Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №930/3053/25 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/3053/25

Провадження № 2/930/456/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання – Андрущак Л.П.

учасників справи: позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права на звершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом , -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права на звершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина. До складу якої входить, зокрема, земельна ділянка площею 1,0000 га, розташована за межами села Забужжя на території Брацлавської селищної ради Тульчинського (Немирівського) району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства, що була надана їй як працівнику соціальної сфери.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 06 липня 2018 року секретарем виконавчого комітету Вишковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області за р.№ 28, відповідно до якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось та все те, що буде належати їй на день її смерті, а також належні їй майнові права на час смерті, заповіла ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 - єдина спадкоємиця за заповітом на майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає.

Вона повністю прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, у встановлені законом строки, приватному нотаріусу Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан В.І., на підставі якої нотаріусом було заведено спадкову справу за № 85/2024.

16.09.2025 року нотаріусом мені було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,8717 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебувала у власності спадкодавця ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 розпочала процедуру безоплатної приватизації земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0523082000:01:001:0560, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Забужжя на території Брацлавської селищної ради. Однак, не встигла оформити та зареєструвати право власності на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою оформлення спадщини за заповітом на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 0523082000:01:001:0560, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Брацлавської селищної ради Тульчинського (Немирівського) району Вінницької області, вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу її свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, 29 листопада 2025 року Постановою приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан В.І. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 0523082000:01:001:0560, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Брацлавської селищної ради Тульчинського (Немирівського) району Вінницької області, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку через незавершену процедуру приватизації вищезазначеної земельної ділянки.

Крім цього, з метою завершення процедури приватизації спадкової земельної ділянки, у жовтні 2025 року вона звернулась із заявою до відповідача Брацлавської селищної ради.

Однак, їй було відмовлено, оскільки на період дії воєнного стану в Україні безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. До того ж відсутні документи, які підтверджують її право як спадкоємця на успадкування майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 - земельної ділянки 1,0000 га, кадастровий номер 0523082000:01:001:0560, приватизація якої не завершена. За таких обставин, Брацлавська селищна рада не може прийняти рішення щодо завершення приватизації вказаної земельної ділянки та надання її у власність спадкоємцю. Вирішити дане питання можливо лише в судовому порядку.

Таким чином, у зв`язку із відмовою нотаріуса вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права на земельну ділянку нотаріально, а у зв`язку з відмовою відповідача Брацлавської селищної ради - вона позбавлена можливості завершити розпочату спадкодавицею ОСОБА_3 процедуру приватизації земельної ділянки. Тому змушена звернутись до суду з даним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовую наступним.

Рішенням 3 сесії 24 скликання Вишковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 19 липня 2002 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок працівникам соціальної сфери» моїй матері, ОСОБА_3 , як працівнику соціальної сфери було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 1,0 га, яка раніше була надана їй у користування.

Рішенням № 262 10 сесії 8 скликання Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області від 28.04.2021 р. ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,00 га за межами с. Забужжя Немирівського району Вінницької області.

У 2021 році на замовлення ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_4 було виготовлено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) гр. ОСОБА_3 за межами населеного пункту на території Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області».

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру від 18.11.2021 року № НВ- 0522984272021, земельна ділянка площею 1,0000 га за цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: Брацлавська селищна рада Немирівський район Вінницька область, - сформована та зареєстрована 18.11.2021 р. Відділом у Немирівському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 18.08.2021, виготовленого ФОП ОСОБА_4 , та їй присвоєно кадастровий номер 0523082000:01:001:0560.

У січні 2022 року ОСОБА_3 подала заяву до Брацлавської селищної ради з відповідним пакетом документів, надавши у тому числі й оригінальний примірник «Проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 за межами населеного пункту на території Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області», у якій просила затвердити вищезазначений Проект землеустрою та передати їй у власність земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 0523082000:01:001:0560, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Брацлавської селищної ради.

24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України №2Ю2-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Дія воєнного стану в Україні була неодноразово була продовжена Указами Президента України, та діє до цього часу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Отже, право на приватизацію земельної ділянки 1,0000 га ОСОБА_3 розпочала у встановленому законом порядку, проте не завершила процес приватизації у зв`язку зі своєю смертю. Право на завершення приватизації відповідно до чинного законодавства та судової практики у таких правовідносинах перейшло до неї, ОСОБА_1 , оскільки вона є єдиною спадкоємицею першої черги за законом та за заповітом і прийняла спадщину, а отже, прийняла у порядку спадкування за заповітом право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку її мати ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпочала за життя у встановленому законом порядку та не завершила у зв`язку зі смертю.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої - п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

У статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

У частині першій статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, (частина шоста статті 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, (частина сьома статті 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України)..

Згідно з частинами десятою-дванадцятою статті 118 ЗК України, заява про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, документація із землеустрою реєструються в день надходження до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, та розглядаються у порядку черговості їх надходження. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

Разом із тим, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.11.2022 у справі № 692/769/21, від 08 грудня 2022 року у справі № 692/768/21 та від 19.06.2024 у справі №570/43034/20.

Отже, право на приватизацію земельної ділянки її мати ОСОБА_3 розпочала у встановленому законом порядку, проте не завершила процес приватизації у зв`язку зі своєю смертю.

Право на завершення приватизації відповідно до чинного законодавства та судової практики у таких правовідносинах переходить до спадкоємців ОСОБА_3 , тобто перейшло до мене (позивача), яка є єдиним спадкоємцем за законом та за заповітом і прийняла спадщину, а отже, прийняла у порядку спадкування за заповітом право на завершення приватизації земельної ділянки площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Брацлавської селищної ради, розпочатої та незавершеної спадкодавцем ОСОБА_3 .

Оскільки вона, ОСОБА_1 , є спадкоємцем після смерті матері, то вважається, що вона (позивач) набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцю, на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України. До складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавиця ОСОБА_3 розпочала за життя у встановленому законом порядку та не завершила у зв`язку зі смертю.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як роз`яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ускова С.Е. позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача Брацлавської селищної ради в судове засідання не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Відповідач не заперечує проти винесення судом рішення по даній справі на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Постановою приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Мовчан В.І. від 29.11.2025 року позивачу, яка є єдиним спадкоємцем за законом, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо земельної ділянки площею 1,0000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства в селі Забужжя на території Брацлавської селищної ради Тульчинського (Немирівського) району Вінницької області, у зв`язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Разом з цим, у матеріалах справи міститься рішення Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області від 28 квітня 2021 року № 262І про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,00 га за межами с. Забужжя Немирівського району Вінницької області.

Таким чином, судом встановлено, що спадкодавцем ОСОБА_3 розпочато, але не завершено процедуру приватизації земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 0523082000:01:001:0560.

Оскільки процедура приватизації не завершена, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Як наслідок, позивач не може оформити спадкові права, на земельну ділянку шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, хоча належним чином прийняла спадщину.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України,до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом "а" частини третьої статті 152 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання (частина шоста статті 118 ЗК України).

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (частина сьома статті 118 ЗК України).

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина восьма статті 118 ЗК України).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1розділу X "Перехідні положення" ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на наведені норми закону, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцю у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17 від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Матеріалами справи встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя розпочала процедуру безоплатної приватизації земельної ділянки у встановленому законом порядку, проте не завершив процес приватизації у зв`язку зі смертю.

Право на завершення приватизації відповідно до чинного законодавства та судової практики у таких правовідносинах, переходить до спадкоємця, тобто перейшло до позивачки, яка є спадкоємцем за заповітом і прийняла спадщину, а отже прийняла у порядку спадкування право на завершення приватизації спірної земельної ділянки, розпочатої та незавершеної спадкодавцем.

Оскільки, позивачка є спадкоємцем за заповітом і прийняла спадщину, вважається, що вона набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали спадкодавцю, на підставі статей 1258, 1261 та 1268 ЦК України. До складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю.

З урахуванням встановлених обставин, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстави для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 692/769/21 (провадження № 61-6245св22).

Керуючись ст.ст. 259,264-265,268,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права на звершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення процедури приватизації земельної ділянки та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523082000:01:001:0560, яка розашована за межами населеного пункту на території Брацлавської селищної ради Тульчинського (колишнього Немирівського) району Вінницької області.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Немирівського

районного суду: С.М.Науменко