Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №127/27235/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27235/26

Провадження № 3/127/5295/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Кашпрук Г.М., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 03.08.2026 надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОДВ/605 від 31.07.2026 вбачається, 04.06.2026 близько 13:30 год в м. Вінниця по вул. Євгенія Пікуса, військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та у відповідності до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.06.2026 № 383, виконуючи службові обов`язки у складі групи оповіщення (№ 4) ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах особливого періоду, під час проведення заходів оповіщення, діючи всупереч вимогам законодавства та за відсутності достатніх підстав для застосування спеціального засобу, без необхідності, застосував відносно невстановленого на момент проведення перевірки громадянина аерозольний балончик сльозогінної та дратівної дії (перцевий газ), чим перевищив надані йому службові повноваження, внаслідок чого вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст.172-14 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив фактичні обставини, викладені в протоколі, однак не визнав свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення. Зазначив, що при виконанні службових обов`язків, а саме перевірці військово-облікових документів у громадян в складі групи оповіщення, невідомий сторонній громадянин поводив себе агресивно та зухвало, кинувся у його напрямку, тому його дії були направлені виключно для самозахисту. ОСОБА_1 просив суд врахувати, що факти нападу громадян на членів груп оповіщення є постійним явищем, внаслідок чого військовослужбовці ЗС України, в тому числі і він безпосередньо, раніше неодноразово отримував тілесні ушкодження у вигляді синців, опіків. Відтак, просить суд закрити провадження у даній справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що провадження по справі слід закрити з наступних підстав.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані необхідної оборони, не підлягає адміністративній відповідальності.

Положеннями ст. 19 КУпАП передбачено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, але вчинена в стані необхідної оборони, якщо не було допущено перевищення необхідних меж.

Частиною 1 ст.72-14 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень.

Частиною 2 ст. 172-14 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, здійснюється на засадах суворого додержання законності, що закріплені в Конституції України та ст.2 КУпАП. Уповноважені особи зобов`язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Стаття 280 КУпАП зазначає обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи з`ясовувати всі обставини для прийняття правильного рішення з переліком цих обставин.

До таких обставин відноситься: по-перше, чи було вчинено адміністративне правопорушення у визначенні ст.9 КУпАП, яке повинно містити всі ознаки складу правопорушення, та бути передбачено КУпАП; по-друге, чи винна дана особа в його вчиненні після уважного, повного, всебічного дослідження доказів по справі, ознайомлення з матеріалами справи; по-третє, чи підлягає вона відповідальності; по-четверте, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; по-п`яте, чи заподіяно майнову шкоду; по-шосте, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу; по-сьоме, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Між тим, згідно чинного законодавства усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Так судом було досліджено наявні в матеріалах письмові докази: протокол ОДВ/605 від 31.07.2026, письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших членів групи оповіщення, витяг із наказу від 28.05.2026, відомості про призначення складу груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , журнал інструктажу груп оповіщення від 14.02.2026, журнал видачі та приймання спеціально-технічних засобів фото та відео фіксації (бодікамер), інших технічних засобів та повісток залученому до оповіщення особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_5 , витяг із наказу від 07.01.2026, службову характеристику, а також відеозапис.

В судовому засіданні за результатом огляду відеозапису із бодікамер встановлено, що в момент, коли військовослужбовці, діючи в межах своїх повноважень та відповідно до проведеного інструктажу, зупинили громадянина для перевірки його військово-облікових даних, останній почав пручатися та намагатись втекти. В цей час до військовослужбовців групи оповіщення, в тому числі і до ОСОБА_1 , підбіг ще один невідомий сторонній громадянин чоловічої статі, який голосно та агресивно кричав на адресу військовослужбовців образи та погрози, при цьому останній безпосередньо намагався вступити у фізичний контакт із військовослужбовцями.

Загальновідомими є численні факти прояву протиправної поведінки громадян України по відношенню до військовослужбовців груп оповіщення ТЦК та СП, внаслідок чого останні отримують фізичні травми, тілесні ушкодження, в тому числі внаслідок яких настає смерть.

Згідно дослідженого відеозапису, саме з метою припинення протиправних дій невідомого громадянина, особу якого безпідставно та непрофесійно не було встановлено посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 в ході складання даних матеріалів, маючи на меті запобігти можливій шкоді життю та здоров`ю своєму та своїх колег, ОСОБА_1 застосував аерозольний балончик із перцевим газом. Після чого, вказаний невідомий громадянин розвернувся, припинив чинити свої протиправні дії та залишив місце подій.

З огляду на те, що особі інкримінується перевищення службових повноважень, для правильного вирішення справи суд вважає за необхідне звернутися до змісту цього поняття та встановити наявність усіх обов`язкових ознак такого діяння.

Суд звертає увагу, що перевищення службових повноважень це умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав і завдають істотної шкоди охоронюваним законом інтересам.

Об`єктивна сторона такого правопорушення характеризується сукупністю трьох обов`язкових ознак:

Діяння активні дії, пов`язані зі службовим становищем, які явно виходять за межі повноважень.

Наслідки істотна шкода або тяжкі наслідки для прав, свобод та інтересів фізичних або юридичних осіб, держави чи суспільства.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Таким чином, судом встановлено, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП, полягає у вчиненні активних дій, зокрема прийнятті рішень, виданні наказів, розпоряджень, тощо. Водночас із матеріалів справи, а також із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він не мав умислу свідомо перевищувати службові повноваження, а його дії були направлені виключно для самозахисту, при цьому, не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував вчинення ОСОБА_1 активних дій, що явно виходили за межі наданих йому службових повноважень, після усунення небезпеки. Тобто, судом не встановлено в діях ОСОБА_1 перевищення меж необхідної оборони, що таким чином виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно чинного законодавства усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

З урахуванням вимог статей 17, 19, 245, 251, 252 КУпАП, ст. 62 Конституції України поза розумним сумнівом не доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо недоведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях останньої, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 172-14, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-14 КУпАП – закрити в зв`язку із відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: