Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №304/1238/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону

Дата: 05 серпня 2026 р.

Справа: №304/1238/26

Суддя: Ганько І. І.

Справа № 304/1238/26 Провадження № 3/304/537/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бровари Київської області, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, учасника бойових дій, громадянина України,

за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 005544Е від 13 червня 2026 року, того ж дня о 23.25 год був виявлений та затриманий ОСОБА_1 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на околиці населеного пункту Новоселиця в межах прикордонної смуги прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 202 прикордонного знаку на відстані 7 000 м до державного кордону України за здійснення злісної непокори законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, а саме на неодноразово повторену вимогу надати документи вдався до втечі, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Зазначені дії ОСОБА_1 помічником начальника відділу ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП як злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак його представник – адвокат Рокітянський В.В. у судовому засіданні доводив невинуватість свого підзахисного та надав ряд доказів з цього приводу, а також письмове заперечення, в якому просив закрити провадження у справі через відсутність складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказував, що протокол складено з порушенням вимог КУпАП, обставини викладені у такому не відповідають обставинам справи, а дії ОСОБА_1 не утворюють складу адміністративного правопорушення. Так, 13 червня 2026 року о 20.30 год був зупинений та затриманий працівниками прикордонної служби, однак таке затримання мало місце на центральній дорозі сполученням Ужгород – Львів на КПП села Мирча Великоберезнянського району, після чого його було доставлено до прикордонного загону у селищі Великий Березний. При цьому, виходячи з письмових пояснень ОСОБА_1 , він о 20.30 год їхав додому до міста Бровари на власному транспортному засобі марки «Ауді» по трасі сполученням Ужгород – Львів та по дорозі був зупинений і на КПП у селі Оноківці, і у місті Перечин, де він надавав відповідні документи, що посвідчують особу та рухався далі; у селі Новоселиця працівники прикордонної служби його не зупиняли та будь-яких вимог до надання документів не пред`являли. За таких обставин захисник вважає, що виклад фактичних обставин викладений у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності від 13 червня 2026 року не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується іншими матеріалами, в тому числі матеріалами кримінального провадження № 120260710700000059 від 14 червня 2026 року за ч. 3 ст. 332 КК України. Крім цього звертав увагу суду на те, що згідно з протоколом ОСОБА_1 нібито вчинив інкриміноване йому правопорушення 13 червня 2026 року о 23.25 год, тоді як згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , останній ніс службу у прикордонному наряді «Група реагування» 13 червня 2026 року у період з 08.00 по 20.00 год, а відтак ОСОБА_1 навіть теоретично не міг виконувати законні вимоги вказаного працівника прикордонної служби. Всі наведені обставини підтверджує доказами, які просив долучити до матеріалів справи.

Заслухавши його пояснення, вивчивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Частина 1 статті 185-10 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морський) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог чи розпоряджень військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України при виконанні ними службових обов`язків, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Тобто слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

Відповідно до ст. 185-10 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника Державної прикордонної служби України.

Отже непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 005544Е, 13 червня 2026 року о 23.25 год «був виявлений та затриманий ОСОБА_1 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на околиці населеного пункту Новоселиця в межах прикордонної смуги прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 202 прикордонного знаку на відстані 7 000 м до державного кордону України за здійснення злісної непокори законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, а саме на неодноразово повторену вимогу надати документи вдався до втечі».

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що у ньому, в порушення вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, чітко не сформульовано суть вчиненого правопорушення відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, а також не зазначено вимоги якого саме працівника (працівників) прикордонної служби не виконав ОСОБА_1 , та які повноваження мав такий працівник.

Матеріали справи не містять письмових доказів про те, який саме працівник прикордонної служби у вказані у протоколі про адміністративне правопорушення місці і часі перебував при виконанні ним своїх службових обов`язків; про це відсутні відомості й у протоколі, в тому числі й формулюванні суті адміністративного правопорушення.

Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП.

Крім того викладені у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення обставини не підтверджено іншими належними та допустимими доказами.

Так, протокол про адміністративне затримання від 13 червня 2026 року, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 14 червня 2026 року (за яким було вилучено паспорт громадянина України та ланцюжок сірого кольору), а також копії паспорту громадянина України, рапорт начальника ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_4 від 13 червня 2026 року та Схема затримання громадянина України, за своїм змістом лише фіксують факт проведення процесуальних дій та встановлення особи, однак не містять жодних відомостей щодо пред`явлення ОСОБА_1 законної вимоги військовослужбовцем ДПС України, її змісту, форми, часу оголошення.

Окрім цього суддя враховує надані захисником пояснення та письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких вони серед іншого вказували на те, що по дорозі прямування додому до міста Бровари по трасі Ужгород – Львів ОСОБА_1 двічі зупиняли і він надав для огляду відповідні документи, а на прикордонному пості у селі Новоселиця його взагалі не зупиняли, ніяких вимог не пред`являли. Поблизу села Мирча Великоберезнянського району Закарпатської області по дорозі ОСОБА_1 «підрізав» транспортний засіб марки «Дастер», білого кольору, створивши тим самим аварійну ситуацію, з якого вийшли невідомі особи у цивільній формі, які підійшли до нього та попросили документи, які він надав. Зважаючи на те, що особи були у цивільній формі, він здійснив виклик на лінію «102», однак вказані особи такий виклик припинили, вилучили мобільний телефон, а його затримали та, без будь-яких пояснень, відвезли на прикордонну заставу. Тобто обставини викладені у протоколі не відповідають дійсності.

Вказане також підтверджується й протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 15 червня 2026 року, який, згідно з матеріалами справи (протоколу про адміністративне затримання та рапорту), нібито затримував ОСОБА_1 , з якого дійсно видно, що вказана службова особа виконувала наказ на охорону державного кордону у прикордонному наряді «Група реагування» у період з 08.00 по 20.00 год 13 червня 2026 року, тоді як зміст протоколу та додані матеріали описують події, що мали місце о 23.25 год того ж дня.

За таких обставин всі перераховані вище доводи у своїй сукупності, дають суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно здійснив злісну непокору законній вимозі працівників Державної прикордонної служби України під час виконання ними службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об`єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні.

Суд визнає вищенаведені докази належними та допустимими в процесі доказування, оскільки такі здобуті уповноваженими особами, у спосіб та у порядку визначеному законом і безпосередньо стосуються обставин правопорушення.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.

З урахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 247, 278-280, 283, 285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Ганько І. І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua