

Посилання в оскаржуваній постанові на п. 22 не є зрозумілим, оскільки норми, викладені у ньому, взагалі не стосуються питання проходження медичного огляду.

Отже, виходячи із зазначених у позові норм права, вважають, що громадянин зобов`язаний проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби виключно на підставі направлення на такий медичний огляд з боку ТЦК та СП, який відбувається у визначений законодавством спосіб. В даному спірному випадку, жодна норма права, з перелічених в оскаржуваній постанові, як і жодна норма права чинного законодавства України, не містить обов`язку самостійно ініціювати Позивачу як військовозобов`язаному проходження медичного огляду. Передумовою виникнення обов`язку проходити медичний огляд у військовозобов`язаного громадянина є виключно направлення на медичний огляд від ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому передує направлення повістки із зазначенням мети виклику: проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Натомість, в оскаржуваній постанові відсутні відомості про те, що Позивачу було надіслано відповідну повістку, відсутні посилання на реквізити повістки, такі як її номер та дата формування, з урахуванням чого постанову фактично прийнято за відсутності належних доказів вчинення Позивачем правопорушення. В оскаржуваній постанові взагалі відсутні будь-які відомості про спосіб направлення Позивача на медичний огляд. Окремо звертають увагу суду на те, що такої категорії як “протягом останнього року” не може бути в якості передумови притягнення до відповідальності, оскільки такий період є не визначеним, не є зрозумілим, коли почався його відлік. Таким чином, Позивачем не вчинено жодного правопорушення, що свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Також, оскаржувана постанова в своїй назві містить посилання на ч. 3 ст. 210 КУпАП (хоча стаття 210 КУпАП складається з двох частин), а в мотивувальній частині зазначено, що Позивач притягається до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП. В резолютивній частині оскаржуваної постанови не зазначено статті КУпАП, за якою Позивач притягається до відповідальності. Вважають, що це свідчить про суперечливу сутність оскаржуваної постанови.

Крім того, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Разом з тим, накладаючи на Позивача адміністративне стягнення, посадовою особою вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотримано, призначено штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що суперечить нормам чинного КУпАП та робить винесену постанову незаконною

У зв`язку з викладеним, просить суд, скасувати постанову № 1088 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 13 липня 2026 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. та закрити провадження у справі. Судові витрати зі сплати судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача.

Відповідно до відповіді на відзив поданого представником позивача, зазначено наступне. Долучені до відзиву документи не є належним чином засвідченими та за своєю правовою природою не є матеріалами адміністративної справи, оскільки не сформовані в справу, не прошиті та не пронумеровані, всупереч вимогам відповідної Інструкції, фактично це просто окремі документи, які могли бути створені у будь-який час. З наданих Відповідачем “матеріалів справи” вбачається, що оскаржувана постанова не входить до складу таких матеріалів, а є окремим документом, що також свідчить про те, що матеріали справи не оформлені належним чином у відповідності до Інструкції. Таким чином, вважають, що відсутність справи про адміністративне правопорушення свідчить про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки така не може існувати поза справою та без її формування. Як вбачається з наданого протоколу, Позивач начебто відмовився від його підписання у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проте, очевидно вбачається, що всі підписи, наявні в протоколі, в тому числі свідків, виконані однією рукою, тією ж, що і виконано підпис особи, яка складала протокол - ОСОБА_5 . Однак, у присутності Позивача такий протокол не складався, від його підпису він не відмовлявся та до його відома зміст протоколу не доводився. Вважають, що протоколу взагалі не існувало на момент винесення оскаржуваної постанови, а доказом цього є зміст самої постанови, в якій відсутні посилання на такий протокол.

Щодо тверджень Відповідача у відзиві про начебто присутність Позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього. Як вже вказано у позовній заяві, Позивач не був присутнім під час розгляду стосовно нього справи про адміністративне правопорушення, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на присутність Позивача під час розгляду справи. Додані пояснення в якості пояснень Позивача у справі викликають сумніви в їх автентичності, оскільки, як вже вказано вище, надані папери в якості матеріалів адміністративної справи з точки зору законодавчого регулювання матеріалами адміністративної справи не є, вони не прошиті та не пронумеровані, з урахуванням чого ані суду, ані Позивачу неможливо пересвідчитися в тому, що вони дійсно існували на момент винесення оскаржуваної постанови. Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які відмітки про те, що пояснення особи, яка притягається до відповідальності, викладено на окремому аркуші. Доказів перебування Позивача 13 липня 2026 року під час розгляду справи з боку Відповідача не надано. Більш того, незрозумілою є й адреса, вказана у наданому Відповідачем протоколі: АДРЕСА_1 . Зареєстрованою адресою місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_3 є АДРЕСА_2 , а належних доказів провадження діяльності Відповідача за адресою АДРЕСА_1 , до відзиву не надано.

Крім того, оскаржувана постанова винесена 13 липня 2026 року, а Позивач був затриманий 11 липня 2026 року. Відповідач в будь-якому випадку не мав права розглядати справу у зазначений строк, оскільки у відповідності до п. 10 розділу ІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. Строк у три доби дається особи, яка притягається до відповідальності, для прийняття рішення про участь у розгляді справи, укладення з адвокатом договору про надання правничої допомоги, формулювання позиції у справі тощо. В даному випадку, 11 липня 2026 року було суботою, вихідним днем в Україні, за яким йшла неділя, теж вихідний день, а 13 липня 2026 року, в понеділок, перший робочий день після вихідних, вже відбувся розгляд справи. Тобто, Позивач був свідомо з боку Відповідача позбавлений можливості реалізувати своє право на захист, навіть за умови, якщо б і був належним чином повідомлений, оскільки одного вихідного дня недостатньо для підготовки до розгляду справи. Також, до відзиву не надано належних доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, якими могли б бути виключно відповідна повістка з доказами її направлення Позивачу/вручення Позивачу. Зміст поданого Відповідачем відзиву не спростовує аргументів позовної заяви, за своїм змістом відзив є набором норм права та не доводить правомірності винесення оскаржуваної постанови Відповідачем. Отже, все вищевикладене додатково свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування судом для забезпечення захисту та поновлення прав Позивача.

Відповідно до письмового відзиву на позовну заяву, поданого представником відповідача Доскач К.С., проти задоволення позову заперечує, та просить у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на наступне. Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.01.2017. Взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_1 автоматично згідно зі змінами від 01.04.2025, внесеними до Постанови Кабінету Міністрів України №932, як особа, яка старша 25 років і раніше не перебувала на військовому обліку. Відомості про проходження медичного огляду громадянином ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні. Громадянин ОСОБА_1 користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 21 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” як працівник органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України строком до 30.10.2026. Відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації громадянину ОСОБА_1 надано на підставі телеграми від Адміністрації державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України з 21.07.2026.

Громадянин ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 11.07.2026 працівниками поліції ВП2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області. В той же день відносно останнього посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Громадянин ОСОБА_1 від підписання протоколу відмовився, був в усній формі повідомлений в який день, час та за якою адресою буде проходити розгляд справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи відсутність даних про проходження медичного огляду громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , йому було вручене направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Викладене підтверджується особистим підписом громадянина ОСОБА_1 в розписці на ВЛК від 11.07.2026 №8228879.

Позивач, перебуваючи на військовому обліку як військовозобов`язаний, у період дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації свідомо порушив правила військового обліку та вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не пройшовши у встановлений законом строк та порядок медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби. Посилання Позивача на відсутність обов`язку самостійно чи за викликом проходити ВЛК є безпідставним, оскільки обов`язок проходження ВЛК в особливий період є імперативною нормою закону для всіх військовозобов`язаних осіб.

Твердження Позивача про протиправність винесення постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення є безпідставним. Відповідно до статті 258 КУпАП (із змінами, внесеними Законом України №3696-IX), протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210- 1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції ТЦК та СП, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причини неприбуття на виклик, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності підтвердних документів про отримання виклику або про ознайомлення з вимогами закону. Крім того, 11 липня 2026 року Позивач особисто перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , де був належним чином поінформований про виявлене порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та про розгляд справи. Таким чином, посадові особи ТЦК та СП діла у чіткій відповідності до норм чинного процесуального законодавства.

Аргументи Позивача стосовно того, що справу було розглянуто за його відсутності без належного повідомлення, заперечуються наступним. Громадянин ОСОБА_1 був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, якому було повторно роз`яснено його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Беззаперечним доказом присутності громадянина ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення слугують пояснення, написані ним власноруч. З вищевказаного випливає, що репліка представника Позивача, що ніби то “справу про адміністративне правопорушення розглянуто 13 липня 2026 року за відсутності Позивача та без попереднього складення протоколу про адміністративне правопорушення” — ні що інше, як намагання перекрутити факти та ввести суд в оману з метою уникнення відповідальності.

Щодо юридично-технічних описок та визначення розміру штрафу Позивач вказує на наявність описок у назві закону та невідповідність посилань на статті. Зауважує, що описки або технічні неточності у текстовій частині постанови, які не спотворюють суті вчиненого правопорушення, не є підставою для скасування акта суб`єкта владних повноважень, якщо факт самого правопорушення належним чином підтверджений матеріалами справи.

Стосовно визначення розміру штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп., зазначено, що санкція частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян від 1 000 до 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що становить від 17 000 грн до 25 500 грн). Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, для цілей застосування штрафів у санкціях статей КУпАП використовується розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у сумі 17 гривень. Таким чином, штраф у розмірі 17 000 грн є мінімальним розміром санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (1000 х 17 грн = 17 000 грн). Вказування у резолютивній частині постанови підсумкової грошової суми у гривнях прямо відповідає вимогам щодо чіткості виконання судових та адміністративних рішень і не порушує прав Позивача.

Ухвалою судді від 27.07.2026, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268–272, 286 КАС України. Судове засідання у справі провести 06 серпня 2026 року, без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (постанова про адміністративне правопорушення №1088 від 13.07.2026).

29.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (сформовано 28.07.2026) від представника відповідача Доскач К.С. надійшов відзив на позовну заяву з доданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1

29.07.2026 до суду, через систему «Електронний суд», від представника позивача адвоката Зеленої Р.В. надійшла заява про намір стягнення витрат на правничу допомогу.

05.08.2026 до суду, через систему «Електронний суд», від представника позивача адвоката Зеленої Р.В. надійшла відповідь на відзив.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Частинами 1, 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України)

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Диспозиція вказаної норми є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення правил військового обліку.

Судом встановлено, що 13.07.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , майором ОСОБА_2 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та встановлено, що під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абзаців 2,4 частини 1, абзаців 7,8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2,4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, пунктів 21-22, 69 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, протягом останнього року не пройшов медичний огляд, що проводився з метою визначення придатності до військової служби.

Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні в умовах особливого періоду, то громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), та на нього накладено штраф у сумі 17 000,00 грн.

Про розгляд справи ОСОБА_1 був повідомлений завчасно, а саме 11.07.2026, що підтверджується складеним відносно останнього протоколом № 1088 від 11.07.2026 (від підпису відмовився у присутності двох свідків), довідкою про доставлення гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , та розпискою на ВЛК від 11.07.2026 з його особистим підписом, що достатньо свідчить про вказаний факт його перебування у ІНФОРМАЦІЯ_7 11.07.2026 та повідомлення про дату та час розгляду справи за вказаним протоколом.

При цьому, встановлено, що відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 13.07.2026, повідомляє про те, що 11.07.2026 його було зупинено групою оповіщення, та про те, що не знав про необхідність прохлдження ВЛК. Просив штраф не накладати та закрити провадження.

Отже, виходячи з викладеного, позивач ОСОБА_1 був повідомлений про дату розгляду справи та був присутній під час її розгляду 13.07.2026.

Таким чином, доводи представника позивача щодо відсутності складеного протоколу про адміністративне правопорушення та не повідомлення позивача про дату розгляду справи, не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими судом належними доказами, наданими відповідачем.

Інших доказів на підтвердження того, що позивач не був присутнім при складенні протоколу та розгляду справи, представником позивача суду не надано.

Також, встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.01.2017, взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_1 автоматично згідно зі змінами від 01.04.2025, внесеними до Постанови Кабінету Міністрів України №932, як особа, яка старша 25 років і раніше не перебувала на військовому обліку.

Відомостей про проходження медичного огляду на дату складення оскаржуваної постанови від 13.07.2026, стороною позивача суду не надано.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з абзацами 2, 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою КМУ від 16.05.2024 №560, військовозобов`язані під час мобілізації зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Закон зобов`язує громадянина самостійно з`явитись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, у визначений строк.

Отже, позивач, перебуваючи на військовому обліку як військовозобов`язаний, у період дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації порушив правила військового обліку та вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не пройшовши у встановлений законом строк та порядок медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби.

Доказів того, що позивач ОСОБА_1 самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду і пройшов медичний огляд, суду не надано.

Доводи представника позивача щодо відсутності обов`язку самостійно проходити ВЛК, суд вважає безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, не проходження ОСОБА_1 медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням правил військового обліку. Таке порушення вчинене позивачем в особливий період, а тому утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП. А відтак, притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є законним та обґрунтованим.

Інші доводи сторони позивача, суд вважає такими, що не спростовують встановлених обставин вчиненого правопорушення та не є достатніми підставами для скасування оскаржуваної постанови про по справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зелена Р.В., є безпідставними та необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають з вищевикладених мотивів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №1088 від 13.07.2026, складену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., - залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 06 серпня 2026 року.

Суддя І.А. Крамаренко