Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №333/10748/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/10748/25

Провадження №1-кп/333/485/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025082040000868 відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя Запорізької області, громадянина України, зі слів маючого незакінчену вищу освіту, не одруженого, маючого неповнолітню доньку – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом на посаді стрільця-номеру обслуги 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 11 листопада 2004 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробувальним строком на 1 рік;

- 14 листопада 2005 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. ст. 69, 70 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік зі сплатою штрафу в розмірі 510 гривень;

- 23 січня 2006 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України, із застосовуванням ст. ст. 70, 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- 09 квітня 2008 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, 04 вересня 2008 року звільненого по відбуттю строку покарання;

- 20 вересня 2010 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі, 16 грудня 2010 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 20 вересня 2010 року змінено в частині призначеного покарання, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у вигляді 2 років позбавлення волі;

- 25 травня 2011 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, 27 липня 2011 року звільненого по відбуттю строку покарання;

- 27 червня 2012 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосовуванням ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, 28 квітня 2015 року звільненого по відбуттю строку покарання;

- 10 вересня 2015 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, 21 червня 2018 року звільненого по відбуттю строку покарання;

- 02 грудня 2020 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя за ч. ч. 2, 3 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки, 12 січня 2023 року вироком Запорізького апеляційного суду виправданого за ч. 3 ст. 190 КК України, остаточне покарання 2 роки позбавлення волі;

- 23 жовтня 2023 року Жовтневим районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 2 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2024 року звільненого умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 на невідбутий строк 04 місяці 18 днів,

- 30.06.2026 року Соборним районним судом міста Дніпра за ч.5 ст.407 КК України до 5 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28.06.2025 у невстановлений час, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , маючи прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким непоміченими, з метою особистого збагачення, знаходячись в приміщенні квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , викрав майно, що належить ОСОБА_9 , а саме: наручний годинник марки «Tissot», моделі «PR 100 Sport Chic T101.910.11.036.00» у корпусі сірого кольору, вартість якого складає 20295 гривень. Після чого, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, таким чином спричинивши своїми умисними діями ОСОБА_9 майнову шкоду на зазначену суму.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.4 ст. 185 КК України, а саме – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

ОСОБА_6 в судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, розкаявся та пояснив, що з потерпілою ОСОБА_9 він познайомився в березні 2026 року, в кінці червня вона тимчасово, протягом чотирьох днів, в нього проживала, зберігала свої речі. Під час її відсутності, 28.06.2025 року він взяв її годинник та продав, гроші витратив на свої потреби. У вчиненому розкаюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази кримінального провадження судом не досліджувались. Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки ОСОБА_6 в судовому засіданні визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України при вищезазначених обставинах, учасники судового провадження проти цього не заперечували. Фактичні обставини справи є доведеними, суд вважає їх доведеними та визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин, які ніким не оспорюються. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини провадження, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються. Судом з`ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Згідно висновку експерта судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/108-25/21323-ТВ від 22.09.2025 вартість наручного годинниак марки «Tissot», моделі «PR 100 Sport Chic T101.910.11.036.00» у корпусі сірого кольору, на момент вчинення кримінального правопорушення 29.06.2025 складає 20295 грн.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки своїми діями він вчинив крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.

Суд враховує, що скоєне ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України є тяжким злочином.

ОСОБА_6 не знаходиться на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше судимий, є військовслужбовцем.

Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.

До пом`якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття.

Останній раз ОСОБА_6 30.06.2026 призначено покарання вироком Соборного районного суду міста Дніпра за ч.5 ст.407 КК України до 5 років позбавлення волі. Оскільки злочин за цим вироком вчинений до ухвалення вироку Соборним районним судом міста Дніпра за ч.5 ст.407 КК України, то при призначенні покарання слід застосувати вимоги ч.4 ст. 70 КК України.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі.

У кримінальному провадженні заявлений цивільний позов, потерпіла ОСОБА_9 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 50 000 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн.

Стосовно позовної вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що потерпіла має право на таке відшкодування.

За змістом ч.ч. 1, 2ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки такий спосіб захисту цивільних прав, як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не повинен стати засобом безпідставного збагачення потерпілої особи, розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.

Вирішуючи заявлений позов про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 гривень є завищеними і вважає, що відшкодування і розмірі 5000 гривень буде співмірним і достатнім для відшкодування моральної шкоди.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України, а саме, частину доказів залишити зберігати в матеріалах провадження, а власність потерпілої повернути останній.

При ухваленні вироку суд згідно ч. 4ст. 374 КПК України має вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ч. 3ст. 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Наявні у кримінальному провадженні витрати, понесені державою у межах даного кримінального провадження на проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/108-25/21323-ТВ від 22.09.2025 в сумі 1337,10 грн., належним чином документально підтверджені та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Інші витрати на проведення товарознавчих експертиз № СЕ-19/108-25/16081-ТВ від 07.08.2025, №СЕ-19/108-25/16078-ТВ від 21.07.2025, №СЕ-19/108-25/16079-ТВ від 24.07.2025 компенсації не підлягають, оскільки вони стосуються майна, яке не увійшло в обсяг обвинувачення ОСОБА_6 .

Частиною 1 ст. 124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Потерпілою понесені витрати на правову допомогу, яка надавалась адвокатом ОСОБА_7 в сумі 15000 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

Керуючись ст. ст. 368- 371, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначитийому покарання за цією статтею у вигляді п`яти років одного місяця позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_6 остаточне покарання відповідно до ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного вироком Соборного районного суду міста Дніпра від 30.06.2026більш суворим покаранням, призначеним цим вироком у вигляді п`яти років одного місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 20 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за залучення експерта в сумі 1337,10 грн.

Позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди – задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 5000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн., в решті позову – відмовити.

Речові докази:

-диск для лазерних систем зчитування, який який зберігається в матеріалах кримінального провадження – зберігати там же;

-наручний годинник марки «Tissot», моделі «PR 100 Sport Chic T101.910.11.036.00», який зберігається у відділі поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за квитанцією 9776 – повернути потерпілій ОСОБА_9 ;

-ноутбук «MacBook Air B inch», який зберігається у відділі поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за квитанцією 9777 – повернути потерпілій ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою – в той же строк з моменту вручення вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя ОСОБА_1