Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №559/2328/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 05 серпня 2026 р.

Справа: №559/2328/22

Суддя: Шипович Владислав Володимирович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 559/2328/22

провадження № 61-263св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, у складі судді Жуковської О. Ю., від 25 червня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шимківа С. С., від 25 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона не може пройти до своєї земельної ділянки без того, щоб не пересуватись по земельній ділянці сусіда чи власної рідної сестри (відповідачки). При цьому між нею та ОСОБА_2 вже існують правовідносини сервітуту, а саме відповідачка користується безоплатним сервітутом для проходу до іншої своєї земельної ділянки через ділянку позивачки.

3. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд встановити для неї та членів сім`ї постійний, безоплатний земельний сервітут проходу та проїзду до земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:001:2011, в

АДРЕСА_1 через земельну ділянку, кадастровий номер 5610300000:01:001:0474, яка належить ОСОБА_2 , в

АДРЕСА_2 .

Короткий зміст оскаржених судових рішень

4. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області

від 25 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року, позов задоволено частково.

Встановлено для ОСОБА_1 та членів її сім`ї постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу на земельну ділянку, кадастровий номер 5610300000:01:001:2011, що знаходиться в АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 , через земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 5610300000:01:001:0474, площею 0,0658 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

5. Суди попередніх інстанцій виходили із доведеності неможливості проходу до ділянки ОСОБА_1 без встановлення сервітуту через ділянку ОСОБА_2 , у зв`язку з чим обрали варіант сервітуту запропонований у висновку додаткової земельно-технічної експертизи, який є найменш обтяжливим. Судами також враховано, що сторони є близькими родичами і між ними вже існують правовідносини сервітуту, а саме ОСОБА_2 користується безоплатним постійним сервітутом на право проходу та проїзду на велосипеді по земельній ділянці ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову в позові, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

7. 31 грудня 2025 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 червня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року.

8. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 559/2328/22, які у лютому 2026 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16, від 14 серпня 2019 року у справі № 653/2704/16,

від 26 березня 2020 року у справі № 383/153/17, від 10 січня 2024 року у справі № 707/607/23, від 31 січня 2024 року у справі № 938/582/21 (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України).

10. Вказує, що для встановлення спірного сервітуту не має значення той факт, що сторони є рідними сестрами та наявність іншого сервітуту.

11. Зауважує, що висновок експерта не містить обґрунтування неможливості проходу позивачки до своєї ділянки іншим чином, окрім як через частину земельної ділянки, що належить відповідачці.

12. Вважає необґрунтованим висновок експерта щодо встановлення сервітуту по земельній ділянці відповідачки, яка межує з вільною земельною ділянкою позивачки.

13. Наголошує, що позивачкою не доведено неможливість використання її земельної ділянки без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідачки, як і неможливість задоволення потреб позивачки в інший спосіб, зокрема прохід до земельної ділянки позивачки можливий через земельну ділянку ОСОБА_3 , який є співвласником будинку разом із позивачкою.

14. Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції не зазначив конкретні межі земельної ділянки, на яку поширюється сервітут, та її площу, що свідчить про встановлення сервітуту на всю земельну ділянку відповідачки.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

15. У лютому 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат - Лопухович А. О., подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

16. Вважає, що експертом запропоновано найменш обтяжливий варіант сервітуту для відповідачки, який забезпечить позивачці можливість реалізувати її право доступу до власної земельної ділянки.

Обставини справи, встановлені судами

17. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,056 га, кадастровий номер 5610300000:01:001:2010 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований належний їй на праві спільної часткової власності (36/100 часток) житловий будинок з господарськими будівлями.

18. На частину вказаної земельної ділянки, а саме: на 0,0112 га, згідно із законом встановлений безстроковий земельний сервітут у виді права проходу і проїзду на велосипеді для власника сусідньої земельної ділянки по

АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 .

19. ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки, площею 0,0252 га, кадастровий номер 5610300000:01:001:2011, по АДРЕСА_2 , для ведення особистого селянського господарства, до якої немає вільного проїзду і проходу.

20. Земельна ділянка ОСОБА_1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим номером 5610300000:01:001:0474, площею 0,0658 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), по АДРЕСА_2 , на якій розміщено житловий будинок.

21. Земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 5610300000:01:001:2011, до якої немає проходу і проїзду, та земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 5610300000:01:001:0474 межують із земельною ділянкою ОСОБА_3 з кадастровим номером 5610300000:01:001:01466, площею 0,0743 га, по АДРЕСА_2 , на якій знаходиться житловий будинок, який належить ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (64/100 часток).

22. З метою досудового врегулювання спору, 28 липня 2022 року

ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із заявою, в якій запропонувала, зокрема укласти договір сервітуту. Проте, ОСОБА_2 відповіді не надала.

23. За висновком судової земельно-технічної експертизи № 240312/1_ЮШ від 14 березня 2024 року

- проїзд (прохід) на земельну ділянку, кадастровий номер 5610300000:01:001:2011, що знаходиться в АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , без встановлення сервітуту неможливий;

- проїзд до вищезазначеної земельної ділянки неможливий.

Експертом розроблено варіант встановлення сервітуту для проходу на земельну ділянку позивачки через земельну ділянку ОСОБА_2 , кадастровий номер 5610300000:01:001:0474, площею 0,0658 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ділянка земельного сервітуту для проходу до земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:001:2011, через земельну ділянку, кадастровий номер 5610300000:01:001:0474, складається з однієї земельної ділянки, площею

21 кв. м, що позначена штриховкою червоного кольору (додаток 2 графічної частини висновку експерта).

24. Після виготовлення технічної документації на будинок, що розташований по АДРЕСА_2 , було проведено додаткову судову земельно-технічну експертизу.

25. За висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи

№ 250224/1_ЮШ від 18 березня 2025 року експертом запропоновано уточнений варіант встановлення сервітуту, як найменш обтяжливий для проходу на земельну ділянку, кадастровий номер 5610300000:01:001:2011, в АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , через земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 5610300000:01:001:0474 (додаток № 1 графічної частини висновку експерта).

Ділянка земельного сервітуту складається з однієї земельної ділянки, площею 19 кв. м, що позначена штриховкою червоного кольору з геометричними розмірами по периметру від південно-західного кута ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:001:0474, за годинниковою стрілкою: 1,5 м по межі ділянки; 5,53 м по лінії/межі встановлення земельного сервітуту; 0,62 м; 2,52 м по лінії/межі встановлення земельного сервітуту (зовнішній контур споруди погребу літ. «Пг/В»); 7,53 м. по лінії/межі встановлення земельного сервітуту (зовнішня стіна надвірної будівлі літ. «В»); 0,86 м. по лінії/межі встановлення земельного сервітуту (зовнішня стіна надвірної будівлі «Г»); 4,20 м, 11,48 м по межі ділянки.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

27. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

30. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

31. Подібні положення містяться й у статті 321 ЦК України.

32. Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

33. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

34. Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

35. Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

36. Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

37. Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

38. Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

39. Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

40. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи, врахувавши наведені норми матеріального права, обґрунтовано виходив з того, що позивачкою доведено неможливість належного використання власної земельної ділянки за цільовим призначенням без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

41. Обґрунтованість позовних вимог в цій частині підтверджено, зокрема висновками судової земельно-технічної експертизи №240312/1_ЮШ

від 14 березня 2024 року та додаткової судової земельно-технічної експертизи №250224/1_ЮШ від 18 березня 2025 року.

42. Зі змісту вказаних висновків вбачається, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків експерта, а самі висновки складені на виконання ухвал суду першої інстанції та стосуються предмета доказування у цій справі.

43. Суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідачки щодо встановлення земельного сервітуту для позивачки в іншій спосіб, зокрема через земельну ділянку ОСОБА_3 , правильно звернув увагу, що відстань від будинку ОСОБА_1 до її земельної ділянки є значно меншою при проході саме через земельну ділянку ОСОБА_2 , аніж через земельну ділянку ОСОБА_3 , і такий варіант варіанту проходу використовувався історично, що також було враховано експертом.

44. Апеляційний суд, погоджуючись з висновками міськрайонного суду, обґрунтовано зауважив, що той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку, не має вирішального значення у цій справі, оскільки позивачка просить про встановлення сервітуту не для обслуговування спільного із ОСОБА_3 будинку, а для можливості проходу до іншої своєї земельної ділянки, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства.

45. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідачки, відповідно до варіанту запропонованому експертом, буде найменш обтяжливим для сторін та відповідатиме порядку користування земельною ділянкою, який склався історично.

46. Доводи ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не зазначив конкретні межі земельної ділянки, на яку поширюється сервітут та його площу, що може привести про встановлення сервітуту на всю земельну ділянку відповідачки, є помилковими, оскільки зі змісту рішення суду вбачається, що земельний сервітут встановлено відповідно до висновку додаткової земельно-технічної експертизи. При цьому висновок експерта має графічну частину, на якій відображені конкретні межі сервітуту, його площа та конфігурація.

47. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 351/1146/16, від 14 серпня 2019 року у справі № 653/2704/16,

від 26 березня 2020 року у справі № 383/153/17, від 10 січня 2024 року у справі № 707/607/23, від 31 січня 2024 року у справі № 938/582/21, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

48. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

49. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

51. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

52. Оскарженні судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

53. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області

від 25 червня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

Оригінал: reyestr.court.gov.ua