Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №274/2571/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2571/26

Провадження № 2/0274/2250/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"03" серпня 2026 р. м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., за участю секретаря судового засідання Ніколайчук О.І.,

позивача,

відповідача та представника відповідача - адвоката Позняк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

10.04.2026 до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , у якій просить стягнути з ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 , на свою користь суму матеріальної шкоди в розмірі 909,90 грн., суму моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що ухвалою Бердичівського міськрайонного суду (Справа 274/6741/24) від 03.02.2026 призначено ОСОБА_4 , визнавши доведеним, що він вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, примусові заходи виховного характеру у виді застереження та передачі під нагляд батька ОСОБА_3 , на строк 1 (один) рік. На підставі статей 49, 105, 106 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначених примусових заходів виховного характеру в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За результатами судового розслідування встановлено, що малолітній ОСОБА_4 20.12.2023 близько 14 год. 30 хв. перебував разом з малолітнім потерпілим ОСОБА_2 у класі гімназії № 6 ім. ОСОБА_5 м. Бердичева Житомирської області, що за адресою: АДРЕСА_1 .

У цей час та місці між ними виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, реалізуючи який, ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їхнього настання, наніс один удар нижньою частиною долоні правої руки в ніс потерпілого ОСОБА_2 , а кулаком - удар в область живота.

У результаті вчинення вказаних дій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді перелому кісток носу, яке належить до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Позивач зазначає, що діями ОСОБА_4 її синові заподіяно моральну і матеріальну шкоду.

Матеріальна шкода полягає у тому, що 20.12.2024 вони з сином звернулись у відділення невідкладної медичної допомоги КНП «Бердичівська міська лікарня», де синові в результаті обстеження було встановлено діагноз: перелом спинки носа. З 21.12.2023 син був госпіталізований в отоларингологічне відділення КНП «Житомирська обласна клінічна лікарня». 25.12.2023 синові була проведена операція: редресація кісток носу, після чого син в задовільному стані був виписаний з стаціонарного лікування під нагляд сімейного лікаря, йому також було призначене медикаментозне лікування на 7 днів. На 1 місяць обмеження фізичного навантаження та огляд в КНП «Житомирська обласна клінічна лікарня» через тиждень. На медикаментозне лікування та проїзд до лікарні було витрачено власних коштів: (309,40+600,50) = 909,90 грн, що підтверджується копіями відповідних проїзних документів та чеків на придбання ліків, які знаходяться в матеріалах справи № 274/6741/24.

Моральна шкода, заподіяна синові, полягає в наступному: син ніс фізичні та моральні страждання, пов`язані з ушкодженням здоров`я, йому були спричинені легкі тілесні ушкодження вигляді: перелому кісток носу, удару кулаком в область живота, де був синяк і живіт довго болів, був порушений його психічний та душевний стан, він відчував емоційну напругу та хвилювання, у нього був тяжкий емоційний стрес, який тривав досить тривалий час, він важко переживав і продовжує переживати те, що сталося з ним, це надовго вивело його з рівноваги, були порушені нормальні життєві зв`язки сина через неможливість продовження нормального повноцінного життя, відпочинку, навчання в школі, змінилось відношення до нього однокласників.

В результаті скоєного значно погіршився стан його здоров`я, після вказаного вище син змушений був проходити лікування. Все це також відбилось на відношенні оточуючих до сина. Він не міг займатись улюбленою справою, а саме: боротьбою у спортивному клубі вільної боротьби "Кінгмаут", де він займався до спричинення йому тілесних ушкоджень.

Крім цього він змушений був неодноразово пояснювати родичам, друзям, сусідам, що з ним сталося, давати свідчення на досудовому слідстві, а це знову примушувало його переживати неприємні моменти, пов`язані з подіями, які мали місце 20.12.2023.

Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 15.04.2026 позовну заяву ОСОБА_6 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача та відповідач позовні вимоги визнали частково. Не заперечили проти відшкодування матеріальної шкоди та визнали її розмір доведеним, моральну шкоду у вказаному позивачем розмірі заперечили у зв`язку з її недоведеністю.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області (Справа 274/6741/24) від 03.02.2026 призначено ОСОБА_4 , визнавши доведеним, що він вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, примусові заходи виховного характеру у виді застереження та передачі під нагляд батька ОСОБА_3 , року народження, на строк 1 (один) рік.

На підставі статей 49, 105, 106 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначених примусових заходів виховного характеру в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, 20 грудня 2023 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебував разом з малолітнім потерпілим ОСОБА_2 у класі гімназії № 6 ім. ОСОБА_5 АДРЕСА_1 .

У цей час та місці між ними виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, реалізуючи який, ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їхнього настання, наніс один удар нижньою частиною долоні правої руки у ніс потерпілого ОСОБА_2 .

У результаті вчинення вказаних дій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді перелому кісток носу, яке належить до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Звільнення від кримінальної відповідальності з підстав ч. 1 ст. 49 КК України не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 1177 ЦК України та ч. ч. 1, 7 ст. 128 КПК України.

Водночас за змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, не лише вирок, але і ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду у цивільному провадженні виключно в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Матеріалами справи встановлено, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 було закрито через збіг строків притягнення до кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ч. 1 ст. 125 КК України.

Таким чином, закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодування заподіяної її діяннями шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно довідки № 891 від 21.12.2023, ОСОБА_2 , 2010 р. н., 20.12.2023 о 15 год 55 хв звертався до травмпункту відділення невідкладної медичної допомоги КНП «Бердичівська міська лікарня» з приводу травми, яку отримав 20.12.2023 о 14 год, діагноз: перелом спинки носа.

Згідно виписки медичної карти стаціонарного хворого № 14058 ОСОБА_2 проводилось хірургічне лікування: 22.12.2023 редресація кісток носа, перебував у стаціонарі з 21.12.2023 по 25.12.2023.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просила стягнути з відповідача 909,90 грн матеріальної шкоди.

З долучених позивачем до позовної заяви проїзних документів та чеків на придбання ліків вбачається, що позивачем було витрачено на медикаментозне лікування та проїзд до медичного закладу кошти у вказаному розмірі.

Відповідач та представник не заперечили проти відшкодування матеріальної шкоди у вказаному розмірі, під сумнів її не ставлять.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію відповідача та його представника, які не заперечили проти відшкодування матеріальної шкоди у вказаному розмірі, суд приходить до висновку, що розмір заподіяної матеріальної шкоди 909,90 грн, є обґрунтованим.

Що стосується вимоги про стягнення 50 000 грн моральної шкоди у зв`язку із вчиненням кримінального правопорушення, то суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд дійшов висновку, що заявлений потерпілим розмір моральної шкоди у сумі 50 000 гривень є завищеним.

В судовому засіданні є доведеним той факт, що сину позивача були спричинені моральні страждання з боку сина відповідача, які призвели до погіршення здоров`я та тривалістю його відновлення з огляду на вік потерпілого, а тому враховуючи конкретні обставини справи, глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав син позивача, бездіяльність відповідача щодо відшкодування завданої його сином шкоди, суд вважає, що сума у розмірі 15 000,00 грн є достатнім розміром відшкодування спричиненої моральної шкоди.

ІV. Розподіл судових витрат

Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави стягується судовий збір в розмірі 416,01 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , матеріальну шкоду в розмірі 909,90 грн, моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 416,01 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішщення виготовлено 07.08.2026.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА