Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №949/1449/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1449/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від чвідділення поліції №1 Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , паспорт Серії НОМЕР_1 , виданий Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області 03.11.1998

за частиною 3 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 07 липня 2026 року Серія ВАД №753104, 11.06.2026 року в с.Озерськ Сарненського району Рівненської області, по вул. Миру громадянка ОСОБА_1 порушила правила вигулювання тварин, а саме здійснила вигул собак породи (дворовий), за межами помешкання, без наявних коротких повідків, намордників що заборонено відповідними правилами утримання тварин у Дубровицькій міській раді №01-209 від 10.02.2025.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надала письмові поясненння, що додані до матеріалів справи.

На розгляд справи до суду ОСОБА_1 не з`явилася, клопотання до суду не надходили, хоча повідомлена належним чином та у встановлений законодавством строки.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що подія, а саме: вигул собак породи (дворовий), яка належить ОСОБА_1 за межами помешкання, без наявних коротких повідків, намордників сталась 07 квітня 2026 року. Тоді, потерпіла, у якої за адресою: АДРЕСА_2 , собаки ОСОБА_1 подавили та з`їли 14 курей, чим завдано збитки на 4700 грн., звернулась до поліції із заявою про вчинення правопорушення. Однак, вона із ОСОБА_1 домовились про відшкодування завданих збитків добровільно. Оскільки, кошти остання не відшкодувала, ОСОБА_2 звернулась до поліції по даному факту повторно 11 червня 2026 року.

Згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно положень ст.221 КУпАП суду підвідомчий розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема передбачених частиною другою статті 154 КУпАП.

В свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» від 15 липня 2021 року № 1684-IX, яким ст.154 КУпАП було викладено у новій редакції, зокрема в ній з`явилась частина третя, не було внесено відповідні зміни до ст.221 КУпАП, а саме доповнення її визначенням того, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених частиною третьою статті 154 КУпАП, підвідомчий суду.

Однак, за умов правової невизначеності та зважаючи на ту обставину, що санкція ч.3 ст.154 КУпАП передбачає накладення стягнення у виді конфіскації тварини, а з врахуванням положень ч.1 ст. 29 КУпАП, згідно яких конфіскація застосовується за рішенням суду, то суд вважає, що розгляд даної справи належить до підвідомчості суду.

Згідно статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 154 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за порушення правил утримання собак і котів, а саме за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), якщо такі дії спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Ця норма носить бланкетний характер, оскільки в наведеній диспозиції відсилає до відповідних правил, котрими врегульовані та встановлені вимоги щодо утримання домашніх тварин, зокрема собак у населених пунктах, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення обов`язково має зазначатися норма (стаття, пункт) законодавчого акта та відповідних правил, котрі регламентують діяльність у названій сфері.

Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV від 21 лютого 2006 рокурегулює відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб тане створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Стаття 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлює, щоутримання в домашніх умовах це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір`я окремого будинку. У свою чергу, домашні тварини собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі, а власниками домашніх тварин визначені фізичні особи, зазначені як власники в ідентифікаційному документі, що супроводжує домашніх тварин під час їх некомерційного переміщення.

За змістом ст. 9 цього Закону, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цьогоЗакону; правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування; особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду; дозволяється утримувати домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Варто зазначити, що органи місцевого самоврядування можуть встановлюватися додаткові вимоги до утримання домашніх тварин у населених пунктах, згідно Методичних рекомендацій з розроблення плану утримання домашніх тварин у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 02.06.2009 року за № 264. У правилах доцільно зазначати методи утримання домашніх тварин, при застосуванні яких, не допускається жорстоке поводження з тваринами відповідно до ст. 18 вказаного Закону, рекомендовано також зазначати правила поведінки осіб, власників домашніх тварин при поводженні з домашніми тваринами, відповідно до ст. 22 вказаного Закону.

Повно й об`єктивно дослідивши обставини адміністративного правопорушення та матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, а її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, доведено повністю, що підтверджується письмовими доказами, які не були спростовані під час судового розгляду, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії Серія ВАД №753104 від 07 липня 2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_2 , фотокопіями з місця події, характеристикою, виданою на ім`я ОСОБА_1 , іншими доказами, що наявні в матеріалах справи.

Згідно із нормою частини 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

З протоколу про адміністративні правопорушення вбачається, що датою вчинення правопорушення, що інкримінується, зазначено 11 червня 2026 року, однак, як встановлено судом із матеріалів справи та згідно з письмовими поясненнями та під час судового розгляду потерпілої ОСОБА_2 , подія відбулась 07 квітня 2026 року.

Отже, на даний час, з дня вчинення правопорушень, минув тримісячний строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення.

На підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Отже, враховуючи те, що на момент розгляду даної справи закінчився тримісячний строк на притягнення до адміністративної відповідальності, то вважаю необхідним справу провадженням закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Керуючись частиною 2 статті 38, пунктом 7 частини 1 статті 247, статтями 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною 3 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду Отупор К.М.