Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №522/2624/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 522/2624/25

провадження № 61-3429св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) -Товариство з обмеженою відповідальністю «Warden Chartering s.r.o.»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронков Володимир Олексійович, на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 червня 2025 року в складі судді Федчишеної Т. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2026 року в складі колегії суддів Вадовської Л. М., Погорєлової С. О., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Warden Chartering s.r.o.» (далі - ТОВ «Warden Chartering s.r.o.») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що 17 грудня 2024 року між сторонами укладений контракт найму, згідно з яким ОСОБА_1 найнятий на роботу до ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» на посаду штурмана судна. 25 січня 2025 року другий помічник капітана штурман ОСОБА_1 покинув борт судна з особистими речами без пояснень, чим, на думку позивача, порушив положення контракту. За указане порушення умовами контракту передбачено стягнення з члена екіпажу штрафу у розмірі 4 (чотирьох) повних місячних заробітних плат (пункт 5.4. контракту).

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 штраф у розмірі 599 031,78 грн та понесені позивачем судові витрати.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 27 лютого 2025 року відкрив провадження у цій справі.

У квітні 2025 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» про стягнення заробітної плати і витрат на продовольство та харчування.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 протягом 1,5 місяців добросовісно виконував умови укладеного між сторонами контракту, але не отримав за свою роботу заробітну плату та виплати, погоджені сторонами (пункти 8.1, 9.1 контракту).

Посилаючись на невиконання роботодавцем своїх зобов`язань із виплати заробітної плати та передбачених контрактом виплат, ОСОБА_1 просив суд:

- поновити строк для подання зустрічної позовної заяви;

- прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду у справі № 522/2624/25;

- стягнути з ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» невиплачену заробітну плату за контрактом найму в сумі 263 655,32 грн та витрати на продовольство і харчування в сумі 18 341,24 грн, а також понесені ним судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 25 червня 2025 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 березня 2026 року, повернув зустрічну позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якої погодився апеляційний суд, мотивована тим, що первісний позов та зустрічний позов не є взаємопов`язаними у розумінні статті 193 ЦПК України, вони не виникають з одних правовідносин, а задоволення зустрічного позову не може виключати повністю або частково задоволення первісного позову.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

16 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронков В. О., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу

на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 червня 2025 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2026 року у цій справі,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 25 червня 2025 року та постанови Одеського апеляційного суду від 12 березня 2026 року заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник зазначає, що позов та зустрічний позов є взаємопов`язаними та мають розглядатися судом в одному провадженні, оскільки первісний позивач та позивач за зустрічним позовом посилаються на порушення протилежною стороною умов укладеного між ними контракту. Спільний розгляд первісного та зустрічного позовів буде відповідати принципу процесуальної економії.

Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 не позбавлений права подати окремий позов про стягнення невиплаченої заробітної плати є помилковим, оскільки укладеним між сторонами контрактом передбачено, що будь-які спори, які виникають з указаного контракту вирішуються відповідно до законів країни, під прапором якої плаває судно. ОСОБА_1 працював на посаді штурмана на судні «CHABELI» (ENI 6003069) під прапором Словацької Республіки, однак він не має можливості, зокрема фінансової, подати позов до суду у Словацькій Республіці. Крім того, відмова судів попередніх інстанцій розглянути зустрічний позов ОСОБА_1 в одному провадженні із позовом ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» у цій справі є порушенням права на доступ до правосуддя, закріпленого у статтях 55 та 124 Конституції України.

Інший учасник справи не скористався правом подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 08 травня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

У травні 2026 року виділені матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

У лютому 2025 року ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та з урахуванням порушення з боку відповідача умов контракту просило суд стягнути з нього як із члена екіпажу штраф у розмірі 4 (чотирьох) повних місячних заробітних плат відповідно до пункту 5.4. контракту, а саме 599 031,78 грн та понесені судові витрати.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 27 лютого 2025 року відкрив провадження у цій справі.

У квітні 2025 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» про стягнення заробітної плати і витрат на продовольство та харчування, в якому, посилаючись на пункти 8.1, 9.1 контракту, просив суд: поновити строк для подання зустрічної позовної заяви; прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду у справі № 522/2624/25; стягнути з ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» невиплачену заробітну плату за контрактом найму в сумі 263 655,32 грн та витрати на продовольство та харчування в сумі 18 341,24 грн, а також понесені ним судові витрати.

Первісні та зустрічні позовні вимоги обґрунтовані положеннями контракту від 17 грудня 2024 року, проте за своїм змістом первісний та зустрічний позови не є взаємопов`язаними у розумінні статті 193 ЦПК України, оскільки виникають із різних правовідносин, а задоволення зустрічного позову не може виключати повністю або частково задоволення первісного позову.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення відповідають з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження у справі є ухвала районного суду про повернення зустрічного позову заявникові та постанова апеляційного суду за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За положеннями частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частина перша статті 193 ЦПК України передбачає, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України).

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови одночасного дотримання двох умов, а саме взаємопов`язаності первісного та зустрічного позовів та доцільності спільного розгляду останніх (постанова Верховного Суду від 27 квітня 2026 року у справі № 644/7592/24, провадження № 61-15914св25).

Колегія суддів звертає увагу, що конструкція частини другої статті 193 ЦПК України має імперативний характер та свідчить про відсутність у суду дискреції щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Отже, умовою його прийняття до спільного розгляду разом із первісним позовом є посилання на обставини, за яких його задоволення матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, а також виникнення обох позовів з одних правовідносин.

Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19), ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

У змісті постанови від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 (провадження № 12-24гс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20 дійшов висновку, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємопов`язаний з первісним.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись

у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У цій справі встановлено, що ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що 17 грудня 2024 року між сторонами укладений контракт найму, згідно з яким ОСОБА_1 найнятий на роботу до ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» на посаду штурмана судна. 25 січня 2025 року другий помічник капітана штурман ОСОБА_1 покинув борт судна з особистими речами без пояснень, чим, на думку позивача, порушив положення контракту. За указане порушення умовами контракту передбачено стягнення з члена екіпажу штрафу у розмірі 4 (чотирьох) повних місячних заробітних плат (пункт 5.4. контракту). Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 штраф у розмірі 599 031,78 грн та понесені позивачем судові витрати.

У свою чергу ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» про стягнення заробітної плати і витрат на продовольство та харчування, обґрунтовуючи вимоги тим, що він протягом 1,5 місяців добросовісно виконував умови укладеного між сторонами контракту, але не отримав за свою роботу заробітну плату та виплати, погоджені сторонами (пункти 8.1, 9.1 контракту). Посилаючись на невиконання роботодавцем своїх зобов`язань із виплати заробітної плати та передбачених контрактом виплат, ОСОБА_1 просив суд: поновити строк для подання зустрічної позовної заяви; прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду у справі № 522/2624/25; стягнути з ТОВ «Warden Chartering s.r.o.» невиплачену заробітну плату за контрактом найму в сумі 263 655,32 грн та витрати на продовольство та харчування в сумі 18 341,24 грн, а також понесені ним судові витрати.

Суди встановили, що первісний позов та зустрічний позов обґрунтовані положеннями укладеного між сторонами контракту від 17 грудня 2024 року.

Разом з тим, положення указаного контракту в частині застосування дисциплінарних заходів (пункт 5.4. контракту) за своїм правовим змістом є відмінними від умов контракту щодо обов`язку роботодавця виплатити члену екіпажу заробітну плату та інші передбачені виплати (пункти 8.1., 9.1. контракту).

Пункти 5.4., 8.1, 9.1. контракту не є взаємовиключними та регулюють різні правовідносини, тобто застосування до особи дисциплінарного стягнення не виключає обов`язок роботодавця виплатити своєму працівнику заробітну плату за відпрацьований період.

Тобто кожен з наведених вище пунктів контракту передбачає різні правові підстави, умови та правові наслідки їх застосування, а вимоги заінтересованих осіб (позивачів) щодо кожного з цих пунктів мають бути обґрунтовані відмінними обставинами та підтверджені відповідними належними та допустимими доказами, обсяг яких також не є однаковим.

Отже, суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст первісного позову про стягнення штрафу за порушення трудової дисципліни та зустрічного позову про стягнення заробітної плати та інших виплат за відпрацьований працівником час, дійшли правильного висновку, що поданий ОСОБА_1 зустрічний позов не пов`язаний із первісним позовом спільним предметом та, як наслідок, спільним предметом доказування та виключає ризик ухвалення взаємовиключних рішень, що своєю чергою виключає необхідність розгляду обох позовів в одному судовому провадженні.

З таким висновком судів у цій справі колегія суддів Верховного Суду погоджується.

Вимогами частини першої статті 400 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями щодо повернення зустрічного позову і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги про те, що позов та зустрічний позов у цій справі є взаємопов`язаними спростовуються висновками, викладеними судами першої та апеляційної інстанцій, із посиланням на сталу та послідовну судову практику щодо застосування відповідних норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що спільний розгляд первісного та зустрічного позовів буде відповідати принципу процесуальної економії є неспроможними, оскільки спільний розгляд обох позовів, які за своїм предметами і підставами не є взаємопов`язаними, буде порушенням вимог процесуального закону та суперечитиме принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, що є недопустимим.

Доводи касаційної скарги про помилковість, на думку заявника, вказівки апеляційного суду щодо існування у ОСОБА_1 права на подання окремого позову про стягнення невиплаченої заробітної плати є безпідставними, оскільки цей висновок не покладений в основу оскаржуваних судових рішень, а є лише способом реалізації передбаченого законом права особи на захист прав, які така особа вважає порушеними.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів про повернення зустрічного позову є порушенням права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя є помилковими, оскільки висновок судів про відсутність у цій справі процесуальної підстави для розгляду зустрічного позову в одному провадженні із первісним позовом не є відмовою у праві на доступ до правосуддя. При цьому існування у заявника права на доступ до правосуддя і спосіб його належного здійснення заявнику роз`яснено.

Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, заява № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості, а наведені в касаційній скарзі доводи не свідчать про помилковість або необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронков Володимир Олексійович, залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 25 червня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара