Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №308/8259/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8259/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 22 000,00 грн (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20 квітня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_4 .

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року у справі № 172/1097/22 шлюб між сторонами розірвано.

Після розірвання шлюбу малолітній син проживає разом із матір`ю в м. Ужгороді та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Відповідач проживає у Федеративній Республіці Німеччина.

Протягом останнього року відповідач надавав нерегулярну матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірі близько 50–60 євро на місяць, яка не покривала її потреб, а останнім часом такі виплати взагалі припинилися.

На сьогодні ОСОБА_4 навчається у 1 класі ТОВ «МЕЙН ПОІНТ АКАДЕМІ», що зумовлює значні щомісячні витрати на його навчання, харчування, лікування, одяг, розвиток та інші необхідні потреби.

Виходячи з викладеного, позивач посилаючись на положення ч. 1 ст. 184 СК України, просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 22 000,00 грн (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок) щомісячно.

Заяви (клопотання) учасників справи.

12.06.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшла заява про вступ у справу як представника про залучення представника до участі у справі та надання доступу до матеріалів справи, продовження строку на подання відзиву та відкладення розгляду справи.

02.07.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачаються підстави для відмови у задоволенні позовної заяви. Представник відповідача, посилається на те, що відповідач не заперечує свого обов`язку щодо утримання дитини, однак вважає заявлений позивачем розмір аліментів необґрунтованим, таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами та не відповідає реальним потребам дитини.

При цьому представник відповідача зазначає, що відповідач добровільно здійснює утримання дитини, ставить під сумнів розрахунок витрат, наведений позивачем, та заперечує належність і допустимість доказів, наданих на підтвердження витрат на проживання, навчання, харчування, медичне та стоматологічне лікування, а також інших витрат на дитину. Крім того, у відзиві наведено доводи щодо відсутності погодження окремих витрат із відповідачем, можливості отримання частини послуг безоплатно та недостатності доказів, які, на думку відповідача, підтверджують фактичне понесення позивачем заявлених витрат.

На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а в разі їх часткового задоволення - визначити розмір аліментів з урахуванням майнового стану сторін та лише тих витрат, які, на його думку, є доведеними.

До матеріалів відзиву долучає перелік документів: копії платіжних документів про перерахунок коштів на рахунок позивачки GB14CLJU00997182606035 від 30.10.2024 - 29.05.2026 в розмірі не меншому за рекомендований розмір, встановлений законом; довідка про реквізити з банку та електронний лист про надіслання таких реквізитів додається.

07.07.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 надіслала до суду відповідь на відзив у якому наведені заперечення представника Відповідача проти позовних вимог, вважає безпідставними та такими, що не спростовують фактичних обставин справи.

Зазначає, що відзив на позовну заяву подано з пропуском встановленого судом процесуального строку без подання клопотання про його поновлення та без наведення поважних причин такого пропуску. Крім того, представник позивача заперечує доводи відповідача щодо недоведеності витрат на навчання малолітньої дитини, зазначаючи, що до матеріалів справи додатково долучено договір про надання освітніх послуг, додаток до нього (прайс-лист), заяву про зарахування дитини до навчального закладу та документи, які, на думку позивача, підтверджують вартість навчання та понесені витрати. Також зазначає про безпідставність тверджень щодо подвійного врахування витрат на харчування, посилаючись на особливості обраного пакета навчання та необхідність додаткового харчування дитини.

Окрім цього, представник позивача не погоджується з доводами відповідача щодо обставин припинення сімейних відносин та місця проживання дитини, зазначаючи, що відповідач був обізнаний із місцем проживання малолітнього сина, підтримував зв`язок із позивачкою та здійснював грошові перекази на утримання дитини. Також у відповіді наведено заперечення щодо доводів відповідача стосовно витрат на придбання лікарських засобів, ортодонтичне лікування дитини та участі відповідача у її утриманні й вихованні. На підтвердження своєї позиції представник позивача долучила додаткові письмові докази, зокрема документи щодо лікування дитини, довідки внутрішньо переміщеної особи, а також скріншоти листування та телефонних дзвінків між сторонами.

13.07.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_5 надіслала до суду заперечення (відповідь на відзив). Представник відповідача вважає, що позивачка не довела заявлений розмір витрат на дитину, оскільки документи щодо навчання містять суперечності, фактична вартість навчання є меншою за заявлену, а витрати на харчування вже включені у вартість навчання. Крім того, позивачка не підтвердила свій майновий стан, не довела, що всі витрати несе самостійно, а частина платежів здійснювалася третьою особою. Також відповідач вважає неналежними докази щодо ортодонтичного лікування, аптечних витрат, листування та інших обставин, посилаючись на їх недопустимість або недостатність. На його думку, приватне навчання, додаткові послуги та окремі медичні витрати були обрані позивачкою самостійно й не можуть автоматично покладатися на відповідача.

16.07.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Шкуропацька М.О. надіслала до суду клопотання про витребування доказів, посилаючись на неможливість їх самостійного отримання у зв`язку з відмовою Головного управління ДПС у Луганській області надати відповідну інформацію на адвокатський запит. На обґрунтування клопотання зазначено, що відомості про доходи та майновий стан позивачки мають істотне значення для правильного вирішення спору щодо визначення розміру аліментів, оскільки дають можливість встановити дійсний матеріальний стан обох батьків, перевірити обґрунтованість заявлених позовних вимог та забезпечити всебічне, повне й об`єктивне дослідження обставин справи.

26.05.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Шкуропацька М.О. подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю участі в судовому засіданні з поважних причин. У клопотанні зазначалося, що представник Відповідача вжив усіх необхідних заходів для особистої участі в судовому засіданні, однак через значну затримку руху поїзда, спричинену масованим ракетним обстрілом та пов`язаними з ним збоями в роботі залізничного транспорту, своєчасно прибути до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не мала можливості.

У зв`язку з цим представник Відповідача просила суд визнати причини неявки поважними, відкласти розгляд справи та вирішити раніше подане клопотання про витребування доказів.

30.07.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Шкуропацька М.О. подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, отриманих у відповідь на адвокатські запити, про направлення яких суд було повідомлено у відзиві на позовну заяву.

У клопотанні зазначалося, що надані документи підтверджують обставини, викладені у відзиві та запереченнях, зокрема щодо безоплатного отримання дитиною окремих медичних послуг за програмою медичних гарантій, відсутності належного документального підтвердження частини заявлених Позивачкою витрат, характеру витрат на лікування як таких, що не є регулярними, відсутності погодження з Відповідачем укладення договорів про медичні, освітні та позашкільні послуги, а також підтверджують майновий стан Відповідача згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

У зв`язку з цим представник Відповідача просила долучити зазначені документи до матеріалів справи та врахувати їх під час вирішення спору по суті.

06.08.2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача Шкуропацька М.О. подала заяву про розподіл (відшкодування) судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просила долучити до матеріалів справи докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. та витрат на відрядження в розмірі 1500,00 грн., а також вирішити питання про їх розподіл відповідно до результатів розгляду справи.

06.08.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача Лешанич Л.В. подала до суду заперечення на заяву представника відповідача про відшкодування судових витрат, у яких просить відмовити у задоволенні зазначеної заяви, а в разі встановлення судом підстав для їх відшкодування - зменшити розмір заявлених до стягнення витрат до розумного, співмірного та обґрунтованого розміру, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги, а також на майновий стан позивачки, яка отримує безоплатну вторинну правничу допомогу та діє в інтересах малолітньої дитини.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 року справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 05.06.2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 16.07.2026 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів у цивільній справі за позовною заявою представника позивача Лешанич Лесі Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

20.04.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який зареєстровний Новопсковським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.04.2019 року.

Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , про що 29.10.2019 року скаладено відповідний актовий запис, копію якого долучено до матеріалів справи.

Проте, 18.01.2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 20 квітня 2019 року Новопсковським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис №20, було розірвано, що підтверджується рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської по справі №172/1097/22, копію якого долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з позовної заяви, на даний момент малолітня дитина проживає разом із матір`ю, яка самостійно утримує та виховує дитину ОСОБА_4 .. Дитина зареєстрована та проживає із Позивачкою і перебуває на її утриманні, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.07.2025 року № 2106-5003730940 та № 2106- 5003730942. Позивачка самостійно виховує дитину ОСОБА_4 , а батько дитини участі в житті дитини не приймає, на даний час відповідач проживає за межами України, а саме у Федеративній Республіці Німеччина. Протягом останнього року ОСОБА_3 періодично надавав добровільну матеріальну допомогу на утримання сина у незначних розмірах (близько 50–60 євро на місяць). Однак зазначені виплати мали вкрай нерегулярний характер, не покривали навіть мінімальних потреб дитини, а за останній місяць виплати повністю припинилися.

Позивачці не вистачає коштів для утримання дитини ОСОБА_4 , тому вона змушена звернутися до суду для захисту прав дитини. Вважає, що ефективним способом захисту права дитини є стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Враховуючи щомісячні витрати на утримання малолітнього ОСОБА_4 є значними та обумовлені необхідністю забезпечення належного рівня життя, гармонійного розвитку, навчання, медичного обслуговування та побутових потреб дитини відповідно до її віку. На даний час ОСОБА_4 навчається у 1 класі ТОВ «МЕЙН ПОІНТ АКАДЕМІ», у зв`язку з чим витрати на його утримання включають оплату навчання, додаткового розвитку, харчування, лікування, забезпечення житлом, одягом та іншими необхідними витратам, вважає що розмір аліментів повинен бути встановлений у твердій грошовій сумі в розмірі 22 000,00 грн (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд за правилом ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини є Конвенція про права дитини («Конвенція про права дитини») від 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Cтаттею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст.141Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).

Передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_3 від обов`язку утримання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом не встановлено. Домовленості між батьками щодо способу утримання дитини не досягнуто.

Відповідно до роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.

Згідно вимог ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Висновки щодо застосування вищевказаної норми вже неодноразово викладалися Верховним Судом.

Зокрема, як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 13 липня 2022 року у справі № 766/22653/17 (провадження № 61-10св22): «Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову)».

Вищезгадані висновки щодо дати початку стягнення аліментів у справах про визнання батьківства із одночасно порушеною перед судом вимогою про стягнення аліментів також було підтримано Верховним Судом у змісті постанов від 19 квітня 2023 рокуу справі № 369/9386/17 (провадження № 61-11933св22) та від 14 серпня 2024 рокуу справі № 752/16335/20(провадження № 61-11361св22).

Ст. 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Положеннями статті 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік» затверджено на 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років – 2 817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Судом встановлено, що, згідно зі свідоцтва про народження малолітньої дитини ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком є відповідач - ОСОБА_3 .

Матеріали справи свідчать про те, що малолітній син сторін - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

Дитина, яка проживає з матір`ю, забезпечена належними умовами для проживання, виховання та розвитку. Зокрема, забезпечена повноцінним харчуванням, сезонним одягом, необхідними засобами для навчання, належними санітарно-побутовими умовами, медичним обслуговуванням, а також має необхідні умови для фізичного, інтелектуального та духовного розвитку. Матір`ю створено належні умови для догляду за дитиною, її навчання, відпочинку та задоволення повсякденних потреб відповідно до віку. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне або підтверджували неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, відповідачем ОСОБА_3 суду не надано.

На підтвердження витрат на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачка надала до суду: копію договору про надання послуг з супроводу та організації позашкільного навчально-розвиткового процесу для дитини; копію заяви про зарахування до закладу освіти від 07.08.2025 року; копію додатку №1 до Договору (Прайс-листи 2025/2026 навчальний рік станом на 30.06.2025); копію акту виконаних робіт (ортодонтичні послуги); план лікування ОСОБА_4 ; копію квитанції про сплату за навчання ОСОБА_4 за 2026-2027 навчальний рік; копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3251-5003529900 від 18.11.2024 року; копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3251- 5003529917 від 18.11.2024 року; копії квитанції та чеки, що підтверджують витрати на харчування дитини; копії квитанцій та чеків, що підтверджують витрати на охорону здоров`я дитини; копії квитанцій та чеків, що підтверджують житлово-комунальні витрати на утримання дитини; копії квитанцій та чеків, що підтверджують витрати на розвиток та дозвілля дитини; скріншоти листувань між Позивачкою та Відповідачем.

Сторони не заперечують, що ОСОБА_3 добровільно сплачує аліменти на утримання сина. Розмір таких аліментів визначається ним на власний розсуд.

При цьому ОСОБА_3 є працездатною особою, визнає свій обов`язок матеріально забезпечувати свою малолітню дитину, інших утриманців на утриманні не має та вважає, що достатнім розміром аліментів на утримання дитини є сума у розмірі 7 500 грн. щомісяця, яку він, враховуючи свій майновий стан, має можливість сплачувати, що вбачається з відзиву на позовну заяву.

Одночасно, суд зазначає, що добровільна сплата відповідачем аліментів не є підставою для відмови у задоволені позову, з огляду на те, що у разі добровільної сплати батько самостійно визначає розмір аліментів, а судовим рішенням буде закріплено фіксований розмір, який буде визначено з об`єктивного дослідження потреб дитини.

Дослідивши надані сторонами докази щодо витрат на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд дійшов висновку, що заявлена позивачкою вимога про стягнення аліментів у розмірі 22 000,00 грн на місяць є завищеною та не відповідає фактично підтвердженим потребам дитини.

Суд виходить із того, що обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків у рівній мірі, а тому визначення розміру аліментів має здійснюватися з урахуванням участі кожного з них у забезпеченні належних умов для розвитку та утримання дитини. Водночас сукупний розмір витрат на утримання дитини, заявлений позивачкою, не підтверджений належними та допустимими доказами.

Всупереч покладеному на сторону позивача обов`язку доказування, суду не надано доказів, які б свідчили, що дитина потребує матеріального утримання від батька саме в розмірі 22 000,00 грн щомісяця. При цьому заявлена сума майже у шість разів перевищує мінімальний рекомендований прожитковий мінімум для дитини відповідного віку (3 512,00 грн) та майже у тринадцять разів - мінімальний гарантований розмір аліментів (1 756,00 грн).

Оцінюючи всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено існування обставин, які б обґрунтовували необхідність стягнення аліментів у заявленому розмірі. У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Водночас, визначаючи розмір аліментів, суд враховує сімейний стан, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, зокрема те, що він є працездатною особою, проживає окремо від позивачки та дитини, не має інших аліментних чи виконавчих зобов`язань, а відтак має реальну можливість брати участь у матеріальному забезпеченні дитини. З урахуванням встановлених обставин справи, принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини, її реальних потреб, а також матеріального становища сторін, суд дійшов висновку, що аліменти підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку у твердій грошовій сумі в розмірі 7 500,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо вимоги представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. та витрат на відрядження в розмірі 1500,00 грн суд зазначає наступне.

Адвокатом Шкуропацькою М.О. надано документи, на які заявник посилається як на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, а саме:

- копія Договору про надання правової допомоги №05/06/26-ВТ від 05.06.2026 р.;

- копія Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги №05/06/26-ВТ від 05.06.2026 р.;

- копія Акту наданих послуг №1 від 16.07.2026 р.;

- копія Акту наданих послуг №2 від 30.07.2026 р.;

- копія Акту наданих послуг №3 від 01.08.2026 р.;

- копія платіжної інструкції № 976999125 від 02.07.2026 р.;

- копія платіжної інструкції № 977034241 від 02.07.2026 р.;

- копія платіжної інструкції № 994020830 від 01.08.2026 р..

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1ст. 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача надав суду такі документи: копію Договору про надання правової допомоги №05/06/26-ВТ від 05.06.2026 р.; копію Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги №05/06/26-ВТ від 05.06.2026 р.; копію Акту наданих послуг №1 від 16.07.2026 р.; копію Акту наданих послуг №2 від 30.07.2026 р.; копію Акту наданих послуг №3 від 01.08.2026 р.; копію платіжної інструкції № 976999125 від 02.07.2026 р.; копію платіжної інструкції № 977034241 від 02.07.2026 р.; копію платіжної інструкції № 994020830 від 01.08.2026 р..

Як вбачається з квитанцій № 976999125 від 02.07.2026, № 977034241 від 02.07.2026 та № 994020830 від 01.08.2026, ОСОБА_3 здійснив оплату за договором про надання правничої допомоги у справі № 308/8259/26 на загальну суму 9 000,00 грн, з яких 7 000,00 грн сплачено відповідно до квитанції № 976999125, 1 000,00 грн - відповідно до квитанції № 977034241 та 1 000,00 грн - відповідно до квитанції № 994020830.

Суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.

Суд вважає, що заявлена сума відшкодування судових витрат, понесених позивачем в суді на правничу допомогу, є неспівмірною зі складністю даної справи.

Зокрема, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, справа в силу вимог закону не є складною, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9000,00 грн є завищеними, оскільки становлять надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, на розгляді в судах різних інстанцій по Україні перебувають аналогічні спори. А тому, враховуючи однотипність справ, наявні підстави для висновку про їх шаблонність, що, своєю чергою, ставить під сумнів витрачання адвокатом значного часу на складання позову.

Ураховуючи принципи співмірності, а також наявність клопотання представника позивача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, суд вважає, що відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді в загальному розмірі 4 000 грн відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

На підтвердження вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із прибуттям представника відповідача до суду, заявник зазначає, що адвокат на виконання договору про надання правничої допомоги здійснила поїздку до м. Ужгорода для участі у судовому засіданні, призначеному на 16.07.2026. Водночас представник відповідача не змогла взяти участь у судовому засіданні у зв`язку із затримкою потяга № 81 «Київ - Ужгород», яка, за твердженням заявника, була зумовлена діями АТ «Укрзалізниця» та балістичним обстрілом у ніч з 15 на 16 липня 2026 року. На підтвердження зазначених обставин заявник посилається на клопотання про відкладення розгляду справи від 16.07.2026, подане до суду в день судового засідання разом із відповідними доказами. При цьому заявник вважає, що, незважаючи на неможливість участі представника у судовому засіданні з незалежних від неї причин, витрати на поїздку були фактично понесені та безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Надано документи, на які заявник посилається як на підтвердження понесення відповідачем витрат на відрядження в розмірі 1500,00 грн., а саме:

- посадковий документ CA6B49DB-F869F294-0001 від 15.07.2026 (відправлення Київ-Пасажирський/призначення Ужгород);

- посадковий документ 2С9В49DB-4С6СЕ291-0001 від 16.07.2026 (відправлення Ужгород /призначення Київ-Пасажирський);

- сповіщення від АТ «Укрзалізниця» від 16.07.2026 року щодо рейсу №081 Київ-Ужгород;

- копію платіжної інструкції № MEM3-56TP-M1PP-AM7H від 13.07.2026 р..

Суд зазначає, що відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України компенсації підлягають лише ті судові витрати, які були необхідними, неминучими, документально підтвердженими та є співмірними із розглядом конкретної справи. Під час вирішення питання про їх розподіл суд повинен оцінити не лише факт їх понесення, а й необхідність таких витрат та наявність правових підстав для їх покладення на іншу сторону.

У даному випадку судове засідання, для участі в якому представник відповідача здійснював поїздку, фактично не відбулося за його участю, жодних процесуальних дій представником відповідача у цьому судовому засіданні не вчинялося, а понесені транспортні витрати стали наслідком обставин, що не залежать від дій позивача та не перебувають із ними у причинно-наслідковому зв`язку.

Відтак покладення на позивача обов`язку компенсувати зазначені витрати суперечило б принципам справедливості та співмірності розподілу судових витрат, оскільки їх виникнення зумовлене обставинами, які не пов`язані з процесуальною поведінкою позивача або розглядом спору по суті.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача витрат, заявлених як витрати на прибуття представника відповідача до суду, у зв`язку з чим у цій частині заява задоволенню не підлягає.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог тому суд вважає, що оскільки позивач за подання позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 141, 263-265, 272-279, 430 Цивільного процесуального кодексу України та ст. ст. 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Лешанич Лесі Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 7 500,00 (сім тисяч п`ятсот) гривень, 00, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви, 03 червня 2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області В.І. Бедьо