Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №304/892/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/892/26 Провадження № 2/304/849/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 серпня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Кибза М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

11 травня 2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що 16 травня 2020 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб, який був зареєстрований у Перечинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом № 24.

Позивачка вказує, що від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею.

Також у позові ОСОБА_1 зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, у них зовсім різні погляди на сімейне життя. Щоденні суперечки з приводу цього призвели до жахливих відносин і вони майже перестали спілкуватися. На неодноразові бажання щось змінити у відносинах все закінчувалося безрезультатно. Та позивачка прийшла до висновку, що надалі так жити вона наміру не має та не бажає, щоб їх син зростав у негативній сімейній атмосфері.

Враховуючи, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки (ст.1 СК України) та зазначає, що на виконання вимог статті 175 Цивільного процесуального кодексу України заходи досудового врегулювання спору проводилися, однак результату не дали, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом, в якому позивачка просить розірвати шлюб, укладений між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 16 травня 2020 року Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 24. Малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на подальше проживання та виховання, позивачка просить залишити при ній (а.с.1-3).

Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 15 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 304/892/26 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце проведення судового розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомлено, проте, 08.06.2026 позивачкою ОСОБА_1 подано до суду письмову заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі, заявлені нею позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд такі задовільнити за наведеними у позові підставами та обґрунтуваннями. Судові витрати зі сторони відповідача просить не стягувати.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно та належним чином, що підтверджується направленням відповідачеві за місцем його реєстрації судових документів поштовим зв`язком АТ «Укрпошта», також доставленими адресату ОСОБА_2 смс-повідомлень на дати судових засідань, призначених на 21.07.2026 року, 07.08.2026 року, проте про причини неявки відповідачем суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки, ним суду не представлено. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, заперечень щодо заявленого ОСОБА_1 позову, відповідачем до теперішнього часу на адресу суду не подано.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалося.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи № 304/892/26, з`ясувавши всі обставини по вказаній справі, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб 16 травня 2020 року, який був зареєстрований Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 24, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , оригінал якого є в матеріалах справи (а.с.7).

Від спільного подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.08.2021 року (а.с.8).

Подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного, та фактичне припинення шлюбних відносин, у зв`язку з чим позивачка звертається до суду з даним позовом про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ст.ст.104 ч.2, 105 ч.3, 110 ч.1 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд приходить до висновку, що дана сім`я розпалася остаточно та будь-яких підстав до її збереження судом не встановлено та відповідачем в судовому засіданні не доведено.

Крім того, оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням її до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Примушування до шлюбу не допускається, відповідно до приписів статті 24 СК України. А тому, подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу між сторонами суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, відсутність відзиву (заперечень проти позову) зі сторони відповідача, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, та як зазначено у позові, мешкають окремо, отже будь-яких підстав до збереження сім`ї судом не встановлено та відповідачем в ході розгляду справи не доведено, отже формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивачки та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення, тому суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їх малолітньої дитини.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 в частині розірвання шлюбу.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про залишення малолітньої дитини ОСОБА_4 після розірвання шлюбу на проживання із матір`ю, суд зазначає наступне.

Порядок визнання місця проживання фізичної особи передбачений ст.29 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 зазначено, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

За загальним правилом, за відсутністю спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком, одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Проте, судом під час розгляду даної справи не вирішується питання про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Таким чином, оскільки в ході розгляду даної справи не встановлено наявності спору між подружжям щодо визначення місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній знаходиться на проживанні із матір`ю ОСОБА_1 , що відповідачем не оспорено, відтак суд приходить до висновку, що після розірвання шлюбу малолітнього сина слід залишити проживати разом з позивачкою.

Одночасно суд звертає увагу на те, що залишення малолітніх дітей подружжя проживати разом із матір`ю не свідчить про те, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини, оскільки суд лише констатував, з ким залишаються проживати малолітні діти після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому їх місце проживання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21 (провадження № 61-5775св22).

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у разі задоволення судом позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по даній справі складаються з судового збору, сплаченого позивачкою ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду, в сумі 1331,20 грн., що підтверджується копією квитанції, яка є в матеріалах справи /а.с.10/. Натомість, враховуючи що позивачем не заявлено вимог про відшкодування понесених нею судових витрат за рахунок відповідача у даній справі, що вбачається з позиції позивачки, викладеної у поданій 08.06.2026 до суду заяві, та просить судові витрати по сплаті судового збору залишити за нею, тому відповідно до приписів ст.13 ЦПК України питання відшкодування судових витрат у даній справі, судом не вирішується.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 12,13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 24, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 16 травня 2020 року Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис № 24.

Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу - залишити без змін « ОСОБА_6 ».

Малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Копію рішення направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, для відома.

Заочне рішення може бути переглянуто Перечинським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено – 07.08.2026 року.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО