Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №135/1185/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1185/26

Провадження № 1-кп/135/169/26

ВИРОК

Іменем України

07.08.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026020240000106, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ладижин Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, військовозобов`язаного, з базовою середньою освітою, не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи відповідно до постанови Гайсинського районного суду Вінницької області від 28.01.2026, що набрала законної сили 09.02.2026, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та притягнутим до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу, умисно та систематично, достовірно знаючи про наявність даного рішення суду, та будучи ознайомлений із ним, з метою його невиконання в частині позбавлення права керування транспортними засобами маючи реальну можливість його виконання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, з метою невиконання постанови суду, що набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, повторно керував транспортним засобом.

Так, 05.03.2026 о 18 год. 23 хв. ОСОБА_4 перебував в с.Богданівка Тульчинського району Вінницької області та керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_1 . За вказані дії, постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.04.2026 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, 06.03.2026 о 12 год 10 хв, ОСОБА_4 перебував по вул. Хлібозаводська в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області та керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063» державний номерний знак НОМЕР_1 . За вказані дії, постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 02.04.2026 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Гайсинського районного суду Вінницької області від 28.01.2026, яка набрала законної сили 09.02.2026 та якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років, маючи реальну можливість її виконувати, діючи умисно, 05.03.2026 та 06.03.2026 керував транспортним засобом, чим умисно не виконав зазначену постанову суду в частині позбавлення його права керування транспортними засобами.

Продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу, спрямованого на невиконання судових рішень у частині позбавлення його права керування транспортними засобами, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Гайсинського районного суду Вінницької області від 28.01.2026, постанови Ладижинського міського суду Вінницької області від 02.04.2026 та постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 23.04.2026, які набрали законної сили та якими його позбавлено права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконувати, діючи умисно, 28.05.2026 знову керував у м. Ладижин транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 2104 державний номерний знак НОМЕР_2 , чим умисно не виконав зазначені постанови судів у частині позбавлення його права керування транспортними засобами.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. Суду показав, що він був притягнутий до адміністративної відповідальності в січні 2026 року Гайсинським районним судом. Із постановою суду був ознайомлений, знає, що йому дали покарання штраф із позбавлення права керування транспортними засобами. Знав також про розгляд справи щодо нього Тульчинським районним судом, був на засіданні суду, знає про винесене судом рішення. Із змістом рішення Ладижинського міського суду щодо нього також ознайомлений. Вказав, що в травні 2026 року він вирішив переїхати із виробничого комплексу ВК ВК до бази складу будівельних матеріалів в м. Ладижин. Поїхав за кермом автомобілем товариша Ваз2104 д.н.з. НОМЕР_3 з комплексу ВК ВК, що розташований біля с.Оляниця, проїхав біля переробного комплексу МХП по вул. Хлібозаводській, повернув ліворуч перед залізничним переїздом. Ззаду до нього під`їхали працівники поліції і зупинили його автомобіль. Вказав, що не виконував судові рішення, бо потрібно було заробляти кошти на прожиття, проживає сім`єю із жінкою, мають малолітню дитину. Зазначив, що розкаюється у вчиненому, запевнив, що більше так не чинитиме.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними, за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин, із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі та обмежившись лише допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.382 КК України, а саме, умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винного, який раніше притягувався о кримінальної відповідальності, на час вчинення злочину не має судимості, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, керуючи автомобілем, те, що за місцем проживання компрометуючі матеріали органу місцевого самоврядування відсутні. Обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення і те, що обвинувачений беззастережно визнав свою провину тазасудив свої дії, враховуючи наявні відомості про його матеріальний стан, неодноразові накладення штрафів за вчинення адміністративних правопорушень, які не сплачено, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі в розмірі ближчому до мінімального, при цьому суд не вважає достатнім покарання у виді штрафу, визначене санкцією ч. 1 ст. 382 КК України.

В даному конкретному випадку суд вважає за можливе виправлення останнього в умовах без ізоляції від суспільства, а відтак знаходить правові підстави для його звільнення від відбування вказаного покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України, застосувавши іспитовий строк, враховуючи обставини справи й особу обвинуваченого, та одночасно поклавши на засудженого обов`язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового кримінального правопорушення. При цьому суд вважає необхідним додатково покласти на ОСОБА_4 обов`язки передбачені п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання та буде співмірним із ступенем суспільної небезпечності скоєного правопорушення, конкретними обставинами вчиненого та наслідками, що настали, не порушуватиме загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, і не виходитиме за межі дискреційних повноважень суду щодо призначення покарання.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком один рік три місяці.

На підставі ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя