Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №381/4936/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Київ

Справа № 381/4936/25

Провадження: № 22-ц/824/7580/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Желепи О. В., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лигіна Олега Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс»

на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Анапріюк С. П.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ТОВ «Фінфорс» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.12.2020 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено кредитний договір № 1160114-А на підставі правил надання коштів в кредит ТОВ «СС Лоун», затверджених наказом ТОВ «СС Лоун» № 3011-1 від 30.11.2020 року. ТОВ «СС Лоун» надало кредит відповідачці в сумі 12 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 на строк з 20.12.2020 року по 18.01.2021 року, за акційною процентною ставкою в розмірі 0,45 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 1,8 % за кожен день користування кредитними коштами. 18.01.2021 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої позичальник повинен був сплатити проценти та повернути кредитодавцю суму кредиту до 17.02.2021 року. У встановлений строк дії кредитного договору відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, у зв`язку з чим, керуючись умовами зазначеного кредитного договору та умовами додаткової угоди до кредитного договору (автопролонгація) від 18.01.2021 року кредитний договір було автопролонговано на 20 днів. У встановлений, додатковою угодою на автопролонгацією, строк нової узгодженої дати повернення кредиту 09.03.2021 року відповідачка не виконала свої боргові зобов`язання за кредитним договором, в зв`язку з чим у відповідачки виникла прострочена заборгованість перед кредитором в розмірі 12 000 грн - тіло кредиту та 21 300 грн - нараховані проценти. 24.03.2021 року між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» укладено договір факторингу № 40071779-95, відповідно до умов якого ТОВ «СС Лоун» відступило на користь ТОВ «Фінфорс» право вимоги за кредитним договором № 1160114-А від 20.12.2020 року на загальну суму 33 300 грн, відповідно до витягу з реєстру прав грошової вимоги. Станом на дату направлення даної позовної заяви заборгованість позичальника по кредитного договору перед ТОВ «Фінфорс» не сплачена. На підставі викладеного, ТОВ «Фінфорс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором № 1160114-А від 20.12.2020 року в розмірі 33 300 грн, з яких: 12 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 300 грн - нараховані проценти, а також понесені витрати на сплату судового збору.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Фінфорс».

Не погодившись із таким судовим рішенням, Лигін О. В. в інтересах ТОВ «Фінфорс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивач довів факт укладення 20.12.2020 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1160114-А, перерахування відповідачці кредитних коштів у розмірі 12 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , а також перехід до ТОВ «Фінфорс» права вимоги за цим договором на підставі договору факторингу. Крім того, АТ «Універсал Банк» підтвердило, що платіжна картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , та надало документ про зарахування 12 000 грн на рахунок, для обслуговування якого було емітовано цю картку. На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно не врахував поданий позивачем розрахунок заборгованості, який містить відомості про суму кредиту, період користування коштами, кількість днів нарахування процентів, розмір заборгованості та її складові. Скаржник також зазначав, що відповідачка не подала відзиву, контррозрахунку чи доказів погашення боргу, тому наданий позивачем розрахунок у сукупності з іншими доказами є належним і достатнім підтвердженням розміру заборгованості.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

За правилом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 20.12.2020 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 1160114-А (а.с. 70-84).

Електронний кредитний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на підставі правил надання коштів в кредит ТОВ «СС Лоун», затверджених наказом ТОВ «СС Лоун» № 3011-1 від 30.11.2020 року (а.с. 34-51).

Згідно п. 2.6.1. та п. 2.6.2. договору кредитор надав відповідачці кредит в сумі 12 000 грн на строк з 20.12.2020 року по 18.01.2021 року включно.

Запланована дата повернення кредиту згідно п. 2.6.3. договору 18.01.2021 року.

Пунктом 2.5. договору визначено, що процентна ставка - фіксована.

Відповідно до п. 2.6.4. договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за акційною процентною в розмірі 0,45 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 164,25 %.

Відповідно до п. 2.6.5. договору загальна вартість кредиту становить 13 620 грн.

Сума до повернення 13 620 грн (п. 2.6.6. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору позичальник має право продовжити строк користування кредитом необмежену кількість разів. Факт оплати позичальником нарахованих процентів є підставою для оформлення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Згідно п. 5.7.2. договору в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 4,15 %.

Договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами і діє до 18.01.2021 року (п. 16.1. договору).

20.12.2020 року сторони уклали угоду до кредитного договору № 1160114-А від 20.12.2020 року (автопролонгація), згідно якої строк автопролонгації з 19.01.2021 по 07.02.2021 року включно. За користування кредитом в період автопролонгації позичальник сплачує кредитору проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 4,15 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Загальна вартість кредиту становить 28 440 грн (а.с. 85-86).

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 1160114-А від 20.12.2020 року (про продовження строку дії договору) від 18.01.2021 року сторони домовились продовжити строк користування кредитом та викласти п. 2.6.2, п. 2.6.3 та п. 2.6.4 договору в наступній редакції:

2.6.2 Строк кредитування з 19.01.2021 року по 17.02.2021 року включно;

2.6.3 Запланована дата повернення кредиту 17.02.2021 року;

2.6.4 За користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 410,63 % (а.с. 87-88).

18.01.2021 року сторони уклали угоду до кредитного договору № 1160114-А від 20.12.2020 року (автопролонгація), згідно якої строк автопролонгації з 18.02.2021 року по 09.03.2021 року включно. За користування кредитом в період автопролонгації позичальник сплачує кредитору проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 4,15 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Загальна вартість кредиту становить 33 300 грн (а.с. 89-90).

03.10.2019 року між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Бестпей» укладено договір доручення № 03102019 (а.с. 91-93).

Факт перерахування грошових коштів за договором в розмірі 12 000 грн відповідачці підтверджується витягом з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу ТОВ «Бестпей», сервісу 4bill, згідно договору № 03102019 від 03.10.2019 року (а.с. 94).

24.03.2021 року між ТОВ «Фінфорс» та ТОВ «СС Лоун» укладено договір факторингу № 40071779-95. Відповідно до умов укладеного договору факторингу ТОВ «СС Лоун» відступило позивачу заборгованість та право вимоги основного зобов'язання, процентів, комісії, неустойки (пені, штрафу) та інших платежів до боржників (а.с. 99-104).

Відповідно до даних реєстру прав грошових вимог до договору факторингу № 40071779-95 від 24.03.2021 року розмір фінансового активу ОСОБА_1 становить 33 300 грн (а.с. 115).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів факт укладення кредитного договору, перерахування відповідачці 12 000 грн та перехід до ТОВ «Фінфорс» права вимоги за договором факторингу. Водночас позивач не довів належними доказами наявність і розмір заборгованості у сумі 33 300 грн, оскільки поданий ним розрахунок складений самим позивачем, не підтверджений первинними документами та не відображає рух коштів по рахунку відповідачки.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «СС Лоун» надіслано відповідачці за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка і використала для підтвердження підписання кредитного договору, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (а.с. 52-63).

Пунктом 4.8 договору визначено, що у випадку схвалення заявки позичальника на видачу кредиту, сума кредиту у гривні може перераховуватися на платіжну картку позичальника не пізніше однієї доби з дати схвалення заявки кредитором та підписання позичальником договору шляхом безготівкового переказу на платіжну картку позичальника. Зарахування коштів на платіжну картку позичальника здійснюється за реквізитами платіжної картки, зазначеними позичальником при реєстрації в його особистому кабінеті.

Відповідно до договору доручення № 03102019 від 03.10.2019 року укладеного між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Бестпей» довіритель уповноважив повіреного діяти від імені та в інтересах довірителя щодо здійснення повноважень по вже укладеним договорам з банками-еквайрами; забезпечувати здійснення платежів довірителя на користь клієнтів довірителя за допомогою сервісу 4bill.

Судом установлено, що перерахування коштів за оспорюваним кредитним договором здійснено 20.12.2020 року безготівково шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 через платіжний канал ТОВ «Бестпей» (сервіс 4bill), що підтверджується витягом з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу ТОВ «Бестпей», сервісу 4bill, згідно договору № 03102019 від 03.10.2019 року.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що ТОВ «Бестпей» співпрацює з ТОВ «СС Лоун» як клієнтом на підставі договору від 03.10.2019 року № 03102019 про надання послуг в системі 4bill.

Крім того, з інформації, витребуваної ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2025 року, 14.10.2025 року АТ «Універсал Банк» направило відповідь № БТ/Е-15381, зі змісту якої убачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок. Також надано рух грошовий коштів по рахунку відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 за період з 20.12.2020 року по 24.12.2020 року (а.с. 130, 132).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції помилково встановив, що розрахунок заборгованості не може бути доказом лише з підстав його складення позивачем та відсутності первинних документів, на підставі яких він сформований. Такий розрахунок підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, які підтверджують укладення кредитного договору, перерахування відповідачці 12 000 грн, перехід до позивача права вимоги та відсутність доказів погашення заборгованості.

Отже, 20.12.2020 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1160114-А, на підставі якого відповідачка отримала кредитні кошти шляхом перерахування на платіжну картку у розмірі 12 000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно п. 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Відповідно до п. 5.7 договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом/неоформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автопролонгованим, а строк користування кредитом - продовженим на наступних умовах: 5.7.1 строк автопролонгації договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту (або новою запланованою датою повернення кредиту у випадку оформлення продовження строку користування кредитом) і до спливу 20 календарних днів включно.

Згідно з п. 5.7.2 договору в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 4,15 %.

Разом з тим, колегією суддів установлено, що згідно з умовами кредитного договору у відносинах між сторонами застосовано фіксовану процентну ставку у розмірі 0,45 % (п.п. 2.5. та 2.6.4. договору).

З огляду на наведене нарахування процентів із застосуванням підвищеної процентної ставки 4,15 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом не може бути покладене в основу стягнення, оскільки така ставка передбачена договором саме для періоду автопролонгації у зв`язку з несплатою позичальником заборгованості або неоформленням продовження строку користування кредитом.

Водночас додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 1160114-А від 20.12.2020 року (про продовження строку дії договору) від 18.01.2021 року сторони домовились продовжити строк користування кредитом з 19.01.2021 року по 17.02.2021 року включно за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,8 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Сплачені відповідачкою 18.01.2021 року кошти у розмірі 1 620 грн правомірно зараховані в рахунок погашення процентів, нарахованих за первісний строк користування кредитом з 20.12.2020 року по 18.01.2021 року включно, оскільки такий порядок зарахування платежів передбачений п. 7.3 договору.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Стягненню підлягають проценти за користування кредитом у розмірі 6 480 грн, нараховані за період з 19.01.2021 року по 17.02.2021 року включно за ставкою 1,8 % від суми кредиту за кожен день користування, оскільки така ставка та відповідний строк користування кредитом прямо погоджені сторонами в додатковій угоді № 1 від 18.01.2021 року.

Натомість проценти, нараховані із застосуванням підвищеної ставки 4,15 % у період автопролонгації, не підлягають стягненню, оскільки така ставка пов`язана з невиконанням позичальником зобов`язання та не може бути покладена в основу стягнення з урахуванням положень ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України та п. 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором № 1160114-А від 20.12.2020 року у розмірі 18 480 грн, що складається з: 12 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6 480 грн - нараховані проценти.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких підстав, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з вимогами п.п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із вказаним позовом ТОВ «Фінфорс» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а при зверненні з апеляційною скаргою - 3 633,60 грн.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (55,5 %) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 361,08 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лигіна Олега Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (ЄДРПОУ 41717584, адреса: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус В, каб. 508-2) заборгованості за кредитним договором № 1160114-А від 20.12.2020 року у розмірі 18 480 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн, що складається з: 12 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 6 480 грн - нараховані проценти.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (ЄДРПОУ 41717584, адреса: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус В, каб. 508-2) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 361 (три тисячі триста шістдесят одна) грн 08 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Т. О. Невідома

Судді: О. В. Желепа

В. А. Нежура