Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №141/574/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/574/26

Провадження №3/141/181/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року с-ще Оратів

Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Климчук Сергій Васильович, розглянувши матеріали, що надійшли з СПД № 1 відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом календарного року не притягувалась,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

У С Т А Н О В И В :

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 148097 від 18.07.2026, складеного інспектором ЮП ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ст. л-нтом поліції Поліщученком В.В., 18 липня 2026 року було встановлено, що гр. ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки по вихованню своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 08.07.2026 приблизно о 15:00 год взяла з домашньої аптечки 14 (чотирнадцять) таблеток та випила їх, внаслідок чого отримала отруєння таблетками та була доставлена до реанімаційного відділення КНП «Вінницька обласна дитяча лікарня ВОР».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП – ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання малолітньої дитини.

05.08.2026 до суду надійшло клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Т. Скічко від 05.08.2026 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, адвокат Т. Скічко зазначає, що, як убачається з матеріалів справи № 141/574/26, підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 148097 від 18.07.2026 стало те, що донька ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08.07.2026 приблизно о 17 год випила 14 таблеток карбамазепіну та аспірину після конфлікту із подружками та хлопцем, внаслідок чого її стан здоров`я погіршився, вона відчула слабкість, хитку ходу та головокружіння, що було помічено її батьками, котрі в подальшому негайно доставили дитину в найближчий заклад охорони здоров`я, а саме у приймальне відділення КНП «Оратівська ЛПЛ», та, в подальшому, до КНП «Вінницька обласна дитяча лікарня ВОР» для стабілізації стану.

Однак, адвокат Скічко Т.В. вказує, що надані органом національної поліції на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення докази, а саме пояснення та виписка із медичної картки хворого є сумнівними і недостатніми для визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Зокрема, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Однак, викладена в протоколі суть адміністративного правопорушення не відповідає вимогам диспозиції ч.1 ст. 184 КУпАП, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення адміністративного правопорушення не ґрунтуються на вимогах закону.

Зокрема, аналіз рапорту ст. слідчого СВ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Ірини Уманської від 09.07.2026 щодо проведення моніторингу відкритих профілів ОСОБА_2 в соціальних мережах встановлює відсутність фотографій, відеоматеріалів, текстових повідомлень, статусів, цитат, символіки або інших матеріалів, які б прямо чи опосередковано свідчили про схильність дитини до вчинення самогубства, самоушкодження, перебування у тривалому депресивному стані або висловлення намірів щодо позбавлення себе життя, будь-яких публікацій із висловлюванням про безнадійність, втрату сенсу життя, бажання померти, прощальних повідомлень, натяків на підготовку суїциду чи інших ознак, які відповідно до загальновідомих критеріїв, можуть розцінюватись як передумови суїцидальної поведінки, будь-яких фотоматеріали або відеозаписи, що містили б сцени насильства, само ушкодження, демонстрацію небезпечних предметів чи інший контент подібного характеру.

Загальний зміст опублікованих матеріалів носить звичайний побутовий характер та стосується повсякденного життя, навчання, відпочинку, спілкування з друзями та інших загальноприйнятих аспектів життя дівчинки. Будь-яких ознак, які б могли свідчити про існування в соціальних мережах причин або передумов, що безпосередньо пов`язані зі спробою самогубства, під час проведення моніторингу не встановлено.

Також у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про те, яким саме чином мати ухиляється від виконання своїх обов`язків.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів законності свідомого та умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання свої батьківських обов`язків, що є ключовою передумовою для виникнення будь-яких подальших обов`язків.

Таким чином, адвокат Скічко Т.В. вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, відтак просить суд провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю (недоведеністю) в її діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні 07.08.2026 ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не визнала та суду пояснила, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо забезпечення необхідних умов виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначила, що, коли помітила погіршення самопочуття своєї доньки, негайно з чоловіком доставили її в найближчий заклад охорони здоров`я, де доньці було надано медичну допомогу.

Адвокат Скічко Т.В. подане клопотання від 05.08.2026 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення також підтримала у повному обсязі з мотивів та підстав, викладених у клопотанні, просила суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її представника адвоката Скічко Т.В., розглянувши клопотання від 05.08.2026 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та матеріали справи № 141/574/26, доходить наступних висновків.

Частиною 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У ст. 251КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обстави справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Таке ухилення може полягати в різних формах як навмисних дій, так і бездіяльності у виконанні батьківських обов`язків щодо дитини, визначені законом.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Суб`єктом правопорушень є батьки малолітніх та/або неповнолітніх дітей або особи, що їх замінюють.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Згідно з положеннями ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження N 61-1344св20) зазначено, що "ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме свідоме невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством.

Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 148097 від 18.07.2026; інформації про реєстрацію події ЄО № 3415 від 09.07.2026, ЄО № 3411 від 09.07.2026 та ЄО № 3409 від 09.07.2026; рапорт ст. слідчого СВ ВП № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції І. Уманської від 09.07.2026; скріншоти фото з соціальних мережах профілю малолітньої ОСОБА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_2 від 18.07.2026, опитаної в присутності матері ОСОБА_1 , ОСОБА_3 від 08.07.2026, опитаної в присутності матері ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від 08.07.2026, опитаної в присутної матері ОСОБА_6 , а також письмові пояснення ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 08.07.2026; виписку із медичної карти КНП «Вінницька обласна дитяча лікарня ВОР» амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 № 10070, згідно якої діагноз ОСОБА_2 – гостра реакція на стрес, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи № 141/574/26 та з пояснень, наданих ОСОБА_1 , 08.07.2026 приблизно о 17:00 год, коли вона прийшла з роботи додому, її донька ОСОБА_2 лежала на ліжку та повідомила, що у неї болить голова. ОСОБА_1 дала їй таблетку від головної болі, та донька заснула. Однак в подальшому, того ж дня приблизно о 20 год, вона, побачивши, що стан здоров`я доньки не покращився, одразу з чоловіком завезли доньку на приймальне відділення швидкої допомоги у найближчий заклад охорони здоров`я.

Таким чином, судом установлено, що малолітню ОСОБА_2 невідкладно було доставлено батьками до закладу охорони здоров`я, де дитині надано необхідну медичну допомогу, що свідчить про належну турботу матері про стан здоров`я дитини та відповідальне ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Під час розгляду справи судом установлено, що зазначена подія носить характер нещасного випадку. Дії (бездіяльність) матері не містять ознак умисного або необережного ухилення від виконання передбачених законом батьківських обов`язків, а також відсутні об`єктивні дані, що свідчать про систематичність, умисність або недбалість у виконанні батьківських обов`язків.

Суд зауважує, що факт отруєння дитини медичними препаратами не є результатом неналежного виконання батьківських обов`язків. Така подія повинна розцінюватись як нещасний випадок, а не як адміністративне правопорушення.

Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.

З огляду на викладене, протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 148097 від 18.07.2026 та додані до нього матеріали є неналежними доказами у справі та не можуть бути прийняті судом.

При цьому, жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, саме у формі умислу, що є кваліфікуючою ознакою вказаної норми, суду не надано та матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи.

Разом з тим, суд зазначає на невідповідність у цитуванні та посиланні на норми Сімейного кодкеусу України особою, яка склада протокол про адміністравтине правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 148097 від 18.07.2026 зазначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її психологічний та емоційний стан.

Натомість, суд констатує, що у ст. 150 СК України чітко визначено основні обов`язки батьків щодо виховання, розвитку та захисту прав дитини. Зокрема у ч. 2 ст. 150 СК Українеем зазначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

При цьому, суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Принагідно суд звертає увагу ОСОБА_1 на неухильне дотримання вимог ст. 150 СК України щодо виховання своєї малолітньої доньки.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р., адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто неузгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом"(рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Irelandv. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , а саме відсутності належних доказів, які б засвідчували факт умисного невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд доходить висновку, що матеріалами справи № 141/574/26 не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому провадження в справі № 141/574/26 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі № 141/574/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в її діях об`єктивно підтвердженого складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя С.В. Климчук