Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №524/4249/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4249/26

Провадження №2/524/4216/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 38549,97 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 23.10.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 78836682 (далі - договір). Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 9300,00 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладений договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 78836682 від 23.10.2021. Сума боргу перед новим кредитором становить 34410,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 9300,00 грн; заборгованість за відсотками - 25110,00 грн.

Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду відкрите провадження у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

25.05.2026 до суду стороною відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову з атких підстав. Позивач не додає до позовної заяви копій первинних документів на підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок відповідача. Факт переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Позика» є хибними та такими, що не підтверджені повними та достовірними доказами. Зазначають про те, що позивач просить стягнути з відповідача 25110,00 грн заборгованості занарахованими процентами, що майже втричі перевищує тіло кредиту (9300,00 грн). Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

До відзиву долучене клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. Зазначають, що у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, характеру правовідносин у цій справі, а також типовий («шаблонний») характер позовної заяви, стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн. не може підлягати задоволенню. Формування додатків до позовної заяви не може входити до переліку здійснення робіт/надання послуг адвокатом, за виконання яких підлягає стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Заявлена позивачем грошова сума про стягнення витрат на правничу допомогу не співмірна зі складністю справи, витраченим часу на надання правничих послуг та ціною позову. Позивачем не додані належні докази на підтвердження зазначеного часу, що витрачений для підготування та подання позовної заяви.

29.05.2026 представником позивача суду надана відповідь на відзив, відповідно до якої зазначають таке.

Представник позивача щодо підтвердження факту надання кредиту зазначає, що перерахування коштів в сумі 9300,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 стверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (iPay.ua) за вих. № 3152_251023164102 від 23.10.2025. Транзакція № 115858954 проведена 23.10.2021 об 11:18:59. Оскільки відповідач заперечує факт отримання кредиту, а позивач позбавлений можливості самостійно отримати інформацію, що становить банківську таємницю, просив витребувати відповідні документи.

Сторона позивача щодо нарахування відсотків та строку кредитування зазначає, що п. п. 3.2.1, 3.2.2 договору сторони чітко погодили як пільгову, так і стандартну ставку в розмірі 3% на день. Згідно з п. 11.1 договір діє до повного виконання зобов`язань. Розрахунок заборгованості в сумі 34410,00 грн здійснено за період фактичного користування коштами згідно з графіком. Відповідач, підписуючи договір, підтвердив, що умови не є для нього обтяжливими (п. 13.9.2) та він отримав всю необхідну інформацію про сукупну вартість кредиту (п. 13.9.4).

Під час нарахування відсотків за користування кредитом застосовано процентну ставку у розмірі 3% на добу (п. п. 3.2.1, 3.2.2 договору). Загальна сума відсотків становить 25110,00 грн (9300,00 грн х 3 % х 90 днів за період з 23.10.2021 по 21.01.2022).

Відповідно до додатку № 1 (графік погашення), який є невід`ємною частиною договору, відповідач ознайомлений із тим, що загальна вартість кредиту складає 34410,00 грн. Підписавши договір одноразовим ідентифікатором, відповідач погодився на ці умови.

03.06.2026 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, поновлено пропущений процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів. Відкладено розгляд справи. Витребувано від АТ «Універсал Банк» банківську інформацію.

Від АТ «Універсал Банк» надійшла інформацію щодо зарахування за період 23.10.2021 - 30.10.2021 грошових коштів у сумі 9300,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1

05.08.2026 у судове засідання не з`явилися:

представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду справи, у прохальній частині позову клопотав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду не заперечує,

відповідач, повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду справи на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якого днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси,

представник відповідача, повідомлений належним чином.

Заяв та клопотань від сторони відповідача не надходило. Причин неявки суду не повідомлено.

З`ясувавши обставини, на які посилається представники позивача та відповідача, як на підставу відповідно позовних вимог та заперечень щодо них, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене наступне.

23.10.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 78836682 шляхом підписання одноразовим ідентифікатором «986250».

Згідно п. п. 1.7, 1.8 договору він вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепту) пропозиції, що надається шляхом надсилання електронного повідомлення Товариству, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що передається Товариством клієнту в текстовому повідомленні засобом рухомого (мобільного) зв`язку на зазначений (на момент направлення пропозиції) клієнтом у своєму особистому кабінеті/у системі номер мобільного телефону та додається (приєднується) до електронного повідомлення від клієнта як особи, яка прийняла пропозицію.

Згідно п. п. 4.2 клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що нараховані за кредитом до 21.01.2022 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Відповідно до п. п. 6.3 договору клієнт має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це Товариство у письмовій формі до моменту подання/надання Товариством банку платіжного доручення/запиту/розпорядження щодо здійснення переказу суми кредиту з рахунка Товариства на банківський рахунок клієнта.

Клієнт має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», про що повідомити Товариство у письмовій формі протягом строку, визначеного у цьому пункті договору та згідно з вимогами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6.3 договору).

Сторонами погоджений графік погашення боргу (додаток 1 до договору), відповідно до якого строк кредитування узгоджено в такий період 23.10.2021 - 21.01.2022 (90 днів).

Перерахування коштів в сумі 9300,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 стверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (iPay.ua) за вих. № 3152_251023164102 від 23.10.2025. Транзакція № 115858954 проведена 23.10.2021 об 11:18:59.

Зазначене також стверджується інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» про зарахування за період 23.10.2021 - 30.10.2021 грошових коштів у сумі 9300,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, з відповідача підлягає стягненню 9300,00 грн кредитних коштів.

Щодо стягнення заборгованості за процентами.

Ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦПК України (ст. 1050 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з п. п. 2, 3 договору пільговий період – це період, який обирає клієнт на сайті Товариства, який починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраним клієнтом строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів. Пільгова процентна ставка в розмірі 3 %, визначена п. п. 3.2.1 п. 3.2 договору, діє лише в пільговий період строку кредитування, що визначений п. 5.11 договору, тобто 17 календарних днів з 23.10.2021 по 09.11.2021 .

Стандартна процентна ставка у розмірі 3 %, визначена п. 3.2.2 п. 3.2 договору, застосовується в стандартний період, який настає з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду та становить 3 % за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня стандартного періоду, тобто 73 календарних дні з 10.11.2021 по 21.01.2022 (п. п. 2, 3 договору).

Сторонами погоджений графік погашення боргу (додаток 1 до договору), відповідно до якого за строк кредитування 90 днів (23.10.2021 - 21.01.2022), проценти за користування кредитом становлять 25110,00 грн.

Розмір процентів, що просять стягнути в позові, застований відповідно до умов договору та відповідає погодженому графіку погашення боргу (додаток 1 до договору), відтак підлягає стягненню з відповідача.

Загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача становить 34410,00 грн (9300,00 грн тіло кредиту + 25110,00 грн нараховані проценти).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

З аналізу наведених норм, слідує, що будь-який вид укладеного договору на підставі ЦК України може мати електронну форму та є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), п. 6 ч.1ст. 3 якого визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідач не заперечував факт отримання ним у борг коштів та факт укладення договору, протилежних доказів суду не надав.

Досліджені по справі докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Зміст кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору, у тому числі й щодо встановлення процентів.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним(ми).

Щодо відступлення права вимоги.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладений договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 78836682 від 23.10.2021. Сума боргу перед новим кредитором становить 34410,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 9300,00 грн; заборгованість за відсотками - 25110,00 грн.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Договір кредитний та договір факторингу є оспорюваними правочинами, а оскільки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, останній вважається правомірним.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (параграф 23 рішення Європейського суду з прав людини «Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача підлягають стягненню 2662,40 грн судового збору за подання позову до суду.

Щодо витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката. Зазначені несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 по справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 по справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20.

Суд враховує посилання сторони відповідача, що правовідносини у цій справі носять типовий характер. Заявлена позивачем грошова сума неспівмірна зі складністю справи, витраченим часу на надання правничих послуг та ціною позову. Позивачем не додані докази на підтвердження витраченого часу для підготовки та подання позову.

З урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн, що буде відповідати засадам пропорційності, справедливості, добросовісності, розумності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором № 78836682 від 23.10.2021 на загальну суму 34410 грн 00 коп, 2622 грн 40 коп судового збору, 1000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Мельник