Суд: Переяславський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 04 серпня 2026 р.
Справа: №373/1521/26
Суддя: Лебідь В. В.
Справа № 373/1521/26
Провадження № 2/373/1454/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебедя В.В.,
за участі секретаря судових засідань Герасько К.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача Романенко М.Е. звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 449579 від 29.06.2024 у розмірі 13656,00 грн та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.06.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем було укладено договір позики № 449579 (далі - кредитний договір, договір), за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 4000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,38% у день. Договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.
29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу № 29112024, за умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідачем мови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого станом на 29.11.2024 утворилася заборгованість у розмірі 13656,00 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням - 4000,00 грн, заборгованості за процентами - 1656,00 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 8000,00 грн.
Ухвалою судді від 04.06.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів із дня вручення копії даної ухвали подати відзив на позовну заяву, у порядку, передбаченому ст. 191 ЦПК України.
Ухвалою суду від 08.07.2026 здійснено перехід у справі з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду з викликом сторін по справі.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві проси розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом публікації оголошення на веб-порталі «Судова влада України», відзиву на позов, будь-яких заяв (клопотань) до суду не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив таке.
29.06.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем було укладено договір позики № 449579, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 4000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,38% у день (п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора W1x5Y1.
Пунктом 18 договору встановлено право кредитодавця нараховувати пеню у розмірі 3% у день у разі невиконання позичальником умов договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики).
На підтвердження факту перерахування коштів за вказаним кредитним договором подано копію платіжної інструкції № fd24aff3-618b-4936-9311-9cc59a6ef763, з якої вбачається, що 29.06.2024 на карту № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_2 , були перераховані грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, ідентифікатор в банку-еквайрі - 025425905633.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 29.11.2024 складає 13656,00 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1656,00 грн - сума заборгованості за процентами, 8000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
Із розрахунку вбачається, що відсотки були нараховані первісним кредитором за період із 29.06.2024 до 28.07.2024 за процентною ставко 1,85% у день.
Відповідачем не було здійснено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за договором.
29.11.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 29112024, у відповідності до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 449579 від 29.06.2024 у загальному розмірі 13656,00 грн.
До позову додані копії платіжного доручення № 10799 від 29.11.2024 про оплату фінансування згідно з договором факторингу, витяг з додатку до договору факторингу, акт приймання-передачі реєстру прав вимоги від 29.11.2024.
Означені докази суд уважає допустимими, належними та достовірними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Відповідно до п. 53 ст. 1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно з п. 54 ст. 1 цього Закону платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Як зазначено в п. 6 ч. 1 ст. 5 цього Закону до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.
Згідно з ч. 8 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.
Як зазначено в ч. 1 ст. 49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.
Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.
Згідно з ч. 5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.
Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з пунктами 153, 154 розділу VIIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 29.07.2022 № 164, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.
Пунктом 160 цього розділу передбачено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних інструментів повинні містити такі обов`язкові реквізити:
1) ідентифікатор еквайра або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати еквайра; 2) ідентифікатор отримувача: 3) ідентифікатор платіжного пристрою; 4) дату та час здійснення операції; 5) суму та валюту операції; 6) суму комісійної винагороди еквайра (за наявності); 7) унікальний номер платіжного інструменту; 8) призначення платіжної операції; 9) унікальний код операції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Поданими доказами підтверджено укладення 29.06.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем договору позики № 449579, отримання ним кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Законом України № 3498-ХІ від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, було внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування та встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Кредитний договір № 449579 був укладений між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 29.06.2024, тобто після набрання чинності вказаним законом.
Із доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що первісним кредитором за період із 29.06.2024 до 28.07.2024 були нараховані проценти за ставкою 1,38% у день, що є порушенням вищезазначених законодавчих норм.
Судом у відповідності до вимог вищезазначеного закону та в межах строку, протягом якого здійснено нарахування процентів первісним кредитором, в межах строку кредитування, визначено суму заборгованості за процентами у розмірі 1200,00 грн (4000,00 грн : 100% х 1%х 30 днів).
Представником позивача також долучено належні та допустимі докази, які підтверджують, що у відповідності до вимог закону ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 449579 від 29.06.2024.
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 роз`яснив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Судом встановлено, що кредитний договір був укладений між сторонами 29.06.2024, тобто в період звільнення позичальника від обов`язку сплачувати пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання, тому вимога про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8000,00 грн є неправомірною.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 449579 від 29.06.2024 у розмірі 5200,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1200,00 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, задовольняючи позовні вимоги у розмірі 5200,00 грн (38,08% від ціни позову), стягує з відповідача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1013,84 грн (2662,40: 100% х 38,08%).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були подані наступні докази: копію договору про надання правової допомоги № 4269746 від 02.02.2026; копію додаткової угоди № 449579 від 24.04.2026; копію детального опису виконаних робіт від 24.04.2026; копію акту про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 24.04.2026.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, що узгоджується з принципом розумності та об`єктивності.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 449579 від 29.06.2024 у розмірі 5200,00 грн (п`ять тисяч двісті гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1013,84 грн (одна тисяча тринадцять гривень 84 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча гривень).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406; код ЄДРПОУ 42649746 ;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua