Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №554/7934/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 05.08.2026Справа № 554/7934/26

Провадження № 2/554/4153/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Давидовської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

В травні 2026 року позивачка ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Яресько Н.В. звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх вимог позивач повідомила , що 23.02.2024 року її було прийнято на роботу до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на посаду торгового представника. 10.11.2025 року позивачку було звільнено з посади , відповідно до Наказу №5 , за угодою сторін по п.1 ст.36 КЗпП України, цим же наказом передбачено виплату грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку. Проте, у день звільнення з роботи позивачу не було виплачена заробітну плату у сумі 24544,86 грн. За розглядом скарги позивача Державна служба України з питань праці , після проведеної перевірки підтвердила наявність богу по проведенню розрахунку по сплаті заробітної плати при звільнені на загальну суму 24544,86 грн. Що свідчить про порушення вимог частини першої статті 10 та частини першої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Полтави, від 11 лютого 2026 року ФОП ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності , за порушення ч.1 с.41 КУпАП.

Оскільки відповідач до цього часу не виконав своє зобов`язання, позивачка була змушена звернутися до суду про стягнення з відповідача боргу по невиплаченій зарплатні і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 , заборгованість по заробітній платі, в сумі 24544,86 грн, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 50400,00 грн, за шість місяців з часу звільнення , а загальну суму боргу – 74944,86 грн.

Ухвалою судді від 02.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, її представник адвокат Яресько Н.В. подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі .

Представник відповідача ФОП Барда Віталій Миколайович, який повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явився, жодних заяв, клопотань чи відзиву на позов до суду не подав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення. Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з копією наказу № 5 від 10.11.2025 року позивачку ОСОБА_3 було звільнено з посади , за угодою сторін по п.1 ст.36 КЗпП України, цим же наказом передбачено виплату грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку. Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Полтави, від 11 лютого 2026 року ФОП ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності , за порушення ч.1 с.41 КУпАП. Згідно ч. ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановленні рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 не повернув позивачу грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі 24544,86 грн., а також позивач просить стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку з дня звільнення, з 10.11.2025 року , враховуючи статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» за шість місяців вимушеного прогулу виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 8400,00 грн., загальна сума 50400,00грн. ( середній заробіток 8400,00 х 6 місяців = 50400,00 грн). Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», сама по собі відсутність коштів у роботодавця, відсутність фінансово-господарської діяльності не виключає його відповідальності на підставі статті 117 КЗпП України. Таке ж роз`яснення надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей117,237-1цього кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку та інших обов`язкових платежів з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, прошу суд визначити зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. Прошу визначаючи середній заробіток працівника за час затримки розрахунку, попередньо не відраховувати з його складу ПДФО, а залишити виконання цього обов`язку роботодавцю, оскільки відповідно до ст. 18 Податкового Кодексу України, суди не належать до складу податкових агентів платника податку. Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 94 КЗпП України, обумовлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач покликався на те, що оскільки в день звільнення і до дня звернення до суду з даним позовом заробітна плата не була виплачена в повному розмірі, а відтак відповідач зобов`язаний виплатити заборгованість по заробітній платі, в сумі 24544,86 грн, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 50400,00 грн, за шість місяців з часу звільнення , а загальну суму боргу – 74944,86 грн.

В силу положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівник має право на отримання компенсації.

Порядок нарахування і виплати такої компенсації регулюється нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159.

Компенсація виплачується при затримці виплати заробітної плати за календарний місяць і більше.

Оскільки, розрахунок наданий позивачем, відповідачем не спростовано та не надано іншого розрахунку чи доказів відсутності заборгованості, а тому такий взято судом до уваги.

Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За таких обставин, суд вважає, що права та інтереси позивача були порушенні відповідачем, позовні вимоги знайшли підтвердження у судовому засіданні, тому з ФОП ОСОБА_2 стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, в сумі 24544,86 грн, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 50400,00 грн, за шість місяців з часу звільнення , а загальну суму боргу – 74944,86 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, на користь держави .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-289, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, в сумі 24544,86 грн, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 50400,00 грн, за шість місяців з часу звільнення , а загальну суму боргу – 74944,86 грн.

Стягнути із ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 1987 року народження, АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 і.п.н. НОМЕР_2 , АДРЕСА_2

Суддя М.О. Материнко