Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №566/569/26 — Млинівський районний суд Рівненської області

справа №566/569/26

провадження № 2/566/642/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі :

одноособово головуючого судді Лободзінського А.С.,

за участю секретаря судового засідання Подолець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Млинівського районного суду Рівненської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 пред`явила в суд позов до ОСОБА_2 , в якому просила змінити розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Турійського районного суду від 10.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18.10.2003 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який рішенням Млинівського районного суду від 23.05.2011 року розірвано. Від шлюбу у них є неповнолітні діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають на її утриманні.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків щодо утримання неповнолітніх дітей, вона змушена була звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 10.02.2015 року з відповідача стягувались аліменти на трьох неповнолітніх дітей. Проте, у зв`язку з досягненням старшими дітьми повноліття, рішення суду виконується лише щодо сина ОСОБА_6 , який на даний час проживає і навчається у Польщі, у розмірі 1/6 частки від доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проживання і навчання сина ОСОБА_6 у Польщі зумовлює значні витрати на його утримання, у зв`язку з чим стягуваних з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частки від його доходів не вистачає.

Просить суд змінити розмір стягнення аліментів, утримуваних з відповідача на підставі рішення Турійського районного суду Волинської області на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 з 1/6 частки на 1/4 частку від доходу відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

22 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому відповідач також навів свої заперечення проти позову, стверджуючи про те, що сплачує добровільно аліменти на сина ОСОБА_8 у розмірі 3500 гривень. Відтак вважає, що стягуваних з нього аліментів на сина ОСОБА_9 у розмірі 1/6 частки вистачатиме для його утримання і у сукупності з аліментами, які він спалчує на сина ОСОБА_8 (3500грн.)відповідатиме 30% від його доходів.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено і постановлено продовжити судовий розгляд.

Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про час, дату і місце судового розгляду, у судове засіданняне з`явились, проте у відповідності до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за обставин, коли сторони навели свої письмові доводи щодо суті спору, а також в силу того, що в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, суд висновує, що їхня неявка не перешкоджає судовому розгляду.

Проаналізувавши надані сторонами та досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.180 СК України, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Відповідно до ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить засвідчена копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с. 10). Ця обставина додатково підтверджується попереднім судовим рішенням про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, а також визнається самим ОСОБА_2 (6,7,23)

Син ОСОБА_5 зареєстрований за місцем проживання матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.6 12), відтак, перебувє на її утриманні . На час звернення позивача з цим позовом до суду, є учнем професійно-технічного училища АДРЕСА_2 Республіки Польща з терміном навчання до 31.08. 2026 року. ( а.с.13-16)

Як вбачається з копії судового рішення Турійського районного суду Волинськолї області від 15.02.2015 року з відповідача стягувались аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини від його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Матеріали справи не містять письмових доказів щодо примусового виконання вищевказаного судового рішення органами ДВС про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 ч. на утримання спільного з позивачем сина ОСОБА_6 . Проте, ця обставина не заперечується самим відповідачем відповідно до письмових пояснень, відображених у його клопотанні ( а.с.23)

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, ст.180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн.

Нормами ч.3 ст.181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Право вимагати зміни розміру аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу і розміру присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим його здійсненням.

Як вбачається з матеріалів справи судове рішення про стягнення аліментів з відповідача було ухвалено 15.02.2015. Після цього майновий стан відповідача ОСОБА_2 змінився, оскільки він почав отримувати грошове забезпечення військовослужбовця з 16.03.2024. (а.с.25 )

Позивач просить суд змінити розмір стягнення аліментів та стягувати із відповідача на утримання сина ОСОБА_7 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позаяк потреби сина ОСОБА_7 у матеріальному забезпеченні зросли у зв`язку з його перебуванням та навчанням у Республіці Польща.

Як встановлено судом, матеріали справи містять відомості надані відповідачем про стягнення з нього ОСОБА_2 аліментів на користь сина ОСОБА_4 до закінчення ним навчання, або до досягнення 23 -х річного віку у розмірі 3 500 гривень щомісячно. Проте, відповідачем не долучено письмових доказів про розмір його доходів, який би підтверджував неспроможність сплачувати також аліменти на утримання сина ОСОБА_10 у розмірі 1/4 частки від доходу. Відтак, його покликання на неспроможність спалачувати аліменти у розмірі 1/4 частки від доходу на утримання сина ОСОБА_7 , не доводяться належними і допустимими доказами.

При цьому суд відмічає, що за загальними нормами, які передбачені Сімейним Кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України, які визначають безпірність стягнення аліментів у найменшому розмірі, розмір аліментів у частці від доходу платника визначається у розмірі: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

З урахуванням наведеного у сукупності та у взаємозв`язку з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд висновує, що сплата відповідачем аліментів на старшого сина ОСОБА_11 у твердій грошовій сумі 3500 грн. та сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 ч. від його доходу, відповідатиме, як обставинам справи, та у своїй сукупності буде наближена до 1/3 частки від доходу відповідача, що узгоджується з нормами матеіального права. Протилежного відповідач належними засобами доказування не довів.

Враховуючи право позивача на зміну способу стягнення аліментів, якнайкращі інтереси дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення, законодавчо встановлений прожитковим мінімумом для дітей, з урахуванням їх потреб, які з віком зростають, та приймаючи до уваги, що матеріальний стан платника аліментів покращився, позаяк розмір його доходів є сталим у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця, керуючись принципом розумності і справедливості, суд вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів на дитину ОСОБА_7 з 1/6 частки до 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий спосіб стягнення і розмір аліментів, на переконання суду, відповідатиме реальним потребам дітей, а також матеріальному становищу сторін у справі.

При цьому суд враховує, що згідно ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Однак, у цій справі, зважаючи на те, що домовленості між позивачем та відповідачем про розмір сплати аліментів не досягнуто, то суд доходить висновку, що між сторонами наявний спір. Відтак позов ОСОБА_1 про спосіб виконання батьком своїх обов`язків щодо утримання їх спільних дітей, підлягає вирішенню у судовому порядку. У цьому ж порядку, слід визначити і розмір стягуваних аліментів у зв`язку зі зміною матеріального стану відповідача.

При цьому, обставин, які б звільняли відповідача від обов`язку по утриманню своїх неповнолітніх дітей, або ж свідчили про неможливість стягнення з нього аліментів у визначений позивачем спосіб та розмір - частці 1/4 від його доходу на сина ОСОБА_9 , судом не встановлено.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, на що звернув увагу в п. 23 Постанови Пленуму № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України від 15.05.2006 року.

Таким чином, визначений даним судовим рішення розмір аліментів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з часу набрання даним рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а її позовні вимоги задоволені в повному обсязі, судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі наведеного, ст.ст. 141, 180, 182, 184, 185, 192 СК України, керуючись ст.ст. 7, 8, 18, 76, 81, 133, 141, 206, 223, 263-265, 273, 354, 367ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити розмір стягнення аліментів, утримуваних із ОСОБА_2 за рішенням Турійського районного суду Волинської області від 10.02.2015 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку), щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) у дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду, шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.

Суддя А.С.Лободзінський