Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за заповітом
Дата: 04 серпня 2026 р.
Справа: №711/3158/21
Суддя: Кондрацька Н. М.
Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3158/21
Номер провадження2/711/10/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2026 року
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі
головуючого судді - Кондрацької Н.М.
при секретарі - Мелещенко О.В.,
представника позивача адвоката Левченко М.Д.
представника відповідача адвоката Манзар Т.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -
встановив:
До Придніпровського районного суду міста Черкаси через систему Електронний суд звернувся ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Яцюк М.В., до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. У позові зазначає, що 22.06.2018 року позивач із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності дізнався, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Підставою виникнення права власності зазначено - свідоцтво про право на спадщину. Після цього позивач почав отримувати інформацію щодо документів і виявилося, що свідоцтво про право на спадщину видано на підставі заповіту від 15.10.2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Михайловською А. А. Отримавши копію заповіту, позивачу стало відомо, що заповіт записано ніби-то зі слів померлої ОСОБА_5 , яка була рідною мамою позивача. Підпис на заповіті поставлено невідомою для позивача особою, а саме - ОСОБА_6 . При цьому, в тексті зазначено: «у зв`язку зі слабкістю рук заповідача на його особисте прохання та за його дорученням після прочитання заповідачем тексту заповіту вголос документ в присутності заповідача і нотаріуса підписано Тищенко». Тобто, під час прочитання тексту заповіту та підпису були відсутні інші незацікавлені особи - свідки у кількості не менше двох осіб, адже спадкодавець мала фізичні вади. Окрім цього, волевиявлення спадкодавця не було вільним, адже вона могла розуміти своїх дій, якщо дійсно погоджувалася на заповіт. Прочитати самостійно заповіт спадкодавець не могла через погіршення стану здоров`я внаслідок онкологічного захворювання. Заповіт складено 05.10.2017 року, а спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мама позивача померла внаслідок онкологічного захворювання - рак. В останні місяці через нестримні болі лікування спадкодавця проводилося за допомогою ліків в яких були присутні наркотичні засоби для знеболювання. В останні місяці мама позивача внаслідок хвороби була прикута до ліжка та постійно отримувала наркотичні засоби, які впливали на її усвідомлення реальності. Позивачу заборонено отримання інформації, яка має медичний характер, а відтак позивач звернувся за допомогою до адвоката для направлення адвокатського запиту. 28 жовтня 2020 року адвокат Яцюк М. В. звернувся до Поліклінічного відділення Першої міської лікарні, але відповідь на адвокатський запит, в порушення Закону, не отримано. Позивач разом із позовом не може надати докази, які підтверджують посилання щодо лікування мами позивача із використанням наркотичних засобів. Таким чином, на даний час існують дві підстави для визнання заповіту недійсним: 1) укладення заповіту без свідків внаслідок фізичних вад спадкодавця і 2) відсутність дійсного волевиявлення спадкодавця внаслідок лікування онкології із використанням наркотичних засобів.
Просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 05.10.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Михайловською А. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2311, скасувати запис в реєстрі 2311. Стягнути судові витрати позивача з відповідача.
Після усунення недоліків, зазначених в ухвалі 21.05.2021, ухвалою суду від 29.06.2021 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Від представника відповідача адвоката Манзар Т.В. 25.08.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Зазначає, що відповідач ОСОБА_4 заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, вважають позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідач ОСОБА_4 , являється донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25.10.2017 року ОСОБА_5 склала на відповідача заповіт на випадок своєї смерті з таким розпорядженням: «належну мені квартиру АДРЕСА_1 , заповідаю ОСОБА_4 ». У зв?язку зі слабкістю рук заповідача, на його особисте прохання та за його дорученням після прочитання заповідачем тексту заповіту вголос документ в присутності заповідача і нотаріуса підписано гр.. ОСОБА_6 . Заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_5 . Особу заповідача встановлено, її дієздатність перевірено. Особу ОСОБА_6 , яка підписувала заповіт нотаріусом встановлено, її дієздатність перевірено. У зв?язку зі станом здоров?я заповідача заповіт підписано за місцем його проживання: АДРЕСА_1 . Заповіт складено 25.10.2017 року О 12 годині 10 хвилин та посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, Михайловською A.A. Отже, нотаріусом під час посвідчення заповіту було дотримано порядок його посвідчення передбачений нормами чинного законодавства. Вважає, що позовні вимоги та аргументи позивача в позові ґрунтуються лише на припущеннях, останній навіть не надає до позову відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій та жодних документів, які б свідчили про порушення прав останнього, та й взагалі жодних належних та допустимих доказів, що останній взагалі являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , в контексті ст. 76-81 ЦПК України. Повідомила, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу може складати 10000 грн.
Ухвалою суду від 15.09.2021 виправлено допущену описку щодо порядку розгляду справи.
Представником позивача адвокатом Левченко М.Д. надіслано до суду заяву про зміну предмета позову, а саме просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 25.10.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Михайловською А. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2311, скасувати запис в реєстрі 2311. Стягнути судові витрати позивача з відповідача.
Ухвалою суду від 21.03.2022 задоволено клопотання адвоката Левченко М.Д. та витребувано у КНП «Перша Черкаська міська лікарня» копію медичної карти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про встановлений діагноз хворій ОСОБА_5 внаслідок онкологічного захворювання, відомості про призначені опіоідні ліки ОСОБА_5 та відомості щодо особи, яка під підпис отримувала опіодні ліки для ОСОБА_5 у період з 2017 року та до дня смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою суду від 27.07.2022 задоволено клопотання адвоката Левченко М.Д. та витребувано у КНП «Черкаський обласний онкологічний диспансер Черкаської обласної ради» відомості про встановлений діагноз ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала АДРЕСА_1 , внаслідок онкологічного захворювання про призначені опіоідні ліки та відомості про особу, яка під підпис їх отримувала в період з липня 2017 року , та копії наявної медичної документації на ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 03.10.2022 із занесенням до протоколу судового засідання закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 16.3.2023 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Левченко М.Д. про звернення з судовим дорученням до компетентного суду Королівства Бельгія про проведення судового засідання в режимі відео конференції для допиту свідків.
Ухвалою суду від 21.06.2025 клопотання представника позивача Левченко М.Д. про звернення до компетентного суду Королівства Бельгія з судовим дорученням про допит у якості свідка задоволено та доручено компетентному суду Королівства Бельгія допитати в якості свідка громадянку України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання на території України: АДРЕСА_2 , закордонний паспорт НОМЕР_1 ; ІПН НОМЕР_2 , адреса проживання в Королівстві Бельгія: АДРЕСА_3, засоби зв`язку: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .
Ухвалою суду від 11.07.2023 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 12.07.2023 виправлено допущену описку.
Судом 02.08.2023 направлено доручення про виконання окремих процесуальних дій - допит свідків.
Судом 18.12.2023 отриманий лист з посольства Бельгії в Україні.
Ухвалою суду від 21.12.2023 поновлено провадження у справі.
Судом 01.04.2024 направлено доручення про виконання окремих процесуальних дій - допит свідків.
Листом від 30.12.2024 суду з Міністерства юстиції України до суду надійшли документи щодо часткового виконання судового доручення.
Ухвалою суду від 09.01.2025 поновлено провадження у справі.
Листом від 17.07.2026 до суду з Міністерства юстиції України надійшов лист про виконання міжнародного доручення.
Ухвалою суду від 05.09.2025 призначено по справі за позовом представника ОСОБА_2 адвоката Яцюка Максима Васильовича до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним посмертну судово-психіатричну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: Чи могла ОСОБА_5 страждати психічними розладами внаслідок отримання нею під час лікування лікарських засобів (у тому числі наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів), станом на день посвідчення заповіту, а саме - 25.10.2017? Чи могло вплинути лікування ОСОБА_5 лікарськими засобами (у тому числі наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів) на усвідомлення чи розуміння нею своїх дій, станом на день посвідчення заповіту, а саме - 25.10.2017? Яким чином впливають медичні препарати (у тому числі наркотичні засоби, психотропні речовини та/або прекурсори), які надавались ОСОБА_5 , на усвідомлення та розуміння своїх дій у період з 01.07.2017 по 27.10.2017? Провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 16.03.2026 поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням висновку експерта.
Ухвалою суду від 05.05.2026 із занесенням до протоколу судового засідання відмовлено адвокату Левченко М.Д. у клопотанні щодо допиту експерта.
Ухвалами суду від 10.06.2026 із занесенням до протоколу судового засідання відмовлено адвокату Левченко М.Д. у клопотанні повернення до стадії з`ясування обставин справи та відмовлено у клопотання про призначення комплексної посмертної судово психолого - медичної експертизи, проведення якої доручити Львівській філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України», (Адреса: 79021, Львівська обл., місто Львів, вул. Кульпарківська, будинок 95, Email: ndips@ukr.net, lvivdepfs@gmail.com).
У судовому засіданні представник позивача адвокат Левченко М.Д. підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Манзар Т.В. та відповідач ОСОБА_1 заперечували щодо задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві. Повідомили, що мати сторін прочитала заповіт, але не змогла підписати його. Адвокат звернула увагу на те, що у позові не зазначено, яким чином не вірно оформлений заповіт. Окремо відповідач зазначила, що дійсно мати хворіла місяці чотири, а потім дізналась про діагноз, була при свідомості, балакала адекватно, але мала слабкі руки. Ліки їй виписував лікар, а відповідач брала ці ліки, медична сестра або подруга колола їх 1-2 рази в день за призначеннями лікаря. До хвороби вона була рухлива, а за останній місяць до смерті стала лежачою. Відповідач проживала у матері постійно з своїм сином, позивач проживав у квартирі приблизно до 2012 року. Повідомила, що дізналась про заповіт, коли повернулась з роботи. Раніше позивач був не проти такого заповіту і знав про нього.
Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що знає ОСОБА_7 з народження та є хрещеною позивача. У 2017 році влітку дізналась про хворобу ОСОБА_9 від неї самої, вона не казала про ліки, але казала, що почувається не добре, казала, що колить уколи. Про заповіт по телефону також її вона повідомила. З ОСОБА_9 проживала постійно її донька ОСОБА_10 та онук син відповідачки. Коли ОСОБА_11 хворіла, то не стала дивною. Про смерть ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_10 по телефону, перед смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 була у ОСОБА_9 вдома.
Свідок ОСОБА_6 повідомила, що позивач її похресник. Свідок не бачила ОСОБА_5 не бачила з 2017 року, але телефонувала їй, вони спілкувались, бо вона просила не приходити. Потім ОСОБА_10 попросила зайти до матері. Коли вона прийшла, то ОСОБА_5 погано виглядала, лежала, говорила «здраво», про лікування не говорила, не скаржилась на біль, дивностей у поведінці не було. Попросила допомогти зробити заповітна ОСОБА_12 , бо боялась, що невістка забере квартиру. Казала, що невістка налаштовує сина проти неї і може виселити ОСОБА_12 . Свідок знайшла нотаріуса, яка зробила документи. Коли нотаріус приїхала, то зайшла до спальні, поговорила з ОСОБА_13 , та сказала, що хоче зробити заповіт на ОСОБА_12 . Остання була у той час на роботі. Нотаріус попросила підписати заповіт ОСОБА_13 , але вона була слабка і замість неї підпис поставила свідок. Повідомила, що відповідач була весь час з матір`ю і доглядала за нею достойно.
Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що з ОСОБА_15 були сусідами, вона не скаржилась на стан здоров`я. У червні 2017 року ОСОБА_16 сказала, що матері погано і що в неї онкохвороба. Свідок має медичну освіта та робила уколи ОСОБА_13 , спочатку обезболюючі, а потім і наркотичні препарати, які полегшували біль. Їх купувала ОСОБА_10 за призначенням лікаря. ОСОБА_13 завжди спілкувалась, не плуталась, була адекватною, останній час була слабка, погано їла і пила через трубочку. За два дні до смерті скаржилась на слабкість, що тіло ломить, тихо говорила, поведінка була звичайною. Про заповіт їй ОСОБА_13 не казала.
Також судом отримані відповіді на питання свідків ОСОБА_7 , яка пояснила, що ОСОБА_17 - її колишній чоловік і батько двох доньок. ОСОБА_18 - сестра колишнього чоловіка. ОСОБА_5 - колишня теща. Вона знала про стан здоров?я колишньої свекрухи, вона хворіла на рак. Її лікар попередив, що їй залишилося жити лише 3-4 місяці. Вона не знає назви препаратів, але знаю, що вона приймала знеболюючі, приїжджала медсестра, щоб зробити їй ін?єкції морфію. Ії син ОСОБА_19 також робив їй ін?єкцію знеболюючого.Востаннє бачила ОСОБА_5 бачила її 23.10.2017. Вона вже не могла рухатися, ні на що не реагувала, була дуже худорлявою. Вона не говорила. Ій було важко дихати. Вона була в підгузках. Її шкіра була дуже білою. Вона обговорювала тему заповіту до своєї хвороби, що у випадку, якщо вона помре, вона хоче, щоб все було розділено порівну між двома її дітьми, а саме ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Повідомила, що підслухала телефонну розмову між ОСОБА_21 та його матір?ю, після якої, мати сказала ОСОБА_21 , що ОСОБА_10 хоче квартиру цілком, тому що продаж квартири дозволить їй лише купити однокімнатну квартиру, що її не цікавить. Мама ОСОБА_21 сказала йому бути обережним. ОСОБА_9 дуже любила свого сина ОСОБА_21 і вони були дуже близькі. Більше того, саме ОСОБА_19 доглядав за матір?ю більшу частину часу, коли вона хворіла. Він майже жив на місці. Таких стосунків у ОСОБА_9 з дочкою ОСОБА_22 не було. Свідок та ОСОБА_11 поважали одна одну і довіряли одна одній. Востаннє свідок бачила ОСОБА_13 23.10.2017. Вона більше не могла говорити. Про хворобу дізналась у липні 2017 року що це рак кишечника з метастазами в легенях та головному мозку. У той момент вона була дуже втомлена, шкіра була біла, вона була сумна, але не думала, що помре від хвороби. Вона сказала, що не відчуває себе сильною. Вона згасла на її очах, її стан погіршувався з дня на день, вона втратила багато ваги, сказала, що вона не сильна, вона була апатичною і впала в депресію. Вона все більше і більше залишалася в ліжку, тому що все менше і менше могла рухатися. Вона більше не хотіла нікого бачити. Свідок їздила до неї з доньками та ОСОБА_21 , коли вона хворіла. Вони розмовляли. Востаннє бачила ОСОБА_13 23.10.2017. Вона лежала у своїй кімнаті, в ліжку, спиною до дверей і обличчям на балкон. Праворуч від неї був гардероб, біля підніжжя ліжка на комоді стояв телевізор. Свідок була з ОСОБА_21 і він відчинив двері, в той час його дочка ОСОБА_10 жила з нею і сином ОСОБА_23 . ОСОБА_19 часто ходив до мами і часто ночував у неї вдома. Він доглядав за нею. Свідок була там +/-10 разів під час її хвороби. Коли бачила її востаннє, вона нічого не дивилась по телевізору. 23.10.17 коли я востаннє їздила в гості до ОСОБА_9 , ОСОБА_23 не було. Я думаю, що вона шукала нотаріуса. Якщо заповіт був складений 25.10.17, це неможливо, враховуючи стан здоров?я ОСОБА_9 . Дійсно, 23.10.17 вона вже не говорила. Вона вже нічого не могла зробити. Повідомила, що наразі колишній чоловік ОСОБА_17 займає її квартиру в Україні, тому що його сестра ОСОБА_18 змінила замки квартири матері і живе в квартирі матері, без згоди ОСОБА_24 .
Також суд отримав пояснення свідка ОСОБА_25 , яка повідомила, що з ОСОБА_15 знайомі, вона хворіла на онкохворобу, приймала наркотичні препарати, не реагувала на слова. Не розмовляла, було чути стогін. ОСОБА_9 мала сина і доньку, але з а10 днів до смерті телефонувала сину і казала, що ОСОБА_16 хоче квартиру, але ОСОБА_9 хоче тільки рівні долі при розподілі. ОСОБА_10 не сказала брату за квартиру, а коли він дізнався, то просила не судитись і повідомила, що йому подарує квартиру її «коханець».
Суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, витребувану копію спадкової справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, врахувавши пояснення свідків, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , 1956 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 30.10.2017.
Сторони не заперечують, що померла є їй матір`ю, а вони, відповідно, рідні брат та сестра.
ОСОБА_5 за життя отримувала медичну допомогу, про що свідчать копії витребуваних документів судом.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 244 від 29.10.2017 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 У ВІЦІ 61 РОКУ. Причина смерті- ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення.
Згідно висновку № 18 від 14.01.2026 судово-психіатричної експертизи, станом на день посвідчення заповіту, а саме 25.10.2017 ОСОБА_5 будь-якими психічними розладами, що могли виникнути внаслідок отримання нею під час лікування лікарських засобів (в тому числі наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів) не страждала і була здатна усвідомлювати, розуміти свої дії та керувати ними на вказаний період часу. Надані судом на дослідження матеріали дозволяють виключити патологічний вплив отримуваного ОСОБА_5 лікування медичними препаратами (в тому числі наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів) на її поведінку, психічний патологічний вплив на усвідомлення та розуміння нею своїх дій в період з 01.07 по 27.10.2017 року. Досліджені матеріали не містять будь-яких згадок, описів клінічної картини передозування застосованими у ОСОБА_5 знеболювальними препаратами чи інтоксикації ними. Надані на судове дослідження матеріали містять клінічно достовірні описи наявної ОСОБА_5 на юридично значимий період (25.10.2017року) різко вираженої астенії, обумовленої злоякісним перебігом новоутворення та наростаючою раковою інтоксикацією. Проте вказана астенія не супроводжувалася порушенням свідомості, не супроводжувалася втратою цілеспрямованості діяльності, не супроводжувалася появою марення, розладів сприйняття, не приводила до втрати продуктивності когнітивних процесів та відповідно вище вказана астенія не впливала патологічним чином на здатність ОСОБА_5 в день посвідчення заповіту усвідомлювати, розуміти свої дії та керувати ними.
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру чинним є заповіт вчинений заповідачем ОСОБА_5 .
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі здійснено реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії оспорюваного заповіту від 25.10.2017 ОСОБА_5 заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 , даний заповіт у зв`язку зі слабкістю рук заповідача, на його особисте прохання та за його доручення після прочитання заповідачем тексту заповідачу вголос документ в присутності заповідача і нотаріуса підписано ОСОБА_6 .
Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. та зареєстровано у реєстрі № 2133.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.
У статті 1233 Цивільного кодексу України, зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. (ч. 1 ст. 1236 Цивільного кодексу України)
Відповідно до положень статті 1247 Цивільного кодексу України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 1257 Цивільного кодексу України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
За приписами ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У відповідності до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є ст. 1257 ЦК України, якою визначено лише дві підставі недійсності заповіту.
Так, згідно ч. 2 передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Загально відомим є, що воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту); волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.
Таким чином, слід прийти до висновку, що заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках, у яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 551/335/18 зазначив, зокрема, що заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Стаття 56 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Глава 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 визначає порядок, посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування.
Згідно з п.1.1 Порядку, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог ст. 1233-1257 ЦК України та особисто подані нотаріусу.
Пунктом 1.8 глави 3 розділу ІІ передбачено, що якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.
Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (п. 1.6 Порядку).
В матеріалах цивільної справи відсутні докази, які б свідчили про те, що оспорюваний заповіт складався недієздатною особою або не відповідав дійсній волі спадкодавця.
Відсутні докази й того, що на час видачі такого заповіту або до цього спадкодавець страждав на захворювання, які могли обмежувати його можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
На переконання суду, заповіт ОСОБА_5 відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, підпис особи виконано у відповідності до вимог Порядку, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А., яка перевірила дієздатність заповідача.
Статтею 81 ЦПК України покладено на кожну зі сторін обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що заповідач під час укладання заповіту не розумів значення своїх дій унаслідок хворобливого стану.
Суд зауважує, що позивачем та його представником не надано суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували, що на момент складання заповіту спадкодавець не розуміла значення своїх дій, не могла ними керувати, заповіт складений недієздатною особою або те, що на час видачі такого заповіту або до цього спадкодавець страждала на захворювання, які могли обмежувати її можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У даному випадку не є спірним те, що ОСОБА_5 хворіла, однак це саме по собі не є достатнім для застосування статті 225 ЦК України, оскільки наявність стану заповідачки, підтверджується проведеною у справі судово-психіатричною експертизою.
Відтак, воля заповідача, виражена у формі заповіту є волевиявленням померлого та не викликає сумнівів у її правомірності, оскільки вона добровільно виразила своє волевиявлення, склавши заповіт на ОСОБА_4 .
Отже, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, враховуючи показання свідків, суд не вбачає правових підстав для визнання заповіту від 25.10.2017 недійсним, а тому приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, оскільки судом достовірно встановлено, що покійна ОСОБА_5 добровільно виразила своє волевиявлення, склавши заповіт на ОСОБА_26 .
Керуючись ст. ст. 13, 19, 76-82, 258-265, 268,293,294 ЦПК України, ст.ст.1251-1257, 202-215, 225 ЦК України, суд,
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлений 24.06.2026.
Головуючий: Н. М. Кондрацька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua