Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №303/7694/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/7694/25

2/303/2916/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Позов мотивований тим, що 06.07.2025 року близько о 16 год. 00 хв., перебуваючи на сходинковій площадці біля квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, завдав один удар кулаком правої руки в область обличчя. У результаті чого, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень.

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2025 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Внаслідок дій відповідача позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду. Щодо матеріальної шкоди, то позивач зазначає це медичне обстеження, лікування, транспортні витрати, а також можливі витрати на відновлення здоров`я в майбутньому. Вартість матеріальної шкоди позивач зазначає у розмірі 20 000 гривень, однак надати підтверджуючих доказів заявленого розміру матеріальної шкоди, позивач не має можливості.

Щодо отримання моральної шкоди то позивач зазначає, що внаслідок побиття вона пережила сильний фізичний біль, психологічний стрес, страх, приниження та емоційне страждання. Моральна шкода проявляється в душевних стражданнях, порушенні нормального способу життя, погіршенні відносин з рідними через постійний біль і дискомфорт. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 80 000 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі і вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав.

Суд, вивчивши позовну заяву, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу(групи доказів).

Судом встановлено, що вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Із вироку слідує, що 06.07.2025 року близько о 16 год. 00 хв., перебуваючи на сходинковій площадці біля квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, завдав один удар кулаком правої руки в область обличчя. У результаті чого, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень (ва.с. 12, 13).

До позовної заяви позивач ОСОБА_1 додала наступні докази:

- направлення на консультацію, ренгенонологічне дослідження до «заключення експерта» («Акту») №139/25 від 08.07.2025 року;

- Консультацію невролога від 08.07.2025 року;

- Консультацію лора від 08.07.2025 року;

- роздруківки з монітору вебсайта Мед-Сервіс, аптеки Подорожник, АНЦ.

Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивач не надала суду жодного доказу про завдання їй матеріальної шкоди, а відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити, саме з підстав недоведеності.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншиму шкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди та відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, особі завжди призначається компенсація за порушення прав людини.

З роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із відповідними змінами) вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 30 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що особі, яка має право на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства, моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та непов`язана з їх розміром. Порядок відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих унаслідок домашнього насильства, визначається Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачки у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованою вимогу про відшкодування позивачці компенсації за завдану моральну шкоду, оскільки діями відповідача ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду, яка полягала у спричиненні ОСОБА_1 душевних страждань, яких вона зазнала в результаті неправомірної протиправної поведінки відповідача відносно неї, що встановлено вироком суду.

Разом з тим, позивачкою не доведено належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності доказами завдання їй моральної шкоди саме в сумі 80 000 гривень.

При цьому, суд враховує, що моральну шкоду зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Виходячи із принципів рівності, поміркованості, розумності та справедливості, а також враховуючи положення чинного законодавства про те, що розмір на відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення позивача і не повинен призводити до її збагачення, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, ст.1166 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завданої кримінальним правопорушенням (проступком) у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави – 266 (двісті шістдесят шість) гривень 24 копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 07.08.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір