Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №936/849/26 — Воловецький районний суд Закарпатської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 936/849/26

Провадження № 1-кп/936/124/2026

07.08.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

та обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Воловець в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Верб`яж Воловецького району Закарпатської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, в силу вимог ст.89 КК України раніше не судимого, військовослужбовця ВЧ- НОМЕР_1 у званні головний сержант, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

головний сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України на посаді командира відділення керованого мінування першого інженерно-саперного взводу інженерно - саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через особисту недисциплінованість, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу безпосереднього командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану 01.06.2025 не повернувся на службу після закінчення терміну відпустки за станом здоров`я до пункту дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , проводячи час на власний розсуд, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, та був відсутній у підрозділі військової частини НОМЕР_1 до 27.05.2026, коли був виявлений працівниками ГРПП відділення поліції №2 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області по місцю свого проживання у АДРЕСА_1 .

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та фактичні обставини справи не оспорював, зокрема пояснив, що дійсно не перебував починаючи з 01.06.2025 року у військовій частині, натомість не переховувався та перебував за своїм місцем проживання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 просила не карати обвинуваченого суворо та призначити нижню межу покарання, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасникам судового провадження роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши покази обвинуваченого, дослідивши характеризуючі особу обвинуваченого докази, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та тому його дії правильно кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК України.

Згідно обвинувального акту, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , зазначено активне сприяння розкриттю злочину.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом.

Отже, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. Визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.

Дана позиція суду узгоджується з висновками ВС від 07.04.2021 року у справі №263/15605/17.

Суду в порядку ст. 91 ч.1 п.4, 92 КПК України не надано доказів активного сприяння обвинуваченим у розкритті злочину.

За таких обставин, суд вважає, що обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, по справі не встановлено.

Крім того, згідно обвинувального акту, обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , зазначено вчинення злочину в умовах воєнного стану. Однак, дана обставина врахована диспозицією ч.5 ст.407 КК України як кваліфікуючою ознакою, а тому не може бути повторно взята до уваги.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (тяжкий злочин, вчинений в умовах воєнного стану), думку прокурора щодо міри покарання, особу обвинуваченого, котрий вину визнав, за місцем проживання та несення військової служби характеризується позитивно, розлучений, в силу вимог ст.89 КК України раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає

Згідно ст. 75 КК України відносно осіб, які засуджуються за вчинення злочину, передбаченого ст. 407 КК України, не може бути прийнято рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи наведене, а також, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

За таких обставин, призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, що передбачений санкцією ст.407 ч.5 КК України, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. На думку суду, підстав для призначення більш суворого покарання ОСОБА_5 не має, оскільки призначення обвинуваченим саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований відносно ОСОБА_5 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Зарахувати у строк відбуття покарання перебування ОСОБА_5 під вартою з 30.05.2026 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований відносно ОСОБА_5 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення

Головуючий ОСОБА_1