Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №369/21325/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21325/24

Провадження № 2/369/2578/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 26 листопада 2003 року. Мають спільних дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя не склалось, проживають окремо.

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуто рухоме та нерухоме майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки добровільної згоди щодо порядку поділу цього майна сторони не досягли, просить здійснити його поділ у судовому порядку, визнавши за кожним із подружжя право власності на відповідне майно з урахуванням принципу рівності часток.

Просить суд:

визнати спільною сумісною власністю подружжя: автомобіль Toyota Camry 2019 року випуску;автомобіль Toyota Camry 2010 року випуску; мотоцикл BMW R 1250 GS Adventure 2021 року випуску; нежитлове приміщення площею 66,2 кв. м; земельну ділянку кадастровий номер 3222454700:04:003:0336; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 3222454700:04:003:0121; земельну ділянку кадастровий номер 3222457400:02:003:5439;

у порядку поділу спільного майна визнати за позивачкою право власності на: нежитлове приміщення площею 66,2 кв. м; домоволодіння по АДРЕСА_1 ; земельні ділянки з кадастровими номерами 3222454700:04:003:0336 та 3222454700:04:003:0121; автомобілі Toyota Camry 2019 та 2010 років випуску;

визнати за відповідачем право власності на: мотоцикл BMW R 1250 GS Adventure 2021 року випуску;земельну ділянку кадастровий номер 3222457400:02:003:5439;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, а саме судовий збір у розмірі 15 140 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 000 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.12.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.05.2025 закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представником позивача було подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Судова кореспонденція направлена на адресу зареєстрованого місця проживання. Конверти повертались з відміткою «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомлення.

13 травня 2025 року до електронну адерсу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову щодо поділу майна та відшкодування ним судових витрат. Але дана заява надійшла без електронно-цифрового підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні докази того, що дана заява надійшла з офіційної електронної адреси суду.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2передбачено, що відповідно до статей55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При розгляді справи судом встановлено, що 26 листопада 2003 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Виконавчим комітетом Житньогірсьої сільської ради Рокитнянського район Київської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 02.06.2021.

Мають дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно дост. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно дост. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Статтями68,69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідност. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно дост. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.п. 22-25постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11, від 21 грудня 2007 рокуподіл спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

П.23 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п. 24 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, вв тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

За п.25 вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5ст. 71 СКщодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбаченихст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі були набуті: автомобіль Toyota Camry 2019 року випуску, автомобіль Toyota Camry 2010 року випуску, мотоцикл BMW R 1250 GS Adventure 2021 року випуску, нежитлове приміщення площею 66,2 кв. м, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222454700:04:003:0121, 3222457400:02:003:5439, а також домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Докази набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222454700:04:003:0336 матеріали справи не містять.

Доказів того, що зазначене майно було набуте до укладення шлюбу, за особисті кошти одного з подружжя, на підставі договору дарування, у порядку спадкування чи з інших підстав, передбачених ст. 57 СК України, матеріали справи не містять, а відповідачем таких обставин не доведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При вирішенні спору суд враховує також, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву, заперечень чи доказів на спростування позовних вимог не скористався, будь-яких альтернативних пропозицій щодо порядку поділу майна суду не надав. Натомість надіслав заяву про визнання позовних вимог та запропонований поділ майна відповідає і їх інтересам, та їх дітей. Тобто позивач на час розгляду справи не надав суду доказів порушеного права, не визнання відповідачем її права на майна.

Крім того, законодаством встановлена презумпція спільності майна та рівності часток подружжя у набутому майні. У своєму позові поизвачка жодним чином не обгрунтовує необхідність відходу від такого принципу. Так, при даному поділі позивачка набуде у власність все нерухоме майно, а відповідачу залишить лише одну земельну ділянку площею 0,03 га. Відповідач, визнаючи позовні вимоги не обгрунтував яким чином такий поділ буде відповідати інтересам дітей, якщо троє дітей вже повнолітні.

На підтвердження наявності права власності на майно, позивачем подані інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав, відповідно до яких на нерухоме та рухоме майно подружжя накладено арешт.

З Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Соломянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022101110000638 від 17 листопада 2022 року за ознаками крмінального правопорушень, передбачених ч.3 ст.436-2 КК України, накладено арешт на майно, шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження: автомобіль Toyota Camry 2019 року випуску, автомобіль Toyota Camry 2010 року випуску, мотоцикл BMW R 1250 GS Adventure 2021 року випуску, нежитлове приміщення площею 66,2 кв. м, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222454700:04:003:0340, 3222454700:04:003:0121, 3222457400:02:003:5439, а також домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи наявність кримінального провадження, арештів на майно подружжя, відсутність доказів наявності спору між колишнім подружжям щодо поділу майна, невизнання права позивача та його порушення відповідачем, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оцінивши подані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи презумпцію спільності майна подружжя, відсутність доказів, які б спростовували належність спірного майна до об`єктів спільної сумісної власності, а також відсутність заперечень щодо запропонованого способу поділу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, невідповідають вимогам закону та не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Інформація про позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації адресою: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ