Суд: Переяславський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 06 серпня 2026 р.
Справа: №373/2001/26
Суддя: Опанасюк І. О.
Справа № 373/2001/26
Провадження № 2/373/1636/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Опанасюка І.О.,
за участю:
секретаря судових засідань Бутович Я.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/2001/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Виклад позовних вимог.
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду і просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, як правонаступника первісного кредитора ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН», заборгованість за кредитним договором № 6745812 від 19 липня 2025 року в розмірі 28 100 грн 00 коп. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2662.00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 19 липня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений договір №6745812 про надання споживчого кредиту.
Вказаний Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 10000.00 грн.
Право вимоги за кредитним договором № 6745812 від 19 липня 2025 року відступлене за Договором факторингу № 24022026 від 24 лютого 2026 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».
Новим кредитором – позивачем у справі, заявлена до стягнення заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6745812 від 19 липня 2025 в сумі 28 100,00 грн., з яких: 9 960,00 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; 13 140,00 грн. – заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5 000,00 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).
Рух справи в суді.
Ухвалою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2026 року було відкрите провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, з урахуванням того, що дана справа є справою незначної складності.
Поштове відправлення із копією ухвали суду, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повернулось без вручення з поштовою відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою суду від 29.07.2026 було ухвалено перейти до розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження, однак з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання в справі призначене на 11:00 год 07.08.2026.
В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить справу розглядати без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступне.
На підтвердження факту кредитних зобов`язань зазначених в позовній заяві представник позивач надав суду примірник електронного Договору про споживчий кредит № 6745812 від 19.07.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 на суму 10000 грн 00 коп. з 19.07.2025, строк кредиту 360 днів, дата повернення кредиту - 14.07.2026. Денна процентна ставка складає 0.97%. Комісія за надання кредиту: 2700.00 грн, яка нараховується за ставкою 27.00 % від суми кредиту, одноразово в момент видачі кредиту.
Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 32120.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах встановлених Договором.
Пунктом 2.4.3. Договору передбачено, що у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє Позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів), Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 0 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо Кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Договір про споживчий кредит містить електронні підписи сторін. З боку ОСОБА_1 . Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 890695.
Паспорт споживчого кредиту№6745812, який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема про строк кредитування, відсотки за користування кредитом, загальну вартість кредиту включаючи відсотки, підписано позичальником ( ОСОБА_1 ) одноразовим ідентифікатором 686493.
Також представником позивача надано додатки до Договору споживчого кредиту №6745812 від 19.07.2025: Графік платежів, Заява на отримання кредиту №6745812, Додаткові контактні дані Позичальника для взаємодії за Кредитним договором, які не містять електронного підпису ОСОБА_1 .
В підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, суду надано платіжне доручення № 158118379 видане ТОВ «МІЛОАН», яке містить наступну інформацію: дата: 2025-07-19; платник: ТОВ «МІЛОАН»; Банк платника Приватбанк отримувач: Яковенко Ірина Олександрівна; сума: 10000.00 грн; кред.рах№ НОМЕР_1 ; призначення платежу: кошти згідно Договору 6745812.
Також суду надано Графік платежів до паспорту споживчого кредиту №6745812.
В підтвердження переходу права вимоги до позивача, до позовної заяви додано копію Договору факторингу № 24022026 від 24 лютого 2026 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», а також копію акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 24.02.2026 року, та витяг з реєстру боржників, який містить дані відповідача, номер кредитного договору, та сума заборгованості.
Норми права, які застосовуються судом.
Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тому, посилання представника позивача на те, що після надходження додаткових доказів від товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» їх невідкладно буде направлено до суду, судом не приймається, оскільки всі докази щодо укладення договору позики позикодавцем (первісним кредитором) мали бути передані позивачу (фактору, новому кредитору).
За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Одночасно із цим, згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором
Висновки суду.
Відповідно до ч.1 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Договір про споживчий кредит № 6745812 від 19.07.2025 року містить електронний підпис позичальника (відповідача) – одноразовий ідентифікатор 890695, має електронну форму, вважається таким, що укладений у письмовому вигляді
(статті 205, 207 ЦК України).
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» підтвердило відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за Договору факторингу № 24022026 від 24 лютого 2026 року.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 по справі № 686/19271/19 провадження № 61-9459св20, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а лише свідчить про наміри виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. В той час, як первинні документи, складаються лише за фактом надання послуг. А про факт отримання та повернення коштів свідчить не договір, а банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси кредитора.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року по справі № 169/506/17 провадження № 61-37213св18.
Отже, наданий позивачем кредитний договір свідчать лише про наміри сторін здійснювати кредитні операції в майбутньому та не засвідчує факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, як і факт їх отримання останнім.
При цьому слід зазначити, що лише документи первинного бухгалтерського обліку свідчать про здійснення фінансової операції, на що неодноразово наголошував Верховний Суд.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч. 1ст.1050 ЦК України з урахуванням ст.ст.526,527,530 ЦК України, саме банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Проте, матеріали справи таких доказів не містять.
В якості підтвердження передачі кредитних коштів відповідачу, суду надане платіжне доручення 158118379 датоване 19.07.2025, яке не містить та завірене печатки ТОВ «МІЛОАН» та підпису особи, без зазначення реквізитів підписанта, де містяться дані про здійснення платежу за призначенням: кошти згідно договору 6745812 в сумі 10000,00 гривень; платником вказано ТОВ «МІЛОАН», отримувачем – ОСОБА_1 . Дані про Банк отримувача не вказані. Платіжне доручення не засвідчене з боку банка-еквайра; відсутній рахунок отримувача, документ містить неповні реквізити платіжної банківської карти, окремі цифри номеру якої скриті астерисками - НОМЕР_1 .
Оцінюючи даний доказ, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача.
Суд звертає увагу на те, що ні в анкеті-заяві на кредит, ні в самому договорі про споживчий кредит № 6745812 від 19.07.2025 не зазначено повний номер банківської картки ОСОБА_1 для перерахунку коштів.
Станом на дату вчинення правочину, здійснення безготівкових розрахунків регулювалось відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Згідно додатку 3 до Інструкції , платіжне доручення містить обов`язкові реквізити про дату одержання платіжного доручення банком та дату проведення, з підписом банку.
З Додатку 9 до Інструкції слідує, що датою одержання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік отримання банком платника розрахункового документа, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Датою виконання є відмітка, де зазначаються число, місяці, рік списання коштів з рахунку платника, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
З зазначеного слідує, що платіжне доручення без відміток банку про дату отримання та виконання не є документом, що підтверджує здійснення платіжної операції.
З платіжного доручення, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що відмітки про дату отримання та виконання банком платіжного доручення 158118379 - відсутні.
Таким чином, платіжне доручення № 158118379 від 19.07.2025 року не можна вважати належним доказом надання грошових коштів з боку ТОВ «МІЛОАН» у розмірі 10 000 грн ОСОБА_1 (позичальнику) на картковий рахунок згідно договору про споживчий кредит № 6745812 від 19.07.2025.
У такий спосіб, платіжне доручення №158118379 від 19.07.2025 року не є достовірним та достатнім доказом передачі кредитних коштів відповідачу у розумінні статті 79, 80 ЦПК України.
Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування коштами, а є односторонніми арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належними доказами існування боргу.
Наявність розрахунку заборгованості за кредитними договором не є достатнім для висновку про надання кредиту чи існування боргу та у заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу.
Отже, позивачем не надано доказу передання коштів відповідачу, оскільки за нормами пункту 2 частини 1 статті 1046, частини 2 статті 1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей, а надані позивачем платіжне доручення та інші письмові докази, не є первинними фінансовими документом та не підтверджують факту проведення фінансової (банківської) операції з перерахування коштів та отримання їх відповідачем, що свідчить про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду і відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішення судових витрат.
Судові витрати позивача складаються з витрат із сплати судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. які в силу ст. 141 ЦПК України, в разі відмови в позові, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6745812 від 19.07.2025 року – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, 07400; код ЄДРПОУ 35625014;
відповідач – ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І. О. Опанасюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua