Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №296/13505/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/13505/25

2/296/63/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Мазурець К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Брох Алла Анатоліївна та ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності,

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

1. 02.12.2025 представник позивача ОСОБА_1 (далі також позивач) – адвокат Воронюк Катерина Юріївна засобами поштового зв`язку направила до Корольовського районного суду міста Житомира позовну заяву до ОСОБА_2 (далі також відповідач), в якій просила:

1) визнати договір купівлі - продажу зареєстрований приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох А.А. 09 жовтня 2025 року за реєстраційним №2384 недійсним.

2) витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру яка знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2642561118040, номер відомостей про речове право: 52042060, на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер: 2384, виданий 09.10.2023 року, виданий Приватним нотаріусом Брох А.А. Житомирського міського нотаріального округу.

2. В обґрунтування позову зазначено, що після смерті матері позивачу в порядку спадкування належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . До набуття права власності він видав колишній дружині ОСОБА_3 довіреність на представництво його інтересів щодо оформлення спадкових прав. У квітні 2022 року позивач був призваний на військову службу, а під час виконання бойового завдання у січні 2023 року зник безвісти.

Позивач зазначав, що після його зникнення дія довіреності припинилася, однак 09.10.2023 ОСОБА_3 , діючи на підставі цієї довіреності, уклала зі ОСОБА_2 договір купівлі-продажу належної йому квартири. На думку позивача, ОСОБА_3 не мала повноважень на відчуження майна, діяла всупереч його інтересам, а відповідач є близькою родичкою представника та була обізнана про обставини його зникнення. Крім того, позивач стверджував, що коштів від продажу квартири він не отримував, про її відчуження дізнався лише після звільнення з полону у жовтні 2025 року.

3. Посилаючись на наведені обставини, позивач вважав договір купівлі-продажу недійсним, а квартиру такою, що вибула з його володіння поза його волею, у зв`язку з чим просив визнати договір недійсним, витребувати квартиру з чужого незаконного володіння, скасувати державну реєстрацію права власності відповідача, поновити за ним право власності та стягнути судові витрати.

ІІ. ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

4. 25.11.2025 представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 через підсистему «Електронний Суд» надіслала на адресу Корольовського районного суду м. Житомира заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, відповідно до змісту якої просила вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь-які дії щодо управління і розпорядження майном на підставі договору купівлі – продажу вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох.А.А., та зареєстрованого в реєстрі за №2384 від 09 жовтня 2023 року.

5. 01.12.2026 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира заяву ОСОБА_1 , задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 26 грудня 2059 року, РНОКПП НОМЕР_1 .

6. 09.01.2026 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі №296/13505/25, яку вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Брох Аллу Анатоліївну та ОСОБА_3 .

7. 31.03.2026 відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні повністю. Зазначила, що: - між позивачем та ОСОБА_3 не укладався договір доручення. Між ними існували лише правовідносини представництва, які виникли на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 21.04.2022 № 308. Довіреність є одностороннім правочином і сама по собі не створює для представника обов`язків щодо передачі коштів чи звітування довірителю; - ОСОБА_3 діяла виключно в межах повноважень, наданих довіреністю, яка уповноважувала її розпоряджатися майном позивача, у тому числі укладати договори щодо квартири. Довіреність не містила обов`язку повернути позивачу грошові кошти, одержані від відчуження майна; - довіреність була чинною на момент укладення договору купівлі-продажу 09.10.2025 та не була припинена чи скасована. Відсутні передбачені ст. 248 ЦК України підстави припинення представництва за довіреністю. Зникнення безвісти особи саме по собі не припиняє її дії; - позивач не довів перевищення представником повноважень, недобросовісності чи вчинення дій всупереч його інтересам. Також не доведено існування «зловмисної домовленості» між представником і покупцем або інших підстав недійсності договору купівлі-продажу; - договір купівлі-продажу квартири від 09.10.2025 укладено відповідно до вимог закону, на підставі чинної довіреності, тому підстав для його недійсності, витребування квартири чи скасування державної реєстрації права власності немає.

8. Посилаючись на те, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів порушення його прав, а також не підтвердив обставин, на які посилається як на підставу позову, відповідач просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також стягнути з позивача судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 18 168 грн.

9. 03.04.2026 представник позивача через підсистему «Електронний Суд» направила до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що спірний договір купівлі-продажу квартири підлягає визнанню недійсним, оскільки він був укладений представником за довіреністю внаслідок зловмисної домовленості з покупцем, всупереч інтересам довірителя, який на момент відчуження майна перебував у полоні та був позбавлений можливості контролювати розпорядження своїм майном. На думку представника позивача, наявність довіреності не звільняла представника від обов`язку діяти добросовісно, розумно та виключно в інтересах довірителя. Зокрема, про недобросовісність дій представника свідчить сукупність обставин, а саме: відчуження квартири на користь близького родича (матері представника), продаж майна за заниженою ціною, відсутність належних доказів проведення реальних розрахунків, не передача коштів довірителю, проживання представника у спірній квартирі після її продажу та не відображення отриманих коштів у деклараціях представника як посадової особи. На переконання представника позивача, зазначені обставини свідчать про удаваний або формальний характер правочину та є підставами для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215, 232, 234, 237, 239, 244 ЦК України.

Крім того, представник позивача зазначає, що під час перебування довірителя у полоні представник повинен був вживати заходів щодо збереження його майна, зокрема шляхом встановлення опіки над ним, а не відчужувати квартиру. Також вказує, що представник не повідомив нотаріуса про перебування довірителя у полоні та про укладення договору на користь своєї матері, що, на його думку, позбавило нотаріуса можливості належним чином перевірити законність правочину. Також представник позивача стверджувала, що відчуження квартири призвело до порушення житлових прав неповнолітніх дітей, оскільки їх було знято з реєстрації місця проживання без забезпечення рівноцінного житла та без попереднього дозволу органу опіки та піклування, що, на її думку, суперечить вимогам сімейного законодавства, Закону України «Про охорону дитинства». Окремо представник позивача заперечує доводи відповідача про отримання правничої допомоги при укладенні спірного договору, оскільки такі твердження, на її думку, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути враховані судом. У зв`язку з викладеним представник позивача просила відхилити відзив відповідача та задовольнити позов у повному обсязі (т. 1 а.с. 163-177).

10. 07.04.2026 відповідач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, за участю її представника, просила відмовити в задоволенні позову (т. 1 а.с.184-186).

11. 21.04.2026 відповідач ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, є безпідставними та не спростовують наведених у відзиві заперечень. Вказувала, що спірний договір купівлі-продажу квартири укладений на підставі належним чином посвідченої довіреності, в межах наданих представнику повноважень, відповідає вимогам статей 202, 203, 204, 215, 234, 235, 237, 239 ЦК України та був спрямований на реальне настання правових наслідків. Зазначала, що договір фактично виконано: майно передано, право власності зареєстровано, а відсутність розрахунку між сторонами сама по собі не є підставою для визнання правочину недійсним. Заперечувала доводи позивача про фіктивність, удаваність правочину, перевищення представником повноважень та недобросовісність набувача, посилаючись на те, що позивач не довів наявності передбачених законом підстав для недійсності договору, а також не спростував презумпцію його правомірності. Крім того, відповідач зазначала, що договір укладено добросовісно з метою забезпечення житлом малолітніх онуків та з урахуванням відомих їй обставин кримінального переслідування позивача, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову немає (т. 1 а.с. 205-215).

12. 22.04.2026 третя особа приватний нотаріус Брох А.А. засобами поштового зв`язку подала до суду заяву про розгляд справи без її участі (т. 2 а.с.57).

13. 30.04.2026 протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про допит свідка ОСОБА_1 , відмовлено в допиті як свідка приватного нотаріуса Брох А.А., клопотання про долучення доказів повернуто без розгляду, відмовлено в клопотанні про витребування доказів. Клопотання представника відповідача про залучення як третю особу органу опіки та піклування Житомирської міської ради залишено без задоволення (т. 2 а.с. 59-61).

14. 07.07.2026 протокольною ухвалою суду відмовлено в клопотанні представника відповідача про витребування доказів та за результатом підготовчого засідання підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті (том 2 а.с. 74).

15. Позивач та представник позивача у судовому засіданні надали усні пояснення, аналогічні викладеним у позові, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

16. Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, повідомлялась про дату, час, місце судового засідання шляхом надіслання судових повісток про виклик в її електронний кабінет, що стверджується довідками про доставку електронного документу (т. 1 а.с.101-102; т. 2 а.с.69, 76).

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

17. З 27.12.2005 і до 11.10.2023 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією витягу з реєстру територіальної громади від 10.11.2025 (т.1 а.с.19).

18. 21.04.2022 ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником з питань оформлення його спадкових прав на майно, що залишились після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримання правовстановлювального документа (свідоцтва про право на спадщину), інших документів, реєстрації права власності на майно у відповідних органах, а також з питань управління та розпорядження (укладати від його імені всі дозволені законом правочини (крім договорів дарування, на укладання яких необхідна окрема довіреність, в якій буде встановлено ім`я ОСОБА_6 ) стосовно всього майна, яке йому належить чи буде належати, що підтверджується довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох А.А., зареєстрованою в реєстрі за №301 від 21.04.2022 (т.1 а.с.24-26).

19. 31.12.2022 зник безвісти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на займаних позиціях біля н.п. Червонопопівка Кремінського р-ну Луганської обл, що вбачається з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.01.2023 №359 (т.1 а.с.33).

20. 13.01.2023 ОСОБА_3 звернулася до командира ВЧ НОМЕР_2 із заявою про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди у зв`язку зі зникненням безвісти під час служби батька її дітей – ОСОБА_1 (т.1 а.с. 32).

21. 09.10.2023 ОСОБА_3 яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_1 , як представник продавця, та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений 09.10.2023 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох А.А., та зареєстрований в реєстрі за № 2384 (т.1 а.с.27-29).

22. Відповідно до п.2 Договору квартира є особистою приватною власністю продавця, як така, що набута в порядку спадкування та належить продавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Л.М. 05.10.2022 за №336 та право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шевчук Л.М. 05.10.2022.

23. Пунктом 4, 7 Договору встановлено, що продаж квартири відбувається за домовленістю сторін за ціною 1 107 956 гривень та представник продавця гарантує, що … на момент укладення договору… прав у третіх осіб, у тому числі прав малолітніх та неповнолітніх на проживання і користування, як у межах та і поза межами України немає…

24. На запит приватного нотаріуса Брох А.А. №281/01-16 від 04.10.2023 Управління ведення реєстру територіальної громади житомирської міської ради повідомило, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання однієї особи (т.1 а.с. 30).

25.Станом на 06.10.2023 ринкова вартість трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 становила 1 107 956,00 грн., що підтверджується висновком ФОП ОСОБА_7 про вартість майна (т. 1 а.с.35).

26. 09.10.2023 ОСОБА_3 , діючи від імені довірителя ОСОБА_1 , в заяві до приватного нотаріуса Брох А.А. безумовно ствердила про відсутність прав у малолітніх та неповнолітніх дітей, у недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на проживання та користування квартирою АДРЕСА_2 (т.1 а.с.31).

27. 09.10.2023 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох А.А. 09.10.2023 за № 2384, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 34963769 від 09.10.2023 (т.1 а.с.34).

28. 11.10.2023 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади від 10.11.2025 (т.1 а.с. 20, 21).

29. ОСОБА_1 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України та був звільнений 24.08.2025, про що видано довідку Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 29.08.2025 (т.1 а.с.23).

30. ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій Серії НОМЕР_3 , виданим Військовою частиною НОМЕР_4 01.10.2025 (т.1 а.с.22).

ІV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

31. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

32. Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

33. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

34. За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

35. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання у момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

36. Згідно з частиною першою статті 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

37. Відповідно до частини першої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

38. За змістом частини першої статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

39. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

40. Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

41. Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

42. Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

43. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

44. Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього лише у випадку, коли відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

45. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

46. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування судом рішення державного реєстратора, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також у разі скасування державної реєстрації прав відповідні речові права припиняються чи змінюються відповідно до судового рішення.

V. МОТИВИ СУДУ

47. Між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо дійсності договору купівлі-продажу квартири, укладеного представником позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності, а також щодо правових наслідків такого правочину.

48. Звертаючись до суду з позовом, представник позивача обґрунтовувала вимоги тим, що спірний договір купівлі-продажу квартири підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215, 232, 234, 237, 239, 244 Цивільного кодексу України. На думку позивача, представник за довіреністю, діючи в межах наданих повноважень, використала їх усупереч інтересам довірителя та у зловмисній домовленості з покупцем, що призвело до відчуження належної позивачу квартири без його волі та без отримання ним коштів від її продажу. Крім того, представник позивача вказувала на відсутність реального виконання договору купівлі-продажу, недобросовісність дій представника при його укладенні, порушення прав дітей на користування житлом.

49. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 лютого 2025 року у справі №504/3085/20 (провадження №61-17178сво23) звернув увагу, що саме на позивача покладається процесуальний обов`язок довести належними та допустимими доказами існування при укладенні спірного правочину зловмисної домовленості між представником та другою стороною правочину, недобросовісність їхніх дій і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому Об`єднана палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №182/3593/17, зазначивши, що сам по собі факт укладення договору між покупцем та представником продавця, який є його близьким родичем, не свідчить про наявність зловмисної домовленості, якщо такі обставини не підтверджуються іншими належними та допустимими доказами.

50. Отже, під час вирішення даного спору суд повинен встановити не лише факт існування родинних відносин між представником продавця та покупцем або укладення правочину в межах наданих довіреністю повноважень, а й перевірити, чи підтверджується належними та допустимими доказами наявність умисних дій представника всупереч інтересам довірителя, існування домовленості представника з другою стороною правочину та причинний зв`язок між такою домовленістю і несприятливими наслідками для позивача.

51. Водночас, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі №911/2129/17, частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинно відповідати його внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють зміст такого волевиявлення. Саме тому підставою недійсності правочину, передбаченою статтею 232 ЦК України, є не відсутність повноважень представника, а встановлення факту підміни ним волі довірителя власною волею внаслідок зловмисної домовленості з іншою стороною правочину.

52. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

53. Отже, тлумачення вказаних норм права свідчить про те, що для кваліфікації правочину вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї зі сторін правочину діяв представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

54. Судом встановлено, що 21.04.2022 позивач добровільно видав ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив її оформити його спадкові права, зареєструвати право власності на спадкове майно, а також здійснювати управління та розпорядження таким майном, у тому числі укладати від його імені всі дозволені законом правочини, крім договорів дарування.

55. Таким чином, спірний договір купівлі-продажу був укладений представником у межах наданих довіреністю повноважень, а тому сам по собі факт наявності повноважень представника не виключає можливості застосування статті 232 ЦК України, оскільки предметом доказування у цій категорії спорів є не перевищення представником повноважень, а встановлення того, що представник, використовуючи надані йому повноваження, діяв всупереч інтересам довірителя внаслідок зловмисної домовленості з другою стороною правочину.

56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 зазначила, що вимога частини третьої статті 203 ЦК України щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі особи охоплює випадки, коли формально належне волевиявлення представника не відповідає дійсній волі особи, яку він представляє, а підстави недійсності таких правочинів визначені, зокрема, статтею 232 ЦК України. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 24.02.2025 у справі № 504/3085/20 (провадження № 61-17178сво23) підтвердила, що для застосування статті 232 ЦК України суд повинен оцінювати не окремі докази ізольовано, а всю сукупність встановлених обставин, які можуть свідчити про умисне вчинення представником правочину всупереч інтересам довірителя та на користь іншої сторони.

57.Оцінюючи доводи позивача щодо перебування його у статусі військовослужбовця, подальшого зникнення безвісти та перебування у полоні, суд виходить із такого.

58. На момент укладення спірного договору ОСОБА_1 понад дев`ять місяців перебував у статусі особи, яка зникла безвісти під час виконання бойового завдання, що було достеменно відомо ОСОБА_3 , оскільки саме вона 13.01.2023 звернулася до військової частини із заявою про призначення виплат у зв`язку зі зникненням безвісти батька її дітей.

59. Натомість, усвідомлюючи неможливість довірителя контролювати використання довіреності та висловити свою волю щодо подальшої долі належного йому майна, представник використала надані їй повноваження для відчуження квартири. За встановлених обставин така поведінка не відповідала інтересам довірителя та суперечила природі представництва, яке здійснюється виключно в інтересах особи, яку представляють.

60. Суд також бере до уваги, що предметом відчуження була квартира, яка перейшла позивачу у власність у порядку спадкування після смерті бабусі та фактично була його єдиним житлом. Саме після укладення спірного договору купівлі-продажу позивач був знятий із реєстрації місця проживання і матеріали справи не містять доказів наявності у позивача іншого житла, а після звільнення з полону фактично залишився без будь-якого місця проживання. Такі наслідки є очевидно несприятливими для довірителя та свідчать про істотне порушення його майнових прав.

61. Також істотне значення для вирішення спору має особа покупця. Так, спірна квартира була відчужена не сторонній особі, а матері самого представника - ОСОБА_2 . Сторони договору перебували у близьких родинних відносинах, що саме по собі не є підставою для визнання правочину недійсним, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами має істотне доказове значення при вирішенні питання про наявність зловмисної домовленості.

62. Верховний Суд у постановах від 29.08.2018 у справі № 522/15095/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 753/7290/17 та Об`єднана палата КГС Верховного Суду у постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 виходили з того, що під зловмисною домовленістю слід розуміти узгоджені умисні дії представника та другої сторони правочину, спрямовані на досягнення результату, який суперечить інтересам довірителя, при цьому домовленість може встановлюватися шляхом оцінки всієї сукупності непрямих доказів.

63. Суд критично оцінює обставини проведення розрахунків за договором. Хоча у договорі зазначено про проведення з розрахунку з представником продавця, матеріали справи не містять жодного належного доказу фактичної передачі грошових коштів довірителю. Відсутні розписка, банківські документи, на підтвердження переказу коштів чи будь-які інші докази того, що позивач реально отримав відчужувану суму.

64. За встановлених судом обставин така відсутність підтвердження розрахунків набуває істотного значення не сама по собі, а саме у взаємозв`язку з іншими доказами у справі, оскільки свідчить про відсутність будь-якої реальної майнової вигоди для довірителя від укладеного його представником договору.

65. Суд не приймає як самостійну підставу позову доводи позивача щодо порушення житлових прав дітей, необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування, а також щодо невідображення коштів отриманих від продажу квартири у деклараціях представника, оскільки такі обставини не входять до предмета доказування у спорі про визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України та самі по собі не підтверджують наявність зловмисної домовленості представника з другою стороною правочину. Водночас вони не впливають на висновок суду, зроблений на підставі інших належних та допустимих доказів.

66. Оцінивши наведені позивачем обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у справі доведено всі юридично значимі елементи, необхідні для застосування статті 232 ЦК України, оскільки ОСОБА_3 діяла від імені довірителя на підставі чинної довіреності, тобто в межах наданих їй повноважень; на момент укладення договору вона достеменно знала про перебування довірителя у полоні та його повну неспроможність контролювати використання довіреності; відчужила єдине спадкове житло довірителя на користь своєї матері; не забезпечила передачу отриманих за договором коштів довірителю, що не спростовано відповідачем належними доказами; наслідком укладення договору стало позбавлення позивача права власності на єдине житло та фактичне залишення його без місця проживання після звільнення з полону.

67. Саме сукупність зазначених обставин, а не кожна з них окремо, свідчить про підміну представником волі довірителя власною волею та про наявність зловмисної домовленості між представником і другою стороною правочину, спрямованої на настання несприятливих наслідків для позивача.

68. Такий висновок узгоджується з наведеними правовими позиціями Верховного Суду щодо застосування статті 232 ЦК України з урахуванням правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 24.02.2025 у справі №504/3085/20.

69. Суд відхиляє доводи відповідача про те, що сама по собі чинність довіреності виключає можливість застосування статті 232 ЦК України, оскільки наведене суперечить змісту зазначеної норми права та наведеній вище практиці Верховного Суду, відповідно до якої зловмисна домовленість можлива саме у випадку, коли представник формально діє в межах наданих йому повноважень.

70. Не заслуговують на увагу й доводи відповідача про відсутність доказів передачі коштів як юридично незначущої обставини, оскільки суд не визнає недійсним договір виключно через непроведення розрахунків, а оцінює цю обставину разом із встановленими родинними відносинами між сторонами договору, перебуванням довірителя у полоні, непереданням йому коштів та позбавленням його єдиного житла.

71. Також суд відхиляє посилання відповідача на добросовісність набуття квартири та укладення договору з метою забезпечення житлом онуків, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та не узгоджуються з фактом укладення правочину між матір`ю представника та представником особи, яка в цей час перебувала у полоні й була повністю позбавлена можливості висловити свою волю щодо відчуження належного їй майна.

72. Встановивши наявність передбачених статтею 232 ЦК України підстав для визнання спірного договору недійсним, суд доходить висновку, що підлягає задоволенню також похідна вимога про необхідність скасування державної реєстрації права власності відповідача на квартиру, оскільки саме спірний договір був єдиною правовою підставою для виникнення такого права.

73. Так, визнання недійсним договору купівлі-продажу, який є правовою підставою виникнення права власності відповідача, та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 усувають юридичну підставу набуття нею права власності на спірну квартиру. Разом із тим з пояснень відповідача вбачається, що після укладення спірного договору квартира фактично перебуває в її володінні.

74. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, тобто таким, який забезпечує повне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення — гарантує можливість отримання відповідної компенсації. Такий спосіб захисту повинен відповідати принципу процесуальної економії та виключати необхідність повторного звернення до суду для застосування додаткових способів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 (пункт 8.54)).

75. За таких обставин суд доходить висновку, що повне відновлення порушеного права позивача можливе лише шляхом одночасного визнання спірного договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності відповідача та витребування квартири з її незаконного володіння. Саме такий спосіб захисту забезпечує реальне поновлення права власності позивача, унеможливлює необхідність повторного звернення до суду та відповідає вимогам статті 16 ЦК України і принципу процесуальної економії.

76. Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

77. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

78. З огляду на задоволення позову та положення статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 562 грн. 40 коп.

VIІ. ЩОДО ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

79. Відповідно до частини 7, 8 статті 158 ЦПКУкраїни у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись статтями 2, 5, 19, 27, 76, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира

У Х В А Л И В :

1.Позов ОСОБА_1 , задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 , яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох Аллою Анатоліївною 09 жовтня 2025 року за реєстраційним № 2384.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2642561118040, номер відомостей про речове право: 52042060, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2384, виданий 09.10.2023, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Брох Аллою Анатоліївною.

4. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

5. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 562 (сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_7 ,

останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_3 ,

фактичне місце проживання за адресою:

АДРЕСА_4

РНОКПП НОМЕР_5

Відповідач:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_8 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_5 ,

РНОКПП НОМЕР_1

Треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1)приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу

Брох Алла Анатоліївна,

місцезнаходження за адресою:

10017, м. Житомир, вул. Небесної сотні, 44,

2) ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_9 ,

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_3 ,

РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне рішення суду складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Олена РОЖКОВА