Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №757/21526/23-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/21526/23-ц Головуючий у суді І інстанції Литвинова І.В.

Провадження № 22-ц/824/5094/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанії «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, моральної та матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на його користь страхове відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП) у розмірі 100 000 грн; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1 195 424 грн на відшкодування майнової шкоди та 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В судовому засіданні 20 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Коваленко С.В. повторно заявив клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання щодо визначення вартості автомобіля Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на момент ДТП, яка сталася 02 жовтня 2019 року, а також розміру матеріального збитку, завданого власнику цього автомобіля внаслідок ДТП, вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу складових частин, які підлягають заміні, та визначення його ринкової вартості з урахуванням отриманих в ДТП пошкоджень станом на 02 жовтня 2019 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із попередженням їх про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

На вирішення експертизи поставлено питання:

1) Яка ринкова вартість автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент ДТП, яка сталася 02 жовтня 2019 року?

2) Який розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 02 жовтня 2019 року?

3) Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу складових частин, які підлягають заміні, станом на 02 жовтня 2019 року?

4) Яка ринкова вартість автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням пошкоджень, отриманих у ДТП, яка сталася 02 жовтня 2019 року, станом на 02 жовтня 2019 року?

Витрати на проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 . Для проведення експертизи надано експертам матеріали цивільної справи № 757/21526/23-ц, у якій міститься висновок експерта № 7531 від 01 травня 2023 року про визначення ринкової вартості транспортного засобу та його відновлювального ремонту, складений експертом ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 61-93).

Експертизу постановлено проводити на підставі матеріалів цивільної справи та огляду автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 .

Копію ухвали для виконання та цивільну справу направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Попереджено експертів про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків відповідно до статей 384, 385 КК України.

Роз`яснено учасникам справи наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України.

До отримання висновку експертизи провадження у справі зупинено.

Зазначена ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що з огляду на незгоду відповідача з експертним висновком із визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, яка мала місце 02 жовтня 2019 року, враховуючи, що відповідач вважає вимогу позивача про стягнення матеріального збитку у розмірі, що є ринковою вартістю автомобіля станом на 01 травня 2023 року, необґрунтованою, задля усунення всякого роду сумнівів та протиріч, з метою правильного встановлення обставин, які входять до предмета доказування, встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, наявні підстави для призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через представника - адвоката Каракаша І.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального й матеріального права та ухвалити нове судове рішення про відмову у призначенні у справі судової автотоварознавчої експертизи, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування своїх аргументів зазначив, що в матеріалах справи наявний висновок судового експерта Федотова Ф.В. № 7531 від 01 травня 2023 року, в якому є відповіді на всі поставлені судом питання, тобто з питань, які стосуються вартості заподіяної в ДТП матеріальної шкоди, що є предметом спору. Однак судом фактично призначено повторну експертизу без обґрунтування підстав її призначення, що не відповідає вимогам статей 89, 103, 110, 113 ЦПК України.

В даному випадку під реальними витратами, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) згідно статті 22 ЦК України, слід визнати вартість майнового збитку в сумі 1 295 424 грн, визначеного згідно висновку судового експерта № 7531 від 01 травня 2023 року, а задоволене судом клопотання представника відповідача було направленим виключно на затягування розгляду справи.

Крім того, у порушення приписів статей 83, 84, 103, 189, 209, 210 ЦПК України суд незаконно прийняв до розгляду клопотання, що стосується подання доказів, та вирішив питання про призначення експертизи, а також зупинив провадження у справі на стадії розгляду справи по суті.

Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Коваленко С.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Каракаш І.П. надіслав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.

ТДВ «СК «Альфа-Гарант» явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином, причини неявки до суду не повідомляло, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка його представника відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що починаючи з 05 червня 2023 року на розгляді Печерського районного суду міста Києва у порядку загального позовного провадження перебуває цивільна справа № 757/21526/23-ц, в межах якої ОСОБА_1 просить стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на його користь страхове відшкодування у зв`язку з ДТП у розмірі 100 000 грн, а з ОСОБА_2 на його користь стягнути 1 195 424 грн на відшкодування майнової шкоди та 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Заявлений розмір відшкодування майнового збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску, позивач обґрунтовував висновком експерта № 7531 експертного, транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості КТЗ до та після ДТП, вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 02 жовтня 2019 року, складеного 01 травня 2023 року судовим експертом Федотовим Ф.В.

Відповідно до вказаного висновку:

1) ринкова вартість автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП, яка сталася 02 жовтня 2019 року, становить 1 034 842 грн;

2) ринкова вартість автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату дослідження, з урахуванням строку експлуатації на момент ДТП, становить 1 295 424 грн;

3) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 02 жовтня 2019 року, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на дату оцінки і становить 1 295 424 грн;

4) вартість відновлювального ремонту автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу складників, які підлягають заміні, на дату дослідження, становить 760 700,83 грн;

5) ринкова вартість автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням аварійних пошкоджень, отриманих в ДТП, яка сталася 02 жовтня 2019 року, на дату дослідження, становить 534 723 грн.

Відповідач ОСОБА_2 не погоджувався із заявленою позивачем сумою матеріальної шкоди, поставивши під сумнів правильність наданого висновку експерта, який, на його думку, складений з порушенням вимог законодавства, у тому числі із завишенням ринкової вартості пошкодженого автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартості його відновлювального ремонту, а також розміру матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню.

Відповідач в особі представника - адвоката Коваленка С.В. 20 листопада 2023 року подав до суду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, навівши свої доводи на підтвердження наявності сумнівів щодо достовірності і правильності висновку експерта № 7531 від 01 травня 2023 року, а також надавши консультативний висновок ПП «Бібабо» від 20 жовтня 2023 року, згідно якого середня ринкова вартість автомобіля Porsche Cayenne S 4.8і АТ (92АА), 2010 року випуску,станом на 02 жовтня 2019 року складає 811 400 грн.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року за цим клопотанням відповідача у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, яка не була проведена експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, а матеріали справи 27 березня 2025 року повернуті до суду з повідомлення про невиконання ухвали суду.

Як пояснив представник відповідача, призначене у справі експертне дослідження не було проведене у зв`язку з не оплатою послуг КНДІСЕ, проте ані суд першої інстанції, ані сторона відповідача не отримували від цієї установи рахунки на оплату автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 01 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 20 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Коваленко С.В. повторно заявив клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Суд першої інстанції, з`ясувавши думку представників сторін та взявши до уваги предмет доказування в межах даної справи, зокрема, врахувавши незгоду відповідача з експертним висновком із визначення вартості матеріального збитку, який він вважав необґрунтованим, та вимоги позивача про стягнення майнової шкоди, які ґрунтуються на цьому висновку, дійшов висновку про необхідність призначення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки для з`ясування обставин, що мають значення для справи і на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться, а сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги. При визначенні наявності або відсутності підстав для призначення судової експертизи суди не повинні ігнорувати позицію осіб, які беруть участь у справі. Для забезпечення реалізації вказаного положення суди повинні мотивовано відповідати на клопотання сторін як про призначення експертизи, так і про відмову в її призначенні. Крім того, вирішуючи питання про доцільність призначення експертизи в цивільній справі, необхідно враховувати чи має значення для справи факт, який експерт має встановити, чи не доведений той чи інший факт іншими доказами, зібраними у справі, які реальні можливості тієї чи іншої судової експертизи.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 760/13253/19.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За правилами статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

У відповідності до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц.

Таким чином питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Зі змісту оскаржуваної ухвали районного суду вбачається, що вона відповідає вищевказаним вимогам законодавства та обставинам справи, оскільки стороною відповідача наведено достатні підстави та обґрунтовані мотиви для висновку про необхідність призначення у справі № 757/21526/23-ц судової автотоварознавчої експертизи з метою з`ясування обставин того, яка дійсна вартість (розмір) матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП.

Так, за заявленими вимогами позивача та запереченнями відповідача предметом доказування у цій справі є розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу у зв`язку з пошкодженням його автомобіля в результаті ДТП, що мала місце 02 жовтня 2019 року на 37 км траси М-05 (Е95) в напрямку м. Одеси з м. Києва.

ОСОБА_1 у позовній заяві вказував, що згідно висновку судового експерта Федотова Ф.В. № 7531 від 01 травня 2023 року (сторінка 14) вартість відновлюваного ремонту автомобіля Porsche Cayenne складає 1 782 889,02 грн (без врахування коефіцієнту фізичного зносу). Оскільки вартість відновлюваного ремонту автомобіля фактично перевищує його ринкову вартість на дату оцінки в сумі 1 295 424 грн, то під реальними збитками згідно вказаного висновку експерта слід визнати грошову суму у розмірі 1 295 424 грн. Таким чином з ОСОБА_2 як винної особи, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди в сумі 1 295 424 грн та максимальним розміром страхового відшкодування в сумі 100 000 грн, що становить 1 195 424 грн.

У клопотанні про призначення судової автотоварознавчої експертизи відповідач, з посиланням на долучені до нього докази, зазначав, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche Cayenne внаслідок ДТП від 02 жовтня 2019 року, у розмірі 1 295 424 грн (яка є ринковою вартістю вказаного автомобіля станом на 01 травня 2023 року, а не на момент отримання пошкоджень), що відображена у висновку експерта № 7531, очевидно є завищеною та не відповідає реальній ринковій вартості вказаного транспортного засобу. Вказаний висновок експерта суперечить положенням статей 29, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також пункті 8.1, 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зі змінами та доповненнями) та судовій практиці Верховного Суду. На думку ОСОБА_2 , розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche Cayenne, повинен розраховуватися або із суми ринкової вартості вказаного транспортного засобу на момент пошкодження, а саме станом на 02 жовтня 2019 року, або ж із суми вартості його відновлювального ремонту. Чинне законодавство не містить випадків чи умов, за якими розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, визначається як його ринкова вартість на дату оцінки, яка у даному випадку проведена через значний проміжок часу з дати ДТП (3,5 роки).

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до змісту статей 22, 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тому для правильного вирішення спору необхідно у цій справі встановити дійсний розмір відшкодування майнової шкоди, який покриє суму реальних збитків у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У статті 29 Закону № 1961-IV визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством

Згідно зі статтею 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

При цьому порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону №1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки та відповідають за завдану шкоду.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20.

За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитків проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Отже, визначення розміру матеріального збитку при настанні ДТП (страхового випадку) повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, висновком (актом) щодо оцінки майна, який має відповідати вимогам вказаного Закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (з відповідними змінами), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений цієї Методикою, вимоги якої є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Пунктом 7.17 Методики передбачено якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

Відповідно до пункту 7.18 Методики вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.

Тобто навіть при утилізації транспортного засобу залишаються придатні до подальшої експлуатації деякі агрегати, вузли, деталі які є справними і мають свою ціну та їх можна демонтувати і реалізувати для подальшої експлуатації.

З цього випливає, що вартість придатних до експлуатації залишків - це реальна ціна автомобіля в пошкодженому вигляді, враховуючи деталі, які можуть бути реалізовані з урахуванням витрат на їх демонтаж, зберігання і продаж.

Водночас згідно із пунктом 7.19 Методики у разі наявності даних щодо продажу аналогічного КТЗ у такому самому технічному стані за вартість утилізації КТЗ, що оцінюється, може прийматися ціна продажу зазначеного аналогічного КТЗ.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови, що вартість відновлювального ремонту є меншою або дорівнює ринковій вартості КТЗ; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Принцип економічної доцільності операції ремонту (заміни) окремого складника КТЗ (включаючи кузовні складники) полягає в тому, що економічно доцільною є та операція заміни чи ремонту, яка є економічно привабливіша у разі одночасного дотримання принципів технічної можливості ремонту та відновлення права особи користуватися КТЗ в тому технічному стані та з такими самими споживчими властивостями, які мали місце до пошкодження (пункт 8.4 Методики).

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції, вірно врахувавши обставини справи та характер спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою визначення вартості (розміру) матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Porsche Cayenne, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 02 жовтня 2019 року, яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, у тому числі дійсну ринкову вартість вказаного транспортного засобу станом на момент ДТП та після нього з урахуванням отриманих пошкоджень, оскільки без залучення спеціальних знань у відповідній галузі неможливо буде встановити дійсні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, розміру реально завданих при ДТП збитків, що безпосередньо входить в предмет доказування у даній справі, а в матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження з приводу вказаних обставин, який викликав у сторони відповідача і суду сумніви щодо його правильності.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що з огляду на наявний в матеріалах справи висновок судового експерта Федотова Ф.В. № 7531 від 01 травня 2023 року, судом фактично призначено повторну експертизу без обґрунтування підстав її призначення, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог частини п`ятої статті 106 ЦПК України у вказаному експерта не зазначено, що він підготовлено для подання до суду, а тому відсутні підстави вважати, що призначена судом першої інстанції у справі є повторною чи додатковою в розумінні статті 113 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у порушення приписів статей 83, 84, 103, 189, 209, 210 ЦПК України суд незаконно прийняв до розгляду клопотання, що стосується подання доказів, та вирішив питання про призначення експертизи, а також зупинив провадження у справі на стадії розгляду справи по суті, є необґрунтованими.

Чинним цивільним процесуальним законодавством не встановлено заборони учасникам справи заявити клопотання про призначення експертизи протягом усього провадження у справі. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 366/3223/23: «законодавець не вказує такої підстави неприйняття доказів як закриття підготовчого провадження».

Крім того, зупинення на час проведення експертизи провадження у справі на стадії її розгляду по суті не свідчить про порушення вимог частини третьої статті 210 ЦПК України, оскільки судом фактично повторно розглядалось клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яке було подано ще 20 листопада 2023 року, тобто до закриття підготовчого провадження у справі. При цьому зупинення розгляду справи у випадку призначення судової експертизи є правом, а не обов`язком суду (пункт 5 частини першої статті 252 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, в судовому засіданні забезпечено можливість представникам сторін висловити свої побажання, думки та/або заперечення щодо призначення судової експертизи.

Застосування норм права і оцінка здобутих у процесі розгляду справи доказів на предмет їх належності та допустимості є саме прерогативою суду і відбувається під час розгляду справи по суті.

За змістом статей 13, 81 ЦПК України сторони на власний розсуд обґрунтовують свої вимоги і заперечення щодо них із викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у заявах по суті справи обставин чи доказів на їх підтвердження не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для задоволення чи відмови в задоволенні позову по суті спору, а не для відмови у реалізації учасником справи його процесуальних прав, в тому числі на проведення у справи відповідної судової експертизи.

Досліджуючи сукупність передбачених частиною першою статті 103 ЦПК України підстав, за яких суд призначає експертизу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини даного спору, з урахуванням змісту постановлених перед експертами питань, доводів позовної заяви і заперечень на неї та принципу змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, вимагають залучення фахівця, який має спеціальні знання у певній галузі, а висновок експертизи не буде мати для суду наперед встановленого значення, оскільки оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі (стаття 110 ЦПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних процесуальних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а аргументи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизипостановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і достатніх підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизизалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній