Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №532/665/26 — Кобеляцький районний суд Полтавської області

532/665/26

2/532/698/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді – Мороз Т.М.,

з участю:

секретаря судового засідання – Крейс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

20.03.2026 до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір кредитної лінії №8383359. В подальшому позивач набув права грошової вимоги за вказаним договором до відповідача в сумі 15198 гривень. Оскільки відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №8383359 від 14.06.2025, представник позивача прохав суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 15198 гривень та понесені судові витрати.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 24.03.2026 провадження по справі відкрито та призначено судове засідання.

20.04.2026 до суду від представника відповідача, адвоката Тисячник Р. Р., надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Позивачем не надано доказів передачі прав вимоги до відповідача, оскільки ним надано витяг з реєстру боржників, а не повний оригінальний перелік відступлених прав вимоги. Відповідач також категорично заперечує укладення договору та додаткових угод до нього. Надана позивачем довідка про ідентифікацію одноразовим ідентифікатором є внутрішнім документом, складеним в односторонньому порядку і не може бути допустимим доказом без підтвердження технічними даними логів системи. Крім цього позивачем не надано первинних документів про перерахування коштів у розмірі 4000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач грошові кошти за кредитним договором не отримувала. Крім цього, відповідач не погоджується з нарахуванням пені/неустойки у період воєнного стану та комісії за надання кредиту, оскільки така комісія суперечить положенням ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Дії, пов`язані з наданням кредиту (розгляд заявки, оформлення договору, видача коштів) є обов`язком кредитодавця, а не послугою для споживача. Також відповідач не був ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику. На підставі викладеного, представник відповідача прохала суд відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі (а. с. 71-76).

03.06.2026 до суду від представника позивача Зімороя Д. М. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої договір між сторонами було укладено за допомогою електронного підпису відповідно до умов чинного законодавства. Також відповідач не надав власного розрахунку заборгованості за кредитом. Позиція представника відповідача не є послідовною, оскільки нею заперечується факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів та водночас висуваються припущення щодо умов кредитування. Позивачем також надається витяг з реєстру боржників на підтвердження переходу права вимоги (а. с. 94-103).

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, у позовній заяві прохав здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач та її представник адвокат Тисячник Р. Р., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися, причини неявки суд не повідомили. Надали до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнали в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 14.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №8383359 (далі – Договір), відповідно до якого сума кредиту становить 4000 гривень. Строк кредитування 365 днів. Процентна ставка на день становить 0,95%.

Згідно п. 2.2.8 Договору комісія за надання кредиту становить 17,25% від суми наданого кредиту та становить 690 гривень.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 108473.

Також згідно п. 11 Договору зазначено номер електронного платіжного засобу відповідача НОМЕР_2 .

Згідно довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 22.01.2026 та відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 22.06.2026 №20.1.0.0.0/7-260622/82231-Б банківська картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ). 14.06.2025 на вказану банківську картку було зараховано 4000 гривень (а. с. 14, 122-123).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Спірний договір укладено відповідно до положень ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року в справі №524/5556/19.

Суд також звертає увагу на те, що реквізити, які містяться в п. 11 договору співпадають з реквізитами відповідача, які зазначені в позовній заяві, а тому можна дійти висновку, що під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідач надала усі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів позичальника для отримання грошових коштів (позики), зокрема, прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адреса місця проживання, номер банківської картки для перерахування коштів. Даний факт стороною відповідача не спростовано.

Натомість суду надані докази на підтвердження перерахування кредитних коштів у розмірі 4000 гривень на рахунок відповідача, а тому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №27/03/25 (а. с. 27-31).

24.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено додаткову угоду №9 до договору факторингу №27/03/25, відповідно до якої встановлено загальну суму прав вимоги та ціну продажу згідно реєстру боржників №15 та реєстру боржників №16 від 24.09.2025 (а. с. 32).

Суду також надано акт прийому-передачі реєстру боржників №15 від 24.09.2025, копію платіжної інструкції від 30.09.2025 про сплату згідно додаткової угоди №9 до договору факторингу №27/03/25 та витяг з реєстру боржників №15 від 24.09.2025, згідно якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №8383359 (а. с. 33-35).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за Договором нараховано заборгованість за відсотками у розмірі 2508 гривень (з розрахунку 0,95% на день з 14.06.2025 по 18.08.2025), неустойку у розмірі 8000 гривень, комісію у розмірі 690 гривень (17,25% від суми наданого кредиту) (а. с. 16-17).

Стороною відповідача розмір заборгованості за відсотками не спростовано, контррозрахунку у цій частині не надано.

Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, неустойка у розмірі 8000 гривень з відповідача стягненню не підлягає.

Щодо нарахування комісії у розмірі 690 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 122-IX від 20.09.2019) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються зокрема комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За статтями 6, 626, 627, 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Оскільки встановлення комісії за надання кредиту передбачено Законом України «Про споживче кредитування», сторонами під час укладення кредитного договору погоджено сплату вказаної комісії, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача комісію у розмірі 690 гривень.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 7198 гривень (з них тіло кредиту у розмірі 4000 гривень, відсотки у розмірі 2508 гривень, 690 гривень комісії за надання кредиту).

Також згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1260,91 гривень (2662,40 гривень * 47,36 % )

Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №8383359 у розмірі 7198 (сім тисяч сто дев`яносто вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у розмірі 1260,91 (одна тисяча двісті шістдесят грн 91 коп.) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження 07400, м.Бровари, вул. Лісова, 2 Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк»;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя