Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №694/1216/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

694/1216/26

06.08.2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуюча - суддя: Воронкова І.Г.

секретар судового засідання: Джуська Л.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова Компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 37422 грн. за кредитним договором та судові витрати по сплаті судового збору та правничої допомоги. Свої вимоги мотивує тим, що 17.01.2020 року був укладений кредитний договір № 3145751 між ТОВ “Алекскредит” та відповідачем на суму 7000 грн. шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. 29.10.2025 року первісний кредитор та ТОВ “Секвоя Капітал” уклали договір факторингу № 29/10-2025, згідно умов якого, до ТОВ “Секвоя Капітал” перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. 31.10.2025 року ТОВ “Секвоя Капітал” та позивач уклали договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до якого, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованості за вказаним кредитним договором, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про інше. Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.01.2020 року ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 3145751 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого товариство надає позичальнику кредит у розмірі 7000,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 30-32).

Згідно п. 1.7.2. Договору ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору: базовий період складає протягом 30 календарних дніву розмірі 1,45 % за один день користування кредитом: спеціальний період протягом 180 календарних днів у розмірі 3% за один день користування кредитом.

Відповідач підписав Договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора PS3145751.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встанолюється з дати укладення договору 17.01.2020 року до кінцевої дати виконання договору 12.08.2020 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 3145751 від 17.01.2020 року станом на 29.10.2025 року, загальна сума заборгованості відповідача складає 48132 грн., з яких: 7000 грн. – заборгованість за сумою кредиту; 41132 грн. – заборгованість за відсотками (а.с. 24-25).

29.10.2025 року ТОВ “Алекскредит” та ТОВ “Секвоя Капітал” уклали договір факторингу № 29/10-2025 (а.с. 33-37).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору Факторингу № АК-29/10-2025 від 29.10.2025 року (а.с. 22) та Акту приймання-передачідокументів за Договором факторингу № ДФ-29/10-2025 від 29.10.2025 (а.с. 18) до ТОВ “Секвоя Капітал”перейшло право вимоги до відповідача по кредитному договору № 3145751 від 17.01.2020 року..

Відповідно до зазначеного витягу з реєстру боржників ТОВ “Секвоя Капітал”набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37422 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30422 грн. - сума заборгованості за відсотками.

31.10.2025 року ТОВ “Секвоя Капітал”передала свої права вимоги до позивача, згідно укладеного між ними договору факторингу № ДФ-31102025 (а.с. 40-44).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору Факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 року (а.с. 23) та акту прийому – передачі документів за договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 року (а.с. 19) до позивача перейшло право вимоги до відповідача по кредитному договору № 3145751 від 17.01.2020 року.

Відповідно до зазначеного реєстру боржників позивач набув права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 3145751 від 17.01.2020 року в сумі 37422 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30422 грн. - сума заборгованості за відсотками.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Вивчивши матеріали справи, виходячи з норм матеріального права, суд зазначає, що позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між кредитором та боржником.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, що позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту видачі кредитором відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитного договору.

Зокрема, у матеріалах справи наявні лише розрахунки представника позивача, однак розрахунки не є доказами, які можуть підтвердити реальність видачі грошових коштів особі.

З довідки наданої ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 через систему Fondy на картковий рахунок № НОМЕР_1 , 17.01.2020 зараховані кошти в сумі – 7000 грн., проте з довідки не вбачається, що зазначені кошти були перераховані на платіжний засіб, який належить саме боржнику – відповідачу ОСОБА_1 .

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладання договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а відтак, інформація зазначене в них, за умови відсутності первісних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач. У матеріалах справи відсутні будь-які виписки за картковими чи банківськими рахунками відповідача, які б могли підтвердити факт зарахування коштів на його рахунок. При цьому, у кредитному договорі відповідач та кредитор погодили конкретний порядок видачі суми кредиту, проте доказів реалізації цього порядку до суду надано не було.

Також, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Також суд звертає увагу, що представником позивача не заявлено клопотання про витребування доказів у відповідної банківської установи, що підтверджують факт видачі (зарахування) кредиту відповідачу ОСОБА_1 або належності такого платіжного засобу саме відповідачу.

Вимогами ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, і оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 141, 263-265, суд

ухвалив :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансової Компанії" Солвентіс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.Г. Воронкова