Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №357/195/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №357/195/26 Суддя І інстанції - Вознюк О.

Провадження № 33/824/1725/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Погорілого В.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2026 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Судом встановлено, що 08.10.2025 о 13 год. 50 хв. за адресою: с. Фурси, вул. Європейська, АД N-02, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_1 , згідно висновку експерта 2025-1411, рухався у населеному пункті зі швидкістю більше 50 км/год, а саме 90 км/год, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем BMW Х5, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушив п.п.12.3, 12.4, 12.9б ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Погорілий В.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2026 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що суд фактично узяв до уваги доказ, а саме відеозапис, використаний під час експертного дослідження, який не був предметом безпосереднього судового дослідження. Крім того, апелянт звертає увагу, що походження вказаного відеозапису не встановлено.

Також апелянт вказує, що жодного технічного засобу фіксації швидкості у справі не використано. Єдиним джерелом є розрахунки в експертизі №2025-1411, засновані на відео сумнівного походження. Відео надане не власником автомобіля, а ОСОБА_2 . Експерт не дослідив автентичність відео, не вказав його джерело, на підтвердив метадані. Відео не долучено до справи з належним оформленням. Крім того, розрахункова швидкість - це нефактичний показник, а результат математичного моделювання на основі неперевірених даних, при проведенні експертизи не враховані фактична вага автомобіля та кількість пасажирів, оскільки такі дані не надавались експерту і це суперечить вимогам ст. 251 КУпАП.

Крім того, апелянт звертає увагу, що у справі не проведено аналізу: відстані між ТЗ; технічної можливості уникнення ДТП за інших умов; поведінки водія BMW (його траєкторії, швидкості, порушень ПДР), що на думку захисника порушує принцип об`єктивного та повного з`ясування обставин справи.

Поряд з іншим апелянт зазначає, що суд не встановив, що швидкість руху автомобіля Renault була безпосередньою причиною ДТП, а навіть якщо і припустити, що факт перевищення швидкості був, в матеріалах справи відсутній причинний зв`язок між цією обставиною та зіткненням. У справі відсутній аналіз альтернативних варіантів розвитку подій, оскільки експерту ставились питання відносно одного учасника ДТП ОСОБА_1 , дії іншого учасника ОСОБА_2 жодним чином не досліджувались.

Між тим, апелянт звертає увагу, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2025, що набрала законної сили, водія BMWОСОБА_2 визнано винною у порушенні п.16.11 ПДР, що стало першопричиною ДТП.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Погорілого В.О., які просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених,думку ОСОБА_2 та власника автомобіля BMW Х5, н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, переглянувши відеозапис з місця події, заслухавши в судовому засіданні пояснення судового експерта КНДІСЕ ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Суд, у відповідності з положеннями ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, вказані вимоги закону суддею місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 в повному обсязі виконані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході судового розгляду в суді першої інстанції було досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №545023 від 19.12.2025, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , копію висновку експерта №2025-1411 за результатами проведення автотехнічного дослідження обставин механізму ДТП, однак всупереч вимогам ст. 280 КУпАП, суддя місцевого суду не в повній мірі з`ясував обставини справи та не дав належну оцінку всім доказам, як окремо кожному, так і в їх сукупності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 12.3, 12.4, 12.9 (б) ПДР України та прийняв рішення про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з яким не може погодитись суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із диспозицією ст. 124 КУпАП обов`язковою ознакою даного адміністративного правопорушення є наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями особи у виді порушення правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів або іншого майна.

Відповідно до п. 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Згідно п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до приписів п. 12.9 (б) ПДР водієві забороняються перевищувати максимальну швидкість , зазначену у п.12.4 ПДР.

Як вбачається з матеріалів справи, дана дорожньо - транспортна пригода відбулася на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. Європейської, яка є головною дорогою та вул. Ярослава Мудрого, вул. Лісової, які є другорядними дорогами в с.Фурси, Київської області. При якій відбулося зіткнення між автомобілями Renault Kangoo, н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом рухався прямо по головній дорозі та BMW Х5, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка керуючи транспортним засобом виконувала виїзд з другорядної дороги на головну і перетинала смугу руху автомобіля Renault Kangoo в напрямку справа наліво, відносно напрямку його руху.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять схему місця ДТП від 08.10.2025, де зазначено, що транспортний засіб Renault Kangoo, д.н.з. НОМЕР_1 , отримав пошкодження капота, фари, правого крила, лобового скла, правих дверей, стойки, бампера та крила транспортний засіб BMW, д.н.з. НОМЕР_3 , отримав пошкодження бампера, фари, капота, крила. Крім того, відповідно до схеми ДТП, в напрямку руху транспортного засобу BMW встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу».

З письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих на місці події вбачається, що вона їхала з села, на повороті хотіла повернути наліво, не помітила автомобіль, який рухався.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказала, що ДТП сталося, в тому числі, з вини ОСОБА_1 , який перевищив допустиму швидкість, через що вона не закінчила маневр виїзду. Зазначила, що під`їхавши до перехрестя, вона зупинилась, на певній відстані побачила автомобіль Renault, проте, розуміла, що зможе здійснити виїзд, оскільки автомобіль перебував на достатньо великій відстані, тому почала маневр виїзду, однак, його не завершила, оскільки автомобіль Renault рухався зі значним перевищенням швидкості, і відстань, що була між ними швидко подолав. Щодо відстані, на якій вона побачила автомобіль Renault, ОСОБА_2 називала різні цифри від 25 метрів до 100 - 120 метрів.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих на місці події, він рухався на Renault Kangoo в населеному пункті с. Фурси в напрямку Білої Церкви по головній дорозі. З другорядної дороги виїхав BMW, не надавши переваги в русі, що спричинило зіткнення автомобілів.

Вказує, що він рухався зі швидкістю 50-55 км/год та не порушував правил дорожнього руху.

Аналогічні пояснення надав ОСОБА_1 і під час апеляційного розгляду.

Аналізуючи пояснення учасників ДТП, слід відмітити, що пояснення ОСОБА_1 як на місці події, так і під час розгляду справи в суді є послідовними та незмінними, чого не можна сказати про пояснення ОСОБА_2 . По своїй суті пояснення ОСОБА_2 , надані на місці ДТП зовсім є протилежними від пояснень, наданих в суді, адже, на місці вона вказала, що взагалі не замітила автомобіль Renault, а в суді вже вказувала, що бачила автомобіль, проте, він був на певній відстані, яка з її слів, давала їй можливість здійснити безперешкодний виїзд з другорядної дороги на головну. При цьому, і в частині відстані, яка була між автомобілями на момент виїзду ОСОБА_2 на перехрестя, остання вказувала зовсі різні від 25 метрів до 100 - 120 метрів.

З дослідженого під час апеляційного розгляду наданого ОСОБА_2 відеозапису вбачається, що автомобіль BMW Х5 під керуванням ОСОБА_2 виїхав із другорядної дороги на головну дорогу, не надавши переваги в русі водію Renault Kangoo. При цьому, відповідно до дослідженого відео, зіткнення відбулося в момент початку руху автомобіля BMW Х5, що спростовує версію ОСОБА_2 , висловлену в суді про те, що вона не встигла закінчити маневр виїзду внаслідок перевищення швидкості іншим водієм, а лише підтверджує, що вона не замітила цей автомобіль, адже на момент виїзду нею на перехрестя від був не на значній відстані та зіткнення відбулося передніми частинами транспортних засобів.

Що стосується висновку експерта №2025-1411 за результатами проведення автотехнічного дослідження обставин механізму ДТП від 18.11.2025, на підставі якого складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, то, як вбачається зі змісту висновку, він зроблений на підставі виключно заяви ОСОБА_2 та наданого електронного носія на якому містився в цифровому форматі відеозапис з відеореєстратора автомобіля Renault Kangoo та протоколу про адміністративне правопорушення, який був складений відносно водія автомобіля BMW Х5, тобто висновок здійснено не на підставі всіх матеріалів справи та правильних вихідних даних. А тому, такий висновок експерта не можна визнати належним та допустимим доказом у справі.

Окрім того, з метою перевірки доводів апеляційної скарги та на виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи, під час апеляційного розгляду був допитаний судовий експерт КНДІСЕ ОСОБА_4 , який пояснив наступне. Що стосується регламентації дій даних учасників ДТП, то у даній дорожній обстановці водій автомобіля BMW з технічної точки зору повинна була керуватись вимогами п. 16.11 ПДР України при виїзді на головну дорогу і невиконання вказаних виомг перебувають у прямому причино - наслідковому зв`язку з настанням ДТП. В свою чергу, з огляду на те, що дана ДТП сталася в межах населеного пункту, то при русі в межах населеного пункту водій автомобіля Renault повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.4 ПДР, тобто рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, а з моменту виникнення небезпеки повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, тобто негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Що стосується безпечного об`їзду перешкоди, то в даному випадку, автомобіль був не перешкодою, а був саме небезпекою, тому водій автомобіля Renault повинен був вживати заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Що стосується моменту виникнення небезпеки, то з огляду на характер руху BMW, моментом виникнення небезпеки для водія автомобіля Renault є момент в`їзду автомобіля BMW на його смугу руху, тобто, перетин умовної лінії правого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля Renault.

Експерт вказав, що з дослідженого відеозапису вбачається, що на момент зближення транспортних засобів автомобіль Renault знаходиться від автомобіля BMW значно на меншій відстані, про яку вказувала ОСОБА_2 в суді, а тому її показання в частині відстані 100 -120 метрів між автомобілями на момент виїзду та в цілому в частині достатньої відстані між автомобілями для здійснення нею виїзду з другорядної на головну та перетину смуги руху авто Renault з технічної точки зору є неспроможними.

Щодо дотримання водієм автомобіля Renault вимог п.п. 12.4, 12.9 б) та п. 12.3 ПДР України, то експерт вказав, що повний зупиночний шлях автомобіля Renault зі швидкістю 50 км/год. становить близько 31-32 метри. Якщо з моменту виникнення небезпеки ця відстань менша, то не важливо з якою швидкістю він рухався, чи 90, чи 80, чи 70, оскільки таке перевищення швидкості не буде перебувати в причинному зв`язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди.

З відеозапису чітко вбачається, що на момент перетину автомобілем BMW умовної лінії правого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля Renault, який є моментом виникнення небезпеки для водія автомобіля Renault, автомобіль Renault знаходився на значно меншій відстані, ніж та, яка дозволяє здійснити повний зупиночний шлях, навіть при допустимій швидкості руху 50 км/год., і час, який минув з моменту перетину автомобілем BMW умовної лінії правого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля Renault і до моменту зіткнення автомобілів становив не більше 1, 5 сек., то наведене свідчить про те, що водій автомобіля Renault не мав технічної можливості уникнути даної ДТП, відповідно в його діях невідповідності вимогам п.п. 12.4, 12.9 б) та п. 12.3 ПДР України не вбачається.

За встановлений час 1,5 с., та орієнтовну відстань 20 метрів, можливо тільки привести гальмівну систему автомобіля в роботу, однак, ще не відбуватиметься рух автомобіля в загальмованому стані. Враховуючи наведене, характер контакту транспортних засобів та характер деформування автомобілів, експерт вказав, що немає технічних підстав для висновку про перевищення водієм Renault швидкісного режиму.

Якби допустити, що автомобіль Renault рухався зі швидкістю, встановленою висновком експерта № 2025-1411, то контакт транспортних засобів відбувся би не правою його передньою частиною авто Renault в ліву кутову BMW , а передньою частиною авто Renault в ліву бокову або задню частину автомобіля BMW.

Відтак, аналізуючи пояснення водія ОСОБА_1 , які узгоджуються з поясненнями експерта ОСОБА_4 , наданими під час апеляційного розгляду, враховуючи дані схеми ДТП та інші матеріали справи, вважаю їх належними та допустимими доказами по справі, та, оцінюючи їх в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, доходжу до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №545023 від 19.12.2025 про порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 12.3, 12.4, 12.9б ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів, не відповідають фактичним обставинам цієї події та не доводяться наявними доказами у справі.

Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини за результатами оцінки наявних у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказів в їх сукупності, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог п.п.12.3, 12.4, 12.9б ПДР, а отже і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника Погорілого В.О.в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2026 року - скасуванню з прийняттям рішення про закриття провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу адвоката Погорілого В.О. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2026 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал