Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №753/452/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/452/26 Суддя І інстанції - Рудюк О.Ю.

Провадження № 33/824/1457/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Позднякова П.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень, зі стягненням судового збору на користь держави у розмір 665 гривень 60 коп.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 21 грудня 2025 року о 16 год. 40 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного, фізичного, економічного характеру відносно гр. ОСОБА_2 , а саме: словесно ображала нецензурною лайкою, лізла битися та виганяла з квартири, своїми діями завдала психологічного, фізичного болю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Поздняков П.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 22.01.2026 та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказує, що фактичні обставини справи були встановлені судом однобічно та суд дійшов помилкового висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, не врахувавши те, що саме ОСОБА_1 була об`єктом нападу та агресивних дій з боку інших учасників конфлікту. Конфлікт був спровокований саме ОСОБА_2 , яка вчиняла словесні образи на адресу ОСОБА_1 , застосувала фізичну силу, у тому числі повалила ОСОБА_1 на підлогу та била і відібрала разом з ОСОБА_3 у неї телефон, позбавивши можливості викликати допомогу. Таким чином, на думку апелянта, дії ОСОБА_1 мали виключно захисний характер, а її поведінка було реакцією на протиправний напад, а не проявом домашнього насильства.

Також апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_1 та неправомірно віддав перевагу заінтересованим свідкам. Так, судом були враховані пояснення ОСОБА_4 про те, що начебто 25.12.2025 ОСОБА_1 відмовилася від медичного огляду, проте це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 після зазначених подій 21.12.2025 була госпіталізована до відділення Нейрохірургії КНП КМКЛШМД. Апелянт вказує, що суд безпідставно визнав пояснення потерпілої сторони та свідків з її боку більш «переконливими», не врахувавши їх очевидну заінтересованість у результаті справи.

Отже, апелянт наголошує, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення насильства, відсутня ініціатива конфлікту, наявні ознаки самооборони та вимушеної реакції на напад і таким чином відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та її захисника Позднякова П.В., які підтримали апеляційну скаргу, думку потерпілої ОСОБА_2 та її захисника Єрдакія М.В., які заперечили проти апеляційної скарги, вислухавши пояснення працівника поліції Латиша А. та свідка ОСОБА_5 , дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримано належним чином.

Висновок районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, при обставинах викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд надав належну оцінку.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яка ставиться ОСОБА_1 у провину, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пояснила, що обставини, викладені в протоколі не відповідають дійсності. Все було навпаки, зокрема, конфлікт був спровокований саме ОСОБА_6 , яка вчиняла словесні образи на її адресу та застосовувала фізичну силу, внаслідок чого вона впала на підлогу та була побита. Зокрема, вказала, що в той вечір вона з чоловіком ОСОБА_7 повернулись додому, приблизно о 16 год. Зайшовши з вулиці вони стояли в коридорі та хотіли роздягатися, проте, раптово невістка ОСОБА_2 почала їх лаяти, ображати нецензурними словами, на що ОСОБА_1 не відповідала, а взяла в руки мобільний телефон та стала телефонувати своїй сестрі. В момент розмови з сестрою, вона почула крик ОСОБА_2 , в якому вона зверталась до свого чоловіка: « ОСОБА_8 у неї телефон, вона телефонує в поліцію». В цей час невістка ОСОБА_2 підбігла, вилила їй на голову ковшик з гарячим чаєм та вчепившись у волосся стала видирати телефон з рук. Від цього ОСОБА_1 впала та отримала в подальшому від невістки удари по голові. В зв`язку з цим, ОСОБА_1 почала голосно кричати, просити допомогу, і це почули сусіди та викликали поліцію. Вона втратила свідомість. Телефон в неї забрали. Сусіди вже надавали їй допомогу та викликали швидку медичну допомогу.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що є інвалідом, та будь - які удари та падіння, навіть незначні, спричиняють їй біль. Вказала, що вже тривалий час існують напружені стосунки між її сім`єю (вона, чоловік та син) і свекрами - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , і ці конфлікти пов`язані з житловим питанням, зокрема, з квартирою, що залишилась після смерті бабусі чоловіка та частини квартири по АДРЕСА_2 , яка є власністю її чоловіка. Не було виключенням і 21 грудня 2025 року. В цей день вона з чоловіком та сином пили чай на кухні, а свекрів вдома не було. Коли свекри повернулися додому, то відразу з порогу ОСОБА_1 почала ображати як її ( ОСОБА_2 ), так і її чоловіка та сина ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), знову стала говорити, що вони жебраки, оскільки їм не належить ні ця квартира, ні квартира, де жила покійна бабуся ОСОБА_10 , і почала виганяти їх з квартири. При цьому, ці образи та висловлювання супроводжувались нецензурними словами. ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 вийшли з кухні, оскільки це було не приємно чути. Вона ( ОСОБА_2 ) взяла чашку з чаєм та також йшла до своєї кімнати, однак, свекруха схопила її за волосся, почала штовхати її, хапати її за руки, внаслідок чого у ОСОБА_2 розлився чай та вона стала просити про допомогу у свого чоловіка. При цьому, ОСОБА_1 , не дивлячись на те, що тримала за коси ОСОБА_2 , однак, сама почала голосно кричати про те, що її вбивають, і робила це для того, щоб почули сусіди, і потім виправдити себе. Оскільки ОСОБА_2 було дуже боляче, вона почала кликати на допомогу свого чоловіка ОСОБА_4 .. В цей час підійшов свекор ОСОБА_9 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, і повалив ОСОБА_2 на підлогу. Після цього підійшов ОСОБА_4 , який визволив її волосся від ОСОБА_1 , підняв її, після чого вони зайшли до своєї кімнати та викликали працівників поліції, яким розповіли всю правду та написали заяву. Сама ж ОСОБА_1 в цей момент пішла до сусідки і не хотіла звідти виходити, навіть і тоді, коли приїхали працівники поліції та швидка медична допомога.

Потерпіла вказала, що під час цього інциденту ОСОБА_1 її хапала за руки та за волосся, виганяла з квартири. Потерпіла вказувала, що її оглянула швидка, зафіксувала спричинені тілесні ушкодження, а ОСОБА_1 відмовилася від огляду лікарями та надання медичної допомоги та всіляко перешкоджала діяльності поліції. Разом з тим, вже в суді надала документ про ніби-то отримані нею в той день тілесні ушкодження, проте, не зрозуміло коли та внаслідок чого вони були спричинені.

В судове засіданні був викликаний працівник поліції, який в даній справі складав протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_11 , який пояснив, що їм надійшло повідомлення на «102» про конфлікт - домашнє насильство. Обставини він погано пам`ятає. Пам`ятає, що коли вони приїхали на виклик, ОСОБА_1 була у сусідки. Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що її били, хапали за руки, за волосся, виганяли з квартири. В протоколі все було зазначено згідно заяви. За основу взяли показання потерпілої і її чоловіка. Чоловік потерпілої надав пояснення, що дійсно був даний конфлікт.

Він намагався поспілкуватися з ОСОБА_1 , втім офіційно пояснення не відібрав, бо вона говорила, що їй погано і що вона викликала швидку, з протоколом ознайомлюватись не бажала. У сусідки він з ОСОБА_1 розмовляв, разом з тим, що саме вона говорила не пам`ятає. Не пам`ятає, чи опитував чоловіка ОСОБА_1 .

Працівник поліції вказав, що під час виїзду та оформлення матеріалів велась відеозйомка на нагрудні боді камери, потім вони по закінченню зміни вони здали камери і записи зберігаються в головному управлінні один місяць. По домашньому насильству вони записи не долучають до протоколу про адміністративне правопорушення, їх надають тільки на запит суду.

Вказує, що ОСОБА_1 не йшла на контакт, не допомогала встановити істину того, що відбулось, більш того, чинила супротив. Пам`ятає момент, коли вона стояла перед та не пропускала його.

Він хотів ознайомити ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення, вручити їй копію, однак, вона відмовилась, сказала їхати за нею в лікарню і там все робити.

Судом було зроблено запит до Дарницького УП ГУ НП в м. Києві з приводу надання копії відеозапису з нагрудної камери інспектора СПДН ВП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві старшого лейтенанта поліції Латиша А.В. під час його спілкування з ОСОБА_2 та ОСОБА_2 21.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, на такий запит отримали інформацію про те, що надати відеозапис з нагрудної боді-камери поліцейського під час складання адміністративного протоколу не є можливим, адже, строк зберігання відеозаписів з моменту зйомки становить 30 днів.

Окрім того, у зв`язку з різним тлумаченнями сторонами по справі викладених у оскаржуваній постанові показань свідка ОСОБА_5 , він був допитаний в суді апеляційної інстанції та пояснив, що на даний час він з батьками проживає в м. Буча, а в грудні 2025 року вони жили в квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_2 , де проживали і дідусь з бабусею. За час спільного проживання у вказаній квартирі, між бабусею з дідусем та їхньою сім`єю виникали непорозуміння, сварки, пов`язані з житловими питаннями, адже, бабуся та дідусь їх вважали жебраками та неодноразово виганяли їх з квартири. В день подій (чітко дату він вже не пам`ятає), він з татом та мамою сиділи на кухні, пили чай. В цей момент в квартиру зайшли бабуся та дідусь, і майже з порогу почали знову піднімати житлове питання, їх ображати та вкотре виганяти з квартири. Почувши це, він не бажав далі слухати образи та вирішив сходити до туалету та далі піти до своєї кімнати, а за ним до кімнати пішов і його батько - ОСОБА_4 . Коли він був в туалеті, то почув певні претензії бабусі до мами, а потім благання мами, висловлене до батька про допомогу. Мама кричала: «Макс допоможи». Коли відкрив двері туалету, то побачив, що в коридорі на полу перебуває мама, а бабуся тримає її за волосся. В цей момент з кімнати вийшов батько та допоміг мамі, звільнивши її волосся від рук бабусі та підняв її. Він ( ОСОБА_5 ) зайшов до своєї кімнати, а за ним до кімнати зайшли і батьки, та відразу викликали працівників поліції. По приїзду працівників поліції були складені відповідні матеріали.

Окрім наведеного, під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, були досліджені наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №879142 від 21 грудня 2025 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 21 грудня 2025 року о 16 год. 40 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного, фізичного, економічного характеру відносно гр. ОСОБА_2 , а саме: словесно ображала нецензурною лайкою, лізла битися та виганяла з квартири, своїми діями завдала психологічного, фізичного болю; рапорти ст. інспектора Дарницького УП ГУНП в м. Києві Снігірьова Є.В.; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу події від 21.12.2025; пояснення ОСОБА_12 ; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про наявність в діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що дії ОСОБА_1 мали виключно захисний характер спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Що стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_2 також вчиняла словесні образи на адресу ОСОБА_1 та застосовувала фізичну силу, то апеляційний суд не надає їм оцінку, оскільки переглядає справу у межах протоколу про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_2 .

Будь-яких переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено та в суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Позднякова П.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал