Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №534/21/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/21/26

Провадження №2/534/17/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді Комарової Д.Ю.,

за участі: секретаря судового засідання Калініної А.І.,

позивачів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 ,

представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом неповнолітньої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області в особі виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Неповнолітня ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просять:

- позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків;

- призначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувальником неповнолітньої ОСОБА_1 ;

- до набрання рішенням суду законної сили та призначення піклувальника передати неповнолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на піклування органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та дозволити неповнолітній ОСОБА_1 продовжувати проживати в сім`ї ОСОБА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше мінімального розміру аліментів, визначеного законодавством для дитини відповідного віку, з часу подання позову і до досягнення повноліття на користь піклувальника, з яким буде проживати дитина.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.05.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зменшення позовних вимог в частині призначення піклувальника та закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтривала та просила їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 — адвокат Горностаєва А.В. у судовому засіданні повідомила, що відповідач тривалий час не виконує батьківські обов`язки, не готує її до дорослого життя, не логлядає, коли дитина хворіє. Дитина постійно проживає з позивачем ОСОБА_2 , перебуває на повному її утриманні. Позивач ОСОБА_2 є дружиною покійного діда дитини ОСОБА_6 . Позивач виховує ОСОБА_1 майже з народження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомила, що з народження її виховує бабуся ОСОБА_2 . Після переїзду у зв`язку з війною до міста Горішні Плавні позивач проживає з відповідачем в одному гуртожитку, проте в різних кімнатах, і майже не спілкується з нею. Відповідач проживає разом із своїм співмешканцем. Позивач зазначила, що з матір`ю нікуди не ходить, вихованням та матеріальним забезпеченням займається виключно бабуся. Мати не відвідує її. До війни мати також не займалася вихованням позивача. Відповідач не цікавиться її життям. Позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чернушенко В.Ю. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування Мінюк С.О. позов підтримала та наполягала на його задоволенні. Пояснила, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, повністю усунулася від виховання доньки, не займається її фізичним і духовним розвитком, підготовкою до самостійного життя, медичним доглядом, не забезпечує безпечних і комфортних умов проживання, має низький батьківський потенціал. Відповідач лише передала бабусі банківську картку, на яку надходить допомога як внутрішньо переміщеній особі, для утримання дитини. Відповідачу було достеменно відомо про розгляд справи щодо позбавлення її батьківських прав, проте вона не з`явилася ні до органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ні до жодного судового засідання, письмово не повідомила про неможливість прибути та свою позицію. Орган опіки та піклування неодноразово пропонував допомогу, однак відповідач від неї відмовилася.

Підкреслила, що позбавити відповідача батьківських прав необхідно не для покарання матері, а для найкращих інтересів дитини.

Відповідач, будучи повідомленою у встановленому законом порядку, до суду не з`явилася, доказів поважності причин неявки в судове засідання не надала, клопотань про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов не надходило.

Також у судовому засіданні заслухано свідків:

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що є сусідкою по гуртожитку позивачів та відповідача, знає сім`ю близько чотирьох років. Вихованням дитини займається виключно бабуся ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_5 самоусунулася від виховання доньки. Свідок також зазначила, що під час розмови з відповідачем намагалася вплинути на неї з метою поновлення спілкування з дитиною та її належного виховання, але результатів розмова не дала.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що є донькою ОСОБА_2 . Вихованням дитини займається виключно бабуся ОСОБА_2 . Мати з дитиною часу практично не проводить, можливо, лише один раз разом з дитиною ходили до кафе. Матеріальну допомогу дитині не надає — цим займається бабуся. Ставлення матері до дитини не змінилося навіть після мобілізації її співмешканця: мати нічого для дитини не робить, усім займається бабуся. Мати ніколи не турбувалася про дитину. Проживали в сусідніх кімнатах, на свята збиралися родиною та запрошували ОСОБА_9 , однак вона не проявляла ініціативи. На даний час відповідач проживає по сусідству з дитиною, проте це не вплинуло на відносини з донькою. Коли ОСОБА_10 хворіє, лікуванням займається бабуся, усім необхідним забезпечує також бабуся. Свідок вважає, що мати не бажає спілкуватися з донькою.

Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що відповідач дитиною не займається, дитиною опікується бабуся. У відповідача відсутнє відчуття відповідальності за свою дитину. Дитині нічого не купує, подарунків не дарує, оскільки ніде не працює. Ставлення до дитини як до подруги: може лише трохи поспілкуватися з нею. Коли дитина хворіє, відповідач про неї не турбується. Відповідач проживає у сусідній кімнаті у свекрухи, а дитина — в окремій кімнаті. Після мобілізації її співмешканця ставлення до дитини не змінилося. Свідок вважає, що наявність чи відсутність чоловіка у житті відповідача не впливає на дитину — вона їй не потрібна. Мати дитини навіть не знає, до якої школи ходить дитина. До лікарні ходить лише бабуся. Багато разів намагалися поговорити з відповідачем, щоб та змінила своє ставлення до дитини, однак у відповідь чули лише обіцянки. Пропонували їй роботу, проте ОСОБА_9 відмовляється. Відповідач приходить лише тоді, коли її побив співмешканець, після чого вони миряться і вона повертається до нього. Анна спілкується з мамою, проте в обійми до неї не йде через відсутність матері у житті дитини.

Заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, допитавши свідків, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з абз. 3 ч.2 ст. 3 СК України, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», зокрема передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20, зокрема, роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків і способом захисту прав та інтересів дитини. Тому його застосування має бути результатом переконання суду у тому, що після позбавлення батьківських прав, умови життя дитини будуть змінені на краще і що немає іншого способу захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Колодязненською сільською радою Дворічанського району Харківської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Колодязне Дворічанського району Харківської області народилася ОСОБА_1 , матір`ю якої є ОСОБА_5 , батьком — ОСОБА_6 (а.с. 15).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені згідно з частиною 1 статті 135 Сімейного кодексу України (зворот а.с. 15–16).

Дитина з народження фактично проживала з дідом ОСОБА_6 та його цивільною дружиною ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками значаться мати ОСОБА_12 та батько ОСОБА_6 (зворот а.с. 16).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Першотравневе Дворічанського району Харківської області (зворот а.с. 17).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює у Вищому професійному гірничо-будівельному училищі на посаді прибиральниці службових приміщень, за основним місцем роботи з 20.04.2023 (а.с.24), за період роботи зарекомендувала себе як відповідальна особа, яка сумлінно, своєчасно та якісно виконує посадові обов`язки, підтримує належний стан в приміщеннях на закріпленій території (зворотній а.с.24).

Після початку повномасштабного вторгнення Росії сім`я переїхала до м. Горішні Плавні як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками від 11.11.2022 № 1633-5002318502 та №1633-5002318520 (зворотній а.с.12-13).

Згідно декларації із сімейним лікарем ОСОБА_1 контактною особою зазначила саме ОСОБА_2 (зворотній а.с.26).

З кінця 2022 року відповідач залишила доньку з ОСОБА_2 і більше не поверталася, проживаючи окремо з цивільним чоловіком ОСОБА_13 , який систематично вчиняє щодо неї домашнє насильство, що підтверджується постановою суду у справі № 534/270/25 від 16.06.2025 (зворотній а.с.25-26).

Відповідачка ніде офіційно не працює, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, окрім передачі ОСОБА_2 виплат для внутрішньо переміщених осіб, життям і здоров`ям доньки не цікавиться, у вихованні участі не бере.

ОСОБА_2 має стабільний дохід (пенсія та заробітна плата), має позитивну характеристику з місця роботи, судимостей не має, забезпечена житлом, створила належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування № 24 від 10.02.2026 доцільно позбавити ОСОБА_5 , 1992 року народження, батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.100).

Судом наголошується, що відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, сім`ї.

За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, у відповідності до ст.ст.150, 151 СК України первинний і головний обов`язок по вихованню дитини покладається на її батьків. Передача дитини на виховання іншим фізичним чи юридичним особам не звільняє батьків від обов`язку піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та проживання малолітньої дитини з ними, вправі вимагати повернення дитини до себе.

Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав, виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (надалі за текстом - Постанова від 20.03.2007 №3) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 16 Постанови від 20.03.2007 №3 роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, дослідивши всі надані докази, як окремо, так і в сукупності, суд приходить до висновку, що мати неповнолітньої ОСОБА_14 — відповідач по справі, дійсно ухиляється від своїх обов`язків по вихованню та розвитку дитини, які передбачені вимогами ст.150 СК України. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачами докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, та підтверджують той факт, що відповідач ОСОБА_5 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, не готує її до самостійного життя, ніяким чином не цікавиться донькою. Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали відповідачу виконувати її батьківські обов`язки відносно доньки ОСОБА_15 . Навпаки у судовому засіданні знайшло підтвердження свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, передбаченими Сімейним кодексом. Отже суд приходить до висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки це буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст.ст. 180, 182 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей.

Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, має нормальний стан здоров`я, має об`єктивну можливість сплачувати аліменти, а будь-яких доказів, які б спростовували ці обставини, відповідач не надала, суд вважає, що є законні підстави для стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення донькою повноліття.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 167 Сімейного кодексу України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

На підставі викладеного та керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.164, 166, 167, 180, 181, 182, 191, 243, 244 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву неповнолітньої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, — орган опіки та піклування Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області в особі виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів — задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_5 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_1 .

До набрання рішенням суду законної сили та призначення піклувальника передати неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на піклування органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та дозволити неповнолітній ОСОБА_1 продовжувати проживати в сім`ї ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, на користь піклувальника.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Виконавчий комітет Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ЄДРПОУ 23552699, адреса: вул. Миру, буд. 24, м. Горішні Плавні, 39803.

Суддя Д.Ю. Комарова