Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №369/18079/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18079/25

Провадження № 2/369/6531/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

секретаря судового засідання Худинець Д.С.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25 серпня 2016 р. між ним та ОСОБА_4 укладений попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язуються в майбутньому, на умовах і в порядку визначених цим договором, укласти і належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру в житловому будинку, який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Ходосівка, на земельній ділянці загальною площею 0,1496 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5014. Відповідно до п.1.2. договору будинок має бути споруджений до 30 грудня 2016 (тридцятого грудня дві тисячі шістнадцятого року). Основний договір повинен бути укладений сторонами не пізніше 6 (шести) місяців з дня введення будинку в експлуатацію. Укладений між ним та ОСОБА_4 . Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненком В.О. за реєстровим № 1057 від 25 серпня 2016 року.

Відповідно до п.4.1. Попереднього договору до укладення Основного договору та на підтвердження наміру придбання квартири Покупець повинен передати Продавцю забезпечувальний платіж – грошові кошти в розмірі 294840,00 (двісті дев`яносто чотири тисячі вісімсот сорок) грн.00 коп.

Вказав, що здійснив забезпечувальний платіж в розмірі 294840,00 (двісті дев`яносто чотири тисячі вісімсот сорок) грн.00 коп., передавши їх ОСОБА_4 .

На час подачі позову, ОСОБА_4 уникає від підписання Основного договору, у зв`язку з чим він був змушений звернутись до суду для розірвання договору.

Просив суд розірвати укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненком В.О. за реєстровим № 1057 від 25 серпня 2016 року із застосуванням наслідків розірвання Договору.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 року прийнято справу до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Наголосив, що на час розгляду справи Основний договір між стороною Позивача та стороною Відповідача не укладений, будь – яких змін, доповнень до Попереднього договору сторонами не вносилось. Отже позовні вимоги щодо розірвання Попереднього договору є актуальними. Просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Суду пояснив, що дійсно між сторонами був укладений Попередній договір 25 серпня 2016 р. В свою чергу із-за пандемій та агресії російської федерації підписання Основного договору на сьогодні є неможливим. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, серед яких, зокрема, розірвання договору.

У відповідності до вимог ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При розгляді справи судом встановлено, що 25 серпня 2016 р. між ОСОБА_4 а ОСОБА_3 укладений попередній договір, за умовами якого сторони зобов`язуються в майбутньому, на умовах і в порядку визначених цим договором, укласти і належним чином нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру в житловому будинку, який знаходиться на стадії будівництва та споруджується за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Ходосівка, на земельній ділянці загальною площею 0,1496 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5014. Відповідно до п.1.2. договору будинок має бути споруджений до 30 грудня 2016 (тридцятого грудня дві тисячі шістнадцятого року). Основний договір повинен бути укладений сторонами не пізніше 6 (шести) місяців з дня введення будинку в експлуатацію.

Укладений між сторонами Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненком В.О. за реєстровим № 1057 від 25 серпня 2016 року.

Відповідно до статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, Попередній договір укладений з дотриманням усіх вимог законодавства щодо його змісту та форми, та підлягає обов`язковому виконанню сторонами.

Відповідно до п.4.1. Попереднього договору до укладення Основного договору та на підтвердження наміру придбання квартири Покупець повинен передати Продавцю забезпечувальний платіж – грошові кошти в розмірі 294840,00 (двісті дев`яносто чотири тисячі вісімсот сорок) грн.00 коп.

Згідно з п.4.3. Договору та зважаючи на заяву Відповідача від 25 серпня 2016 р., посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненком В.О. за реєстровим № 1058, Позивач передав, а Відповідач отримав грошові кошти у розмірі 294840,00 (двісті дев`яносто чотири тисячі вісімсот сорок) грн.00 коп. у якості оплати забезпечувальних коштів відносно квартири, що знаходиться в будинку, який перебуває на стадії будівництва та споруджується за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Ходосівка, на земельній ділянці загальною площею 0,1496 га, кадастровий номер 3222487001:01:008:5014.

Таким чином, всі умови Договору Позивачем виконані своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порушення зобов`язання - невиконання зобов`язання (нездійснення боржником жодної з передбачених у зобов`язанні дій) або виконання з порушенням умов, визначених його змістом (неналежне виконання - часткове невиконання будь-якого обов`язку за зобов`язанням або виконання, що не відповідає тим або іншим умовам зобов`язання) (ст. 610 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог— відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. (ч.2 ст. 526 ЦК України)

Умовами п.5.6. укладеного між Сторонами Попереднього договору встановлено, що одностороння відмова (дострокове розірвання в односторонньому порядку) від нього не допускається, окрім випадків, передбачених пунктами 5.3., 5.4., 6.4., 6.5. Договору.

Розділом 5 Попереднього договору встановлена відповідальність сторін. Так, згідно з п.5.1.-5.2. договору сторона, яка не виконала зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законодавством України. Невиконанням договору є факт необґрунтованого (без поважних причин) ухилення однієї із сторін від укладання Основного договору (у відповідь на пропозицію про укладення іншої сторони), а також будь-яке інше порушення умов цього договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, серед яких, зокрема, розірвання договору.

У відповідності до вимог ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до матеріалів справи між сторонами не укладений основний договір протягом тривалого часу. Такий стан справ триває вже протягом значного часу, отже, подальше існування договірних відносин між сторонами є недоцільним, про що вказував позивач при розгляді справи. Також сторони не можуть дійти згоди щодо розірвання договору у позасудовому порядку, тому розірвання Договору у судовому порядку є належним способом захисту порушених прав Позивача. Разом з тим, у позовних вимогах не конкретизовані наслідки розірвання, які вважає за доцільне застосувати позивач, тому в цій частині в резолютивній частині суд не вважає за неможливе вказувати наслідки.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору задовольнити.

Розірвати, укладений 25 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мартиненком В.О. за реєстровим № 1057 від 25 серпня 2016 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ