Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №389/138/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 389/138/18

провадження № 61-8533св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Карпенко С. О.,

суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Знам?янського міськрайонного

суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді

Ябчик Н. М., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 8 квітня 2021 року, ухвалену колегією у складі суддів Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про виділ частки із майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позову вказував, що 9 жовтня 2004 року він уклав шлюб з ОСОБА_5 . Перебуваючи у шлюбі, сторони 7 жовтня 2010 року купили житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами загальною площею 179,5 кв. м жилою площею 59,2 кв. м на АДРЕСА_1 , право власності на який оформили на ОСОБА_5 .

Протягом 2010-2015 років сторони провели капітальний ремонт та реконструкцію вказаного житлового будинку.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду у провадженні № 2/389/908/15 (Єдиний унікальний номер 389/3560/15-ц) за ним визнано право власності

на 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами загальною площею 179,5 кв. м, жилою площею 59,2 кв. м на АДРЕСА_2 . Право власності на відповідну частку житлового будинку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис № 21206987).

Зазначав, що іншого житла не має, тому має намір виділити в натурі свою частку та користуватися цим майном, проживати в цій частці будинку разом зі своєю сім`єю.

За таких обставин просив виділити в натурі належну йому 1/2 частку вказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та визначити

порядок користування земельними ділянками з кадастровими

номерами 3510600000:50:008:0009 та 3510600000:50:008:0010 загальною

площею 1 207,99 кв. м, призначених для будівництва і обслуговування будинку та господарсько-побутових будівель.

Для визначення можливих варіантів виділу частки будинку та господарсько-побутових будівель, а також можливих варіантів користування земельною ділянкою просив призначити оціночно-будівельну, будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

23 березня 2020 року позивач уточнив позовні вимоги та просив виділити в натурі йому у власність 45/100 часток житлового будинку та господарсько-побутових будівель на АДРЕСА_2 відповідно до варіанту, запропонованого експертом, і стягнути з ОСОБА_5 компенсацію різниці вартості часток у розмірі 24 545,81 грн.

Встановити такий порядок користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3510600000:50:008:0009 та 3510600000:50:008:0010 загальною площею 1 207,99 кв. м, призначеними для будівництва і обслуговування будинку та господарсько-побутових будівель:

- ОСОБА_4 надати в користування частку земельної ділянки

площею 589,78 кв. м на схематичному плані в додатку Д зображена (заштрихована) фіолетовим кольором і обмежена замкненою лінією 36-4-5-6-7-8-9-10-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-31-32-35-36. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки зведені у таблиці Д-1 в додатку Д;

- ОСОБА_5 надати в користування частку земельної ділянки

площею 589,78 кв. м на схематичному плані в додатку Д зображена (заштрихована) блакитним кольором і обмежена замкненою лінією 1-2-3-36-35-34-33-32-31-26-27-28-29-30-23-22-21-20-19-18-17-11-12-13-14-15-16-1. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки зведені

у таблиці Д-2 в додатку Д;

- у спільне користування співвласників надати частку земельної ділянки

площею 1,66 кв. м на схематичному плані в додатку Д зображена жовтим кольором і обмежена замкненою лінією 34-35-32-33-34. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки зведені у таблиці Д-З в додатку Д; площею 3,55 кв. м на схематичному плані в додатку Д зображена жовтим кольором і обмежена замкненою лінією 27-26-25-24-23-30-29-28-27. Координати відповідних точок повороту меж та лінійні розміри зазначеної частини земельної ділянки зведені у таблиці Д-4 в додатку Д.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області

від 23 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

Суд першої інстанції керувався тим, що:

- на момент проведення обстеження на земельній ділянці на АДРЕСА_2 експерт виявив незазначені в технічному паспорті будівлі і споруди, а саме: ворота, хвіртки, навіси, огорожі, вигрібну яму, сходи, гараж, вимощення;

- експертизу проведено за наявними матеріалами справи (застарілим технічним паспортом на будинок і технічною документацією на земельну ділянку) та без доступу експерта до приміщень житлового будинку та господарсько-побутових будівель;

- за інформацією Знам`янського міжміського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» (далі - Знам`янське МКП «БТІ») на 16 липня 2020 року проведено реконструкцію житлового будинку та господарсько-побутових будівель, яка потребує прийняття в експлуатацію;

- сторони не заперечували обставини здійснення а спірному будинку самочинних реконструкцій;

- об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти, не є об`єктами права власності

(стаття 376 ЦК України), тому до узаконення вони не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно зі статтями 364, 367 ЦК України.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 8 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2020 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд зауважив, що після узаконення самочинно збудованих об`єктів позивач як співвласник житлового будинку зможе реалізувати своє право на виділ частки із цього майна, що є у спільній частковій власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У травні 2021 року представник ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23жовтня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 8 квітня 2021 рокуі направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, про необхідність розмежування порядку поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і встановлення порядку користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються поділу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду,

викладених у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 450/2167/16-ц (провадження № 61-9894св19), про те, що відповідно до положень

статті 152 ЖК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», який набрав чинності 5 квітня 2015 року) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування житлового будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Також вказує про неврахування судами висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 3 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, про те, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Заявник вважає, що суди не врахували, що існування на території домоволодіння реконструйованих ворот, хвіртки, навісів, огорожі, вигрібної ями, сходів, гаража та вимощення, які не враховані експертом при визначенні варіантів виділу частки житлового будинку, жодним чином не можуть позбавити позивача права власності на його частку у майні.

Апеляційний суд помилково врахував висновок Верховного Суду,

викладений у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), оскільки у вказаній справі суди встановили, що позивачем виконані будівельні роботи з реконструкції житлового будинку зі зміною геометричних розмірів. Будівельні роботи виконані без оформлення документів, які дають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги чинного законодавства України. При цьому у житловому будинку на АДРЕСА_2 геометричні розміри не змінювалися і матеріали справи не містять доказів існування самочинного будівництва.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції позбавив його можливості заявити клопотання про призначення додаткової експертизи та не надав належної оцінки зібраним у справі доказам.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про:

- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 450/2167/16-ц (провадження № 61-9894св19), у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, від 3 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- недослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів та необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання про призначення додаткової експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2015 року у справі № 389/3430/15-ц.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2016 року у справі № 389/3560/15-ц в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, зокрема, визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, розташовані

на АДРЕСА_2 .

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 2 лютого 2017 року

у справі № 389/3560/15-ц рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2016 року в поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами залишено без змін.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 4 липня 2017 року суди встановили, що за ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами загальною площею 179,5 кв. м на

АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці площею 1 000 кв. м з кадастровим номером 3510600000:50:008:0009, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Право власності зареєстровано на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2016 року

у справі № 389/3560/15-ц.

Суди встановили, що технічний паспорт на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_3 виготовлений Знам`янським КМП «БТІ» у жовтні 2008 року.

З висновку експерта ТОВ «Науково-виробничого підприємства УкрСпецБудЕкспертиза» від 4 лютого 2020 року № 246, складеного за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, суди встановили, що:

- поділ будинку з господарсько-побутовими будівлями на

АДРЕСА_2 технічно можливий з відхиленням від часток співвласників;

- існують два варіанта поділу житлового будинку;

- встановити порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 технічно можливо; запропоновано два варіанта порядку користування земельною ділянкою.

Зі змісту висновку експерта суди встановили, що:

- 29 жовтня 2019 року відбулося обстеження домоволодіння на АДРЕСА_2 в присутності

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Доступ до приміщень житлового будинку та господарсько-побутових будівель експерту не надано;

- на момент проведення обстеження на земельній ділянці за вказаною адресою експерт виявив не зазначені в технічному паспорті будівлі і споруди, а саме: ворота, хвіртки, навіси, огорожі, вигрібну яму, сходи, гараж, вимощення;

- експертизу проведено за наявними матеріалами справи та без доступу експерта до приміщень житлового будинку і господарсько-побутових будівель.

З довідки Знам`янського МКП «БТІ» від 16 лютого 2020 року № 412 суди встановили, що за заявою ОСОБА_5 на виготовленні перебуває інвентаризаційна справа на нерухоме майно на АДРЕСА_2 . Під час виходу техніка-інвентаризатора на об`єкт нерухомості виявлено розбіжності в попередніх документах. На час складення довідки проведено реконструкцію житлового будинку та господарсько-побутових будівель, яка потребує прийняття в експлуатацію.

Зі змісту довідки Знам`янського МКП «БТІ» від 17 серпня 2020 року № 78/2 суди встановили, що технічний паспорт на житловий будинок за вказаною адресою не виготовлено, оскільки інвентаризаційна справа перебуває в суді.

Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

(частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина перша статті 364 ЦК України).

За змістом вказаної норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці у праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Згідно з частиною третьою статті 364 ЦК України у разі виділу в натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Водночас порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.

За статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року

у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25) зазначила, що:

«У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 ЖК України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу та належать позивачу і відповідачу».

У справі, що переглядається, суди встановили, що сторони є співвласниками житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, розташованих на АДРЕСА_2 ; рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 червня 2016 року у справі № 389/3560/15-ц в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частку вказаного майна.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд врахував, що на час розгляду справи проведено реконструкцію житлового будинку та господарсько-побутових будівель, яка потребує прийняття в експлуатацію, тому до узаконення реконструкції зазначений об`єкт нерухомого майна не може бути предметом поділу (виділу) згідно зі статтями 364, 367 ЦК України

Під час розгляду цієї справи суди встановили, що:

- на момент проведення обстеження на земельній ділянці на АДРЕСА_2 експерт виявив незазначені в технічному паспорті будівлі і споруди, а саме: ворота, хвіртки, навіси, огорожі, вигрібну яму, сходи, гараж, вимощення;

- експертизу проведено за наявними матеріалами справи (застарілим технічним паспортом на будинок і технічною документацією на земельну ділянку) та без доступу експерта до приміщень житлового будинку та господарсько-побутових будівель;

- за інформацією Знам`янського МКП «БТІ» на 16 липня 2020 року проведено реконструкцію житлового будинку та господарсько-побутових будівель, яка потребує прийняття в експлуатацію;

- в суді апеляційної інстанції позивач зазначав, що у будинку проведені незначні перебудови у ванній кімнаті і туалеті, більше ніяких перебудов не проведено;

- в позовній заяві позивач вказував, що протягом 2010-2015 років із сучасних будівельних матеріалів зроблено капітальний ремонт та реконструкцію житлового будинку;

- відповідач у суді зазначала, що у будинку здійснена реконструкція, зокрема шляхом зміни конфігурації та розміру кімнат за рахунок знесення перестінок, проведено будівництво нежитлових приміщень та зроблено замощення двору.

За загальним правилом поділ об`єкта нерухомого майна, до якого входять об`єкти самочинного будівництва, не допускається.

Так, порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проєктних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах

від 4 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року

у справі № 6-286цс15.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проєкту або порушення умов, передбачених цими документами, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга

статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проєктної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання

акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проєктній документації чи ні, вважаються самочинними

(пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України

від 5 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації)).

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).

При цьому за змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірний об`єкт нерухомого майна, до складу якого входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти, не є об`єктом права власності

(стаття 376 ЦК України), і до їх узаконення вони не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

З урахуванням вказаного відсутні підстави для задоволення позову та виділу в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Такий висновок судів узгоджується з висновком Верховного Суду,

викладеним у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18).

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду,

викладених у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 450/2167/16-ц (провадження № 61-9894св19), відхиляються касаційним судом, оскільки у справі, яка переглядається, проведено таку реконструкцію житлового будинку та господарсько-побутових будівель, яка потребує прийняття в експлуатацію.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, від 3 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна з огляду на входження до його складу самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об`єктів не може (до його узаконення) бути предметом виділу.

Посилання заявника на помилкове врахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 6 березня 2019 року

у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), з огляду на те, що у справі, яка переглядається, матеріали справи не містять доказів зміни геометричних розмірів спірного домоволодіння, не впливають на правильність висновку суду апеляційної інстанції, оскільки з довідки Знам`янського МКП «БТІ» на 16 липня

2020 року суди встановили обставини проведення реконструкції житлового будинку та господарсько-побутових будівель, яка потребує прийняття в експлуатацію і таку обставину позивач не спростував.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення апеляційним судом його клопотання про призначення додаткової експертизи, оскільки суд апеляційної інстанції правильно зазначив про відсутність підстав для його задоволення з огляду на незаявлення такого клопотання у суді першої інстанції.

Отже доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права і з порушенням процесуального права, не спростовують правильних висновків судів та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК

України оскаржувані судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 8 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Судді С. О. Карпенко А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко І. М. Фаловська